економічні та соціальні наслідки

Ефективність виробництва, її сутніть,

Ефективність виробництва – це його результативність. Це одна з найважливіших проблем на макро- і мікрорівні. Ефективність виробництва передбачає порівняння, зіставлення отриманого суспільного результату з наявними ресурсами і ступенем задоволення суспільних потреб.

Виробничі ресурси – запаси джерела організації виробництва та випуску товарів і послуг. До них будемо відносити всі фактори виробництва: землю, працю, капітал, здатність до підприємництва та інформацію.

Виробничі ресурси поділяються на відтворювані і невідтворювані. До відтворюваних належать такі, які створюються і відновлюються природою або суспільство (грунт, вода, повітря, засоби виробництва). До невідтворюваних належать корисні копалини.

Для виробничих ресурсів існують поняття відносної і абсолютної обмеженості.

Відносна обмеженість полягає в тому, що можливості розвитку виробництва завжди обмежуються наявністю ресурсів, які готові до використання у виробництві.

Абсолютна обмеженість ресурсів - це неможливість збільшити їх кількість або відтворити у природі. Так, розміри запасів вугілля, нафти, газу, питної води на Землі постійно зменшується.

Економічна теорія - це наука про ефективність використання обмежених ресурсів.

Якщо при тому самому обсязі виробництва кількість продуктів які випускаються збільшується, то це говорить про підвищення ефективності, і навпаки.

Щоб добитися ефективного використання ресурсів, суспільство повинно забезпечити:

- повну зайнятість

- повний обсяг виробництва

Повна зайнятість ресурсів означає, що всі ресурси, які є в розпорядженні суспільства на даний момент, повністю використовується у виробництві.

Повний обсяг виробництва означає, що наявні виробничі ресурси використовуються з максимальним економічним ефектом.

На практиці для виміру ефективності виробництва використовують ряд показників, що характеризують окремі її прояви. Такими показниками є:продуктивність праці, капіталовіддача, капіталоємність, матеріалоємність, наукоємність, норма прибутку і рентабельності.

Продуктивність праці – це її ефективність. Рівень її показує, наскільки ефективно використовується робоча сила при виробництві товарів і послуг. Розрізнняють ідивідуальну і суспільну продуктивність праці. Індивідуальна продуктивність праці характеризує її рівень на підприємстві, у фірмі, галузі, а суспільна продуктивність праці- у народному господарстві країни. Продуктивність праці вимірюється кількістю товарів і послуг у натуральному чи грошовому виразі, вироблених на одного працівника.

Показник індивідуальної продуктивності ПП=П/Т, де ПП- +продуктивність праці; П- продукція; Т- витрати живої праці. Показник суспільної продуктивності праці ПП=У/Т, де У- обсяг валового національного продукту, валового внутрішнього продукту, національного доходу; Т- чисельність працівників, зайнятих у всіх галузях народного господарства.

Капіталовіддача характеризує ефективність використання витрат минулої праці, уречевленої в основних засобах виробництва, в основному капіталі. Визначається за формулою К=П/К де П- вироблені товари і послуги у грошовому виразі; К- вартість основного капіталу, уречевленого у верстатах, машинах, устаткуванні, спорудах.

Капіталоємність - це показник, зворотній капіталовіддачі. Він показує ту кількість основного капіталу, що витрачається на виробництво одиниці продукції чи послуг у грошовому виразі: Кє=К/П, де К- вартість основного капіталу; П- обсяг продукції в грошовому виразі.

Показник матеріалоємності відбиває витати сировини, матеріалів, палива на одиницю продукції чи на одну гривню виробленої продукції. Визначається за формулою Мє=М/П, де М- витрати на предмети праці; П- продукція(у матеріальному чи грошовому виразі).

У сучасних умовах головні напрямки підвищення ефективності виробництва - це інновації, нововведення в галузі, на підприємстві тощо. Галузі, у яких використовуються нововведення, змушені витрачати значні кошти на наукові дослідження, оплату праці науковців. Їх називають наукомісткими галузями.

Також, щоб визначити ефективність виробництва, використовують інтегральний, тобто синтетичний,показник. Інтегральний показник ефективності виражається так: Ев=У/(П+МВ+кК), де Ев- ефетивність виробництва; У- валовий національний продукт; П- витрати живої праці(фонд заробітної плати в країні); МВ- матеріальні витрати; к- коефіцієнт переведення величини основного капіталу в поточні витрати(з урахуванням його зносу); К- основний капітал (у вартісному виразі). Про ефективність виробництва фірми чи галузі свідчать показники норми прибутку і рентабельності.

Норма прибутку визначається як відношення річного прибутку до собівартості продукції, норма рентабельності - як відношення річного прибутку до вартості авансованих на їх виробництво основних фондів.

Поиск по сайту: