Економічна система як об’єкт макроаналізу. Макроекономічні суб’єкти та їх взаємодія

Економічна система — це об’єктивна єдність закономірно пов’язаних між собою явищ і процесів економічного життя. Вона характеризується багатогранністю, усі її елементи перебувають в органічному взаємозв’язку один з одним і не існують поза її межами. Функціональна подібність до живого організму надає елементам економічної системи органічної цілісності. Цим дана система відрізняється від інших, так званих сумативних систем, що складаються з об’єктів, кожний з яких більш чи менш автономний і може існувати поза зазначеною цілісністю. Якісна однорідність системи не є абсолютною. Вона допускає і передбачає появу елементів нової якості, що відповідають етапам зрілості продуктивних сил і виробничих відносин.

Економічна система включає такі елементи: 1) провідний тип власності на ресурси; 2) основні групи суб’єктів суспільного виробництва і відносини між ними; 3) економічну форму результатів виробництва; 4) принципи організації виробництва, розподілу, обміну і споживання; 5) загальні економічні закони. У літературі така структура економічної системи розглядається, як правило, через призму взаємозв’язку продуктивних сил, виробничих відносин (соціально-економічних, організаційно-економічних) та надбудовних відносин у тій їх частині, яка “обслуговує” економіку через формування “стереотипів” господарської поведінки людей. У даному разі класифікація економічних систем базується на такому критерії, як домінуючий тип (форма) власності.

На макрорівні національна економіка зображається у вигляді взаємодії чотирьох суб'єктів: сектора домашніх господарств, підприємницького сектора, держави і закордону.

1.Сектор домашніх домогосподарств (усі приватні господарства у країни,діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб)

Види активності:

•Споживання частини доходу

•Заощадження

•Надання робочої сили на ринок праці

•Отримання доходу від реалізації факторів виробництва

Y=C+S (дохід дорівнює сумі споживання та заощадження)

2.Підприємницький сектор (всі підприємства в країні, мета – отримання прибутку)

•Надання товарів і послуг на національний ринок

•Отримання доходу від реалізації вироблених благ

•Інвестування в економіку

•Надання робочих місць (пропонування на ринку праці)

Y=C+I (дохід дорівнює сумі споживання ат інвестицій) (I=S)

3.Державний сектор (усі державні інститути – організації та установи)

•Надання суспільних благ (чистих, тобто тих, які може надати лише держава, а не прив. підприємства)

•Пропозиція грошей

•Попит на фактори в-ва на ринку ресурсів

•Стягнення податків

Закрита модель:

Y=C+I+G (дохід дорівнює сумі споживання, інвестицій та державних витрат)

4.Сектор закордон

Сектор закордон складається з економічних суб'єктів, що мають постійне місцезнаходження за межами даної країни, а також іноземних державних інститутів.

Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом і національними валютами.

Відкрита модель:

Y=C+I+G+NE (дохід дорівнює сумі споживання, інвестицій, державних витрат та чистого експорту)

28. Економічні та соціальні наслідки без­робіття. Закон Оукена.

Безробіття є не тільки економічною, але й серйозною соціального проблемою. Причому соціальні втрати більш суттєві для суспільства. Узагалі наслідки безробіття дуже різноманітні та масштабні за впливом.

До негативних соціально-економічних наслідків безробіття можна віднести:

1. Незайнята робоча сила означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, що є наслідком природного й фактичного безробіт­тя (і відповідно зайнятості).

2. Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, тобто спрацьовує на користь вимог союзів підприємців.

3. При тривалому безробітті працівник втрачає кваліфі­кацію, а одержання нової кваліфікації й адаптація до нових умов часто протікають для нього болісно.

4. Безробіття веде до прямого падіння раніше досягнуто­го рівня життя.

5. Сам факт безробіття наносить людині тяжку психо­логічну травму, порівняну із самими неприємними обстави­нами (смерть близьких, тюремне ув'язнення тощо.

Незважаючи на негативні і важкі наслідки без­робіття, можна відзначити й ряд позитивних моментів, пов'язаних із ним.

1 На думку більшості економістів, безробіття – найважливіша умова нормального й безперебійного функціонування економіки. Воно, зокрема, забезпечує форму­вання резерву робочої сили.

2 Забезпечується необхідний виробництву пере­розподіл кадрів та їх зосередження в тих видах діяльності, що необхідні споживачам.

3 Роботодавці мають можливість підібрати висококваліфікованих кваліфікованих спеціалістів. Відбувається стимулювання робітника до систематичного підвищення своїх фахових навичок і вмінь.

4 Безробітна людина має вільний час і може приділяти його родині, вихованню дітей, одержуючи при цьому допомогу по безробіттю.

Для вимірювання втрат національної економіки від безробіття використовують закон Оукена.

Закон Оукена — емпірично встановлена зворотна залежність між рівнем безробіття й обсягом виробленого ВВП, кількісне значення якої коливається в межах від 2 до 3 %.

Чим вище циклічне безробіття, тим більшим є розрив ВВП і тим більшу величину ВВП втрачає економіка. Американський макроекономіст Оукен виявив для США емпіричну залежність між циклічним безробіттям і розривом ВВП. Згідно з його дослідженням кожний процент циклічного безробіття викликає 2,5 –3,0% відставання фактичного ВВП від потенційного.Закон Оукена можна виразити такою формулою:

де – розрив ВВП у процентах до потенційного ВВП

u – фактичний рівень безробіття

un – природний рівень безробіття

β – коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безробіття, який показує на скільки процентів фактичний ВВП менше від потенційного, якщо фактичне безробіття перевищує природний рівень на 1%.

29. Загальна рівновага на ринках товарів та платних послуг, грошей та цінних паперів. Модель IS-LM. .