Цінові та нецінові фактори сукупного попиту. Крива AD

Сукупний попит (AD) — це загальний обсяг вітчизняних товарів і по­слуг, які готові купити домогосподарства, фірми та уряд країни, а також економічні агенти решти країн світу при певному рівні внутрішніх цін. Су­купний попит є сумою запланованих витрат економічних агентів: 1) ви­датків приватного сектора країни на споживання (С) та інвестиції (І);2) видатків держави на закупівлю товарів, оплату послуг та праці (G);3) перевищення видатків іноземців на вітчизняні товари і послуги (експорту)над внутрішніми видатками на іноземні товари (імпортом) - чистого експорту країни (NХ):

У_AD = С + І + G + NX.

Р-рівень цін

Q- реальний обсяг виробництва

На графіку сукупного попиту зміна рівня цін проявляється у переході економіки до нової точки рівноваги на кривій сукупного попиту. Вищому рівню цін Р2 відповідає менший обсяг сукупного попиту У2, внаслідок чого рівноважні умови сукупного попиту на кривій АD пересуваються з точки А в точку В.

Крива АД показує величину реальних витрат усіх макроекономічних субєктів для кожного рівня цін, коли інші умови не змінюються.

На величину сукупного попиту справляє вплив низка факторів, які умовно можна поділити на цінові і нецінові.

До основних цінових факторів, які реалізують обернену залежність сукупного попиту від ціни, відносяться:

- ефект відсоткової ставки (при зростанні цін покупцям товарів і послуг необхідно більше грошей для оплати угод, що спричиняє підвищення відсоткової ставки і зменшення сукупного попиту),

- ефект багатства (при зростанні рівня цін реальна вартість (купівельна спроможність) накопичених фінансових активів з фіксованим доходом зменшується, що спричиняє скорочення попиту власників депозитів, облігацій, акцій),

- ефект чистого експорту (якщо внутрішні ціни підвищуються стосовно цін на аналогічну продукцію за кордоном, то покупці почнуть віддавати перевагу імпортним товарам – зростання імпорту та скорочення експорту).

До основних нецінових факторів, вплив яких переміщує криву попиту, відносять: політико-економічні чинники (монетарна та фіскальна політика уряду – пропозиція грошей, оподаткування), зовнішні чинники (обсяг національного доходу в зарубіжних країнах, динаміка вартості активів та цін на ресурси, валютні курси), сподівання споживачів та підприємців (зміна в добробуті та кількості населення, заборгованості споживачів, обсязі надлишкових потужностей фірм, технології виробництва).

Поиск по сайту: