ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН В УКРАЇНІ (ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА)

Нинішня екологічна ситуація в Україні характеризується як кризова. Цьому сприяють структурні деформації господарства, за яких перевага віддавалася сировинно-видобувним галузям промисловості, використанні значною мірою енерго- та ресурсомістких технологій без будівництва ефективних очисних споруд.

Серед головних причин, що призвели до незадовільного стану довкілля, можна назвати такі:

- застарілі технології виробництва з високою енерго- та матеріало-містсістю, що перевищують у два-три рази відповідні показники в розвинених країнах;

- високий рівень концентрації промислових об'єктів у деяких регіонах (Луганська, Донецька, Миколаївська, Дніпропетровська, Запорізька області);

- відсутність ефективних природоохоронних технологій (зворотних систем водозабезпечення, очисних споруд тощо), незадовільний рівень експлуатації існуючих природоохоронних споруд;

- відсутність ефективного правового і економічного механізмів, які сприяли б використанню екологічно безпечних технологічних процесів;

- природні екологічні катастрофи (повені, ураганні вітри, пилові бурі, селі, сильні зливи, випадання граду, посухи та ін.) та антропогенні катастрофи, передусім техногенні аварії (аварія на ЧАЕС, масовий викид нечистот у Чорне море через переповнення каналізаційних місткостей курортів Криму, викид фекальних стоків у річки внаслідок аварій на насосних каналізаційних станціях великих міст та ін.);

- вкрай низький рівень екологічної освіти населення.

Найбільшими забруднювачами навколишнього природного середовища в Україні є:

- підприємства теплоенергетики (29% усіх шкідливих забруднень);

- металургійна промисловість разом з суміжними та допоміжними виробництвами (38% загальної кількості забруднювальних речовин);

- підприємства нафтохімічного комплексу.

Україна з її багаторічною енергетично-сировинною спеціалізацією та низьким рівнем технологічного оснащення промисловості належить до числа країн з найвищими абсолютними обсягами утворення та накопичення відходів. Щороку в поверхневих сховищах складується понад 1,5 млрд т твердих відходів. У різних звалищах нагромаджено всього понад 20 млрд. т відходів, які займають близько 130 ти га земель. 90% відходів утворюється на підприємствах гірничодобувної промисловості під час розробки родовищ та збагачення корисних копалин. Утилізується лише 30% загальної кількості відходів. При цьому частка вторинної сировини в загальному споживанні ресурсів не перевищує 15%. До категорії токсичних належать до 2% усіх промислових відходів. Однак до цього часу в Україні не збудовано жодного спеціалізованого підприємства з переробки таких відходів. Ця проблема ускладнюється ще й тим, що не існує організованої належним чином системи збирання та зберігання токсичних відходів, немає техніки й обладнання, бракує моніторингового контролю якості стічних вод та заохочення підприємств самостійно вирішувати власні екологічні проблеми. Тому часто токсичні відходи в значних обсягах потрапляють у каналізаційні стоки.

1991 р. всю територію України було оголошено зоною екологічного лиха. За два роки до цього спеціалісти-географи Академії наук України вперше розробили й склали карту стану довкілля за окремими компонентами природи. Ця карта підтверджує той факт, що, справді, вся територія нашої країни, за винятком невеликих окремих районів Карпат, Центрального Полісся, Полтавщини та східної Вінниччини, характеризується як забруднена й дуже забруднена, а 15 % території належить до категорії «надзвичайно забруднені регіони з підвищеним ризиком для здоров'я людей і райони екологічної катастрофи». В ці 15 % входить 30-кілометрова зона навколо Чорнобильської АЕС, південь Херсонської області, зона, окреслена лінією Дніпропетровськ—Кіровоград—Кривий Ріг—Нікополь— Запоріжжя, а також район Донбасу.

Отже, регіонами, у яких екологічна ситуація найнапруженіша й які мають найбільше соціально-екологічне значення для нашої країни визнано Донецько-Придніпровський, Поліський, Карпатський та Азово-Чорноморський із річкою Дніпро. В усіх цих регіонах наявний цілий комплекс екологічних проблем, проте кожний із них має ще й свою власну головну проблему. В Азово-Чорноморському регіоні — це забруднення вод, у Донецько-Придніпровському — техногенне забруднення атмосфери та ґрунту, на Поліссі — наслідки меліорації й осушування боліт, а також чорнобильської катастрофи, в Українських Карпатах — винищення й деградація лісів і полонин.

Інтенсивне забруднення середовища відбивається на здоров'ї українців: останнім часом спостерігається зростання кількості хронічних захворювань легень і шлунково-кишкового тракту, алергійних захворювань, пухлин і спадкових хвороб, обумовлених екологічними чинниками.

Поиск по сайту: