Вільні економічні зони

Світова практика свідчить, що проблема залучення іноземного капіталу вирішується шляхом створення сприятливих умов для його інвестування, гарантій збереження та прибуткової віддачі. Одним із засобів залучення іноземних інвестицій є створення вільних економічних зон (ВЕЗ). Вільна економічна зона - це частина території, на якій встановлюються: спеціальний правовий режим економічної діяльності; порядок застосування та дії законодавства; пільгові митні, валютні, податкові та інші умови діяльності національних та іноземних суб'єктів. Такі зони створюються як у розвинутих країнах (Англія, Німеччина, США, ін.), так і в країнах з перехідною економікою (Китай, Південна Корея, ін.).

Мета створення ВЕЗ залежить від рівня економічного розвитку країни, її соціально-економічного стану та інших особливостей. Для багатьох країн найважливішою метою ВЕЗ є: створення нових робочих місць, впровадження високих технологій, розвиток експортного потенціалу, прискорення соціально-економічного розвитку країни. За допомогою ВЕЗ відбувається швидка та ефективна інтеграція регіонів у систему світогосподарських зв'язків. Територія отримує потужний імпульс для розвитку комунікаційної, ділової та соціальної інфраструктури.

За оцінками західних експертів на початку XXI ст. через ВЕЗ здійснюватиметься близько 30% світового фінансового обороту.

Можна виділити такі характеристики ВЕЗ:
— локальність територій;
— дія на цій території особливого, більш пільгового юридичного та фінансово-економічного режиму;
— наявність певної спеціалізації господарської діяльності.

Слід наголосити, що податкові пільги є важливим, але не головним чинником, який впливає на інвестиційні рішення. Надання фінансових ресурсів за низькими ставками є ефективнішим стимулом, ніж звільнення від податків. Адже підприємства фінансують значну частину своєї діяльності за рахунок кредитних ресурсів. Нерідко у ВЕЗ створюються фінансові системи, об'єднані з міжнародними банками. Як правило, їм надається право займатися офшорними операціями та користуватися великими податковими пільгами.

Нагадаємо, що у ВЕЗ усі стимули та пільги мають надаватися тільки у разі реальних вкладень коштів у цю зону, а їх вартість не повинна перевищувати вартість майбутніх валютних надходжень і прибутку.

Визначаючи регіон, який має стати ВЕЗ, необхідно:
— враховувати географічне положення регіону, його соціальну та транспортну інфраструктуру;
— зважати на обов'язковість відсутності підприємств з чітко визначеними відмінностями щодо рівня рентабельності;
— проводити зважену політику відбору інвестиційних проектів;
— впроваджувати спрощену та прискорену процедуру вирішення всіх організаційних питань;
— забезпечувати обов'язковість державної систематизації галузевих і територіальних пріоритетів розвитку економіки регіону;
— зважати на ступінь забезпеченості політичної стабільності у країні;
— ліквідувати протиріччя у податковій політиці на території ВЕЗ;
— гарантувати конкретність і стабільність у питаннях, пов'язаних з наданням пільгового режиму.

Коли мова йде про створення ВЕЗ, нерідко виникає бажання відвести під юрисдикцію такої зони щонайбільше території. Але необхідно пам'ятати, що із збільшенням території знижується ефективність функціонування зони. За оцінками зарубіжних експертів, для належного облаштування 1 кв. км зони, орієнтованої на експорт, необхідні капіталовкладення становлять близько 40— 45 млн дол. США, митно-торговельної зони — 10—15 млн дол. США. Ось чому значна частина діючих у світі ВЕЗ обмежена територією одного підприємства, декількох виробничих об'єктів, авіа- або морського порту, у виняткових випадках - невеличкого за територією міста або району.

Поиск по сайту: