Макроекономічна політика стимулювання економічного зростання

Стратегічною метою економічної політики для кожної національної економіки в контексті управління її довгостроковим розвитком є забезпечення економічного зростання за допомогою інструментарію державного регулятивного впливу, який відображається в політиці економічного зростання.

Специфіка такої політики визначається обраною моделлю соціально-економічного розвитку. Модель економічного розвитку - це модель визначення домінанти геоекономічної орієнтації країни, реалізації її порівняльних переваг, позиціонування її стратегічного ресурсу у світовому господарстві, мобілізації структурних, технологічних, соціальних, економічних джерел економічного зростання.

В основу моделей економічного розвитку покладено активізацію найважливіших факторів економічного зростання, серед яких капітал, зайнятість, науково-технічний прогрес, платоспроможний попит, що в кінцевому результаті має забезпечити зростання економічної та соціальної ефективності функціонування національної економіки. Залежно від того, який фактор економічного зростання домінує під час реалізації політики економічного зростання, розрізняють: 1) політику зростання, в основу якої покладено активізацію капіталоозброєності виробництва, що має забезпечити рівновагу економіки в довгостроковому періоді; 2) політику забезпечення збалансованого економічного зростання в умовах нестійкого розвитку, в яких темпи зростання основних складових, що характеризують економічне зростання, залишаються постійними; 3) політику максимального нагромадження капіталу з максимальним рівнем споживчих витрат; 4) політику незбалансованого економічного зростання за умов нестійкої макрорівноваги, кон'юнктурних коливань, коли темпи економічного зростання прямують до збалансованого рівня (модель сталого економічного розвитку Дж. Форестера, в якій дотримуються нульових темпів зростання); 5) політику, спрямовану на створення полюсів зростання, що акцентує увагу на створенні сприятливих умов у певних регіонах, які можуть забезпечити позитивні динамічні зрушення для економіки країни в цілому; 6) політику економічного зростання в умовах нестабільності та суспільних трансформацій, в основу яких покладено побудову економіки знань¹.

Ефективність виробництва та зростання ВВП у середньо- та довгостроковій динаміці залежить від реалізації економічної політики сталого розвитку через активізацію екзогенних або ендогенних факторів соціально-економічного розвитку.

43. Макроекономічна теорія як розділ економічної науки. Предмет макроекономіки.

Макроекономіка - галузь економічної науки, що вивчає поводження економіки як єдиного цілого з погляду забезпечення умов стійкого економічного росту, повної зайнятості ресурсів мінімізації рівня інфляції і рівноваги платіжного балансу.

Економічний ріст є результатом дії таких факторів, як ріст населення і технологічний прогрес.

Забезпечення повної зайнятості ресурсів і неінфляційного економічного росту здійснюється за допомогою інструментів макроекономічної політики: бюджетно-податкової (фіскальної) і кредитно-грошової (монетарної).

Бюджетно-податкова політика (у тому числі і зовнішньоторговельна) здійснюється переважно урядом, a кредитно-грошова політика (в тому числі і валютна) -Центральним банком.

Макроекономіка залишає "за кадром" поводження окремих економічних агентів - домашніх господарств і фірм.

Мова йде про механізм встановлення і підтримки за допомогою мір фіскальної і монетарної політики загальної макроекономічної рівноваги.Об'єктом макроекономіки, як уже зазначалося, є національна економіка. Предметом макро­економіки, що обумовлений її об'єктом, є ефек­тивність функиіонування національної економіки, або, кажучи точніше, ефективність функціонування механізмів економічної системи.

Вивчаючи ефективність функціонування національної еконо­міки, макроекономіка приділяє особливу увагу поведінці основних економічних суб'єктів — домогосподарств, фірм та держави. При цьому макроекономіка розглядає поведінку не конкретних госпо­дарських одиниць, а їх сукупності, яку вона отримує через агрегування.

Агрегування — це поєднання окремих одиниць або даних в одну оди­ницю. Погодьтеся, що набагато зручніше звести сотні тисяч ділових одиниць економіки України воєдино і розглядати їх як одну одини­цю. Усю сукупність домогосподарств можна також аналізувати як одну одиницю. Ці сукупні одиниці називають агрегатами і зазнача­ють, що національна економіка складається із трьох агрегатів — до­могосподарств, фірм і держави. До речі, держава — також складний агрегат, що містить різні рівні державної влади, різноманітні урядові інституції тощо.

Макроекономіка, досліджуючи зв'язки між агрегатами, оперує агрегатними узагальненими показниками (наприклад, валовий вну­трішній продукт — це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і по­слуг, що вироблені у країні за рік). Водночас ця наука широко вико­ристовує середні величини, наприклад подушні доходи або середню продуктивність праці.

44.Макроекономічна теорія: ретроспективний аналіз.

Ретроспективний (наступний) аналіз полягає у системному, комплексному дослідженні результатів господарської діяльності підприємства або інших об'єктів за наслідками їх розвитку у пев-ному аналітичному періоді (рік, квартал, місяць). Його мета поля-гає в об'єктивній оцінці стану економіки, діагностиці невикориста-них резервів та упущеної вигоди, виявленні прорахунків у роботі та їх винуватців, а також пошук можливостей мобілізації резервів прогресивного розвитку.

Основні напрямки ретроспективного аналізу:

• комплексна оцінка етапу виробничо-фінансової та інших ви-дів діяльності;

• діагностика внутрішніх і зовнішніх резервів підвищення ефе-ктивності господарювання;

• виявлення недоліків та упущень у формуванні організаційно-економічного механізму господарювання, дієвості вжитих контрза-ходів до негативного впливу зовнішніх і внутрішніх факторів еко-номічного зростання;

• визначення тенденцій і закономірностей змін та адаптованості економічної системи будь-якого порядку у зовнішньому середо-вищі;

• оцінка ступенів виправданості ризику підприємницької ініціа-тиви;

• оцінка зміни місця та ролі економічної системи у ринковому середовищі;

• обґрунтування висновків і пропозицій щодо зміни стратегій і тактики господарського керівництва.

Ретроспективний економічний аналіз має суттєві недоліки, які визначають зменшення його дієвості через тривалу відірваність від господарських процесів та своєчасності вжитих контрзаходів. Він орієнтується на систематизовану інформацію, яка проходить певне статистичне опрацювання, що зменшує достовірність висновків і пропозицій.

45. Макроекономічна рівновага у моделі AD-­AS

Макроекономічна рівновага означає рівність сукупного попиту (АD) і сукупної пропозиції (АS). Це зображено графічно на рисунку 22, де РО — рівень цін; ОQ — реальний обсяг виробництва; АD — крива сукупного попиту; АS — крива сукупної пропозиції.

Перетинання кривих АD і АS визначає загальний для всієї економіки Q1 рівноважний рівень цін Р1 та рівноважний обсяг виробництва продукції.

Національний дохід (НД) дорівнюватиме добуткові обсягу виробництва (Q1) на величину загального рівня цін (Р1).

Крива сукупного попиту АD означає кількість товарів та послуг, які споживачі готові придбати за кожного можливого рівня цін. Рух уздовж кривої АD відображає зміни сукупного попиту залежно від рівня цін. Сукупний попит визначається за формулою:

де АD — сукупний попит; М — кількість грошей в обігу; V — швидкість обігу грошей у русі доходів; Р — рівень цін.

Між АD і рівнем цін (РО), за інших рівних умов, існує зворотна (або заперечна) залежність: чим нижчий рівень цін, тим більший обсяг національного продукту зможуть купити споживачі. Характер кривої АD аналогічний графіку індивідуального попиту, але чинники, або ефекти, що зумовлюють зміни сукупного попиту й індивідуального попиту, неоднакові.

Сукупний попит (АD) — це сума всіх витрат на кінцеві товари і послуги, вироблені в економіці. Він відображає зв'язок між обсягом сукупного випуску продукції, на який існує попит економічних агентів, та загальним рівнем цін в економіці.

Сукупний попит складається з таких структурних елементів: попит на споживчі товари та послуги (С); попит на інвестиційні товари (І); попит на товари та послуги з боку держави (СР); попит на наш експорт з боку іноземців (X). Таким чином.

На сукупний попит впливають такі цінові чинники. Зі зростанням рівня цін збільшується попит на гроші, що призводить до збільшення процентної ставки. Чим вона вища, тим більша частина споживачів прагне заощаджувати гроші та менше покувати. Спостерігається зростання приватних заощаджень, подорожчання кредитів і скорочення інвестицій підприємців, їх виробничих закупівель, тобто зменшується попит з боку приватних споживачів та підприємців. Діє "ефект процентної ставки, який знижує сукупний попит на реальний національний продукт, і крива АD набуває низхідного (з наближенням до осі абсцис) характеру.

Поиск по сайту: