Інфляція пропозиції у моделі AD-AS

Інфляція витрат – це таке зростання цін, яке виникає внаслідок збільшення витрат на одиницю продукції (середніх витрат), що супроводжується зменшенням сукупної пропозиції. Двома основними джерелами збільшення середніх витрат є підвищення цін на проміжну продукцію, тобто на матеріальні ресурси (сировину, паливо, електроенергію тощо) і збільшення номінальної зарплати, яке не супроводжується адекватним підвищенням продуктивності праці.

Якщо витрати на одиницю продукції збільшуються, то при заданих цінах на цю продукцію прибутки підприємств – виробників зменшуються. Це примусить їх зменшити виробництво продукції, тобто скоротити пропозицію, що при незмінному попиті викликає зростання цін. Рис. 6.2 демонструє умови, в яких виникає інфляція витрат. Він показує, що збільшення витрат на одиницю продукції переміщує криву сукупної пропозиції вліво вздовж нерухомої кривої сукупного попиту. Внаслідок цього ціни зростають від P₁ до P₂. При цьому інфляція витрат, як правило, супроводжується скороченням обсягів виробництва. Це означає, що інфляція витрат відбувається одночасно з падінням виробництва. Таке явище отримало назву “стагфляція”.

Інфляція попиту та інфляція витрат відбуваються не лише автономно. При певних умовах вони можуть знаходитися між собою у причинно-наслідковій залежності і викликати інфляційну спіраль “ціни – зарплата”. В переважній більшості вона започатковується зростанням цін у формі інфляції попиту. Реагуючи на підвищення цін робітники примушують роботодавців підвищувати номінальну заробітну плату. Це викликає зростання середніх витрат на виробництво продукції, скорочення обсягів виробництва та зменшення сукупної пропозиції і як наслідок – нове зростання цін у формі інфляції витрат. Така інфляційна спіраль продовжуватиметься до тих пір, поки номінальна заробітна плата буде адекватно реагувати на зростання цін.

39. Кейнсіанська та неокласична моделі безробіття та засоби його обмеження.

В макроекономічній теорії по-різному пояснюється механізм функціонування ринку праці. При цьому найбільш рельєфно щодо цього питання конкурують між собою дві теорії: неокласична та кейнсіанська.

Неокласична теорія. Ця теорія спирається на передумови, що на ринку праці панує досконала конкуренція з абсолютно гнучкою заробітною платою, а критерієм попиту підприємств на працю є максимізація прибутку.

Неокласична модель ринку праці показує,що всі бажаючі працювати зможуть найти роботу за умов рівноважної ставки заробітної плати ЦWЕ. Якщо пропозиція зростає (зсув кривої Пpw в положення П’рw), то це призводить до зниження заробітної плати до Цwf і рівновага на ринку праці буде знаходитися в точці F.

Кейнсіанська теорія. При обгрунтуванні функції попиту на працю вони не враховують зарплату, оскільки вважають її негнучкою в короткостроковому періоді. Але на відміну від неокласиків, кейнсіанці ставять попит на працю в залежність від сукупного попиту. Це означає, що в кейнсіанській теорії сукупний попит обумовлює не тільки обсяг продукції, який має бути вироблений економікою, а й ту кількість праці, що необхідна для її виробництва. Що стосується граничною продуктивності праці, то в кейнсіанській теорії вона використовується для визначення верхньої межі зарплати, на яку погоджуються підприємці при укладанні угод з робітниками. Звідси випливає кейнсіанська функція попиту на працю:

Попит на працю в розмірі Чо визначено у відповідності з величиною ефективного попиту, а Wo- це встановлена макс. ставка номінальної заробітної плати, при якій підприємці згодні придбати робочу силу в кількості Чо.

41. Класичні концепції споживання.

Аналіз характеру споживання домашніх господарств передбачає виявлення поведінки субєктів споживання при формуванні планів споживання і заощадження; співвідношення доходу і витрат на споживання і заощадження з майном суб'єкта; мотивації домашніх господарств при прийнятті рішень про формування обсягів поточного споживання і заощадження, тобто, які параметри виділяються як аргументи функцій споживання і заощадження.

Відповідь на питання про мотивації споживчого вибору випливає з концептуальних уявлень про функціонування економіки і характеру поведінки економічних суб'єктів. При цьому важливо виявити, як формується сам доход: чи є він екзогенно заданим параметром, чи суб'єкти самі визначають його розмір

У класичній концепції розмір споживання залежить від поточного використовуваного доходу, що відповідає поточному бюджетному обмеженню, яке подане у вигляді: Y – Т = С + S.

У аналізі розподілу доходу, що йде на споживання і заощадження, головна роль належить заощадженням. Хід міркувань приблизно такий: домашні господарства розглядають заощадження як відкладене споживання, намагаючись максимізувати обсяг споживання в довгостроковому періоді. Тому вони порівнюють користь від споживання сьогодні з вигодами майбутнього споживання. Параметром, що виражає ступінь переваги поточного споживання над майбутнім, є ставка відсотку. Чим вона вища, тим більш ефективними стають заощадження, отже, і відкладене (майбутнє) споживання, чим нижча – тим бажаніше споживання сьогодні. Таким чином, заощадження є вихідна функція від ставки відсотка, а споживання – відповідно функція, що убуває.

Поиск по сайту: