Передумови та еволюція розвитку класичної моделі макроекономічної рівноваги

Світова економічна наука вже протягом двох століть досліджує проблему економічної рівноваги, створюючи теорії, моделі та концепції загальної і часткової рівноваги.

Для загальної економічної рівноваги необхідна наявність певних передумов: відповідність сукупного попиту сукупній пропозиції на всіх чотирьох типах ринку (товарів, праці, капіталу та грошей); ефективне використання всіх економічних ресурсів, що означає відсутність масового безробіття, високого рівня інфляції, нереалізованих товарів і їх дефіциту; відповідність державних цілей існуючим економічним можливостям; збалансованість між виробництвом та споживанням з орієнтацією їх розвитку в інтересах споживачів; відповідність доходів витратам.

В економічній теорії розрізняють класичну, кейнсіанську і монетаристську моделі макроекономічної рівноваги.

Представниками класичних моделей були Ф. Кене (1694— 1774), Ж. Б. Сей (1767-1832), К. Маркс (1818-1883), Л Вальрас (1834-1910), В. Парето (1848-1923) та ін.

Карл Маркс розглядав сукупний суспільний продукт як кінцевий результат процесу відтворення з двох сторін — натуральної і вартісної.

Представник неокласичної школи швейцарський економіст Л. Вальрас розробив модель загальної економічної рівноваги, що показує, яким чином ринкова економіка забезпечує рівність між сукупною сумою попиту та сукупною сумою пропозиції. Відповідно до "закону Вальраса" економічні агенти не мають ніяких надходжень коштів зовні, а також "відкладеного попиту". Він уперше описав взаємозв'язок товарних ринків у вигляді системи рівнянь загальної рівноваги:

де Q — обсяг продажу даного товару;

D — функція попиту на даний товар;

S — функція пропозиції на даний товар;

Р — ціна одиниці товару;

А — реальні активи;

М — запас готівки.

Класичні моделі макрорівноваги довели, що рівновага між сукупним попитом (АD) та сукупною пропозицією (АS) може порушуватися внаслідок зменшення попиту на розмір заощаджень (S), що зумовлює особливий інтерес підприємців, які мають потребу в кредитованих інвестиціях (І). Тому АD = АS за умов, що розмір заощаджень дорівнює величині кредитованих інвестицій, тобто S = I. Рівність сукупного попиту та сукупної пропозиції потребує рівності кредитованих інвестицій та інвестованих заощаджень.

66. Побудова кривої IS.
Крива IS — це графічна інтерпретація залежності між процентною ставкою і рівнем доходу, яка з'являється в результаті взаємодії функції інвестицій і "кейнсіанською хреста". При заданій ставці процента кожній точці кривої IS відповідає певний рівень доходу. Оскільки "кейнсіанський хрест" визначає рівноважний рівень доходу, при якому заплановані витрати економічних агентів дорівнюють їхнім фактичним витратам і, відповідно, встановлюється рівність між плановими й фактичними інвестиціями та заощадженнями в економіці, то IS є кривою рівноваги на ринку товарів. Товарний ринок може досягти рівноважного стану шляхом зміни або Y, або r, або обох змінних разом. Причому, чим менший доход (Y), тим вищою має бути ставка процента (r), щоб досягнути точки рівноваги.

Крива IS вказує на такий зв'язок: вищий рівень доходу означає збільшення пропозиції позичкових коштів, що, в свою чергу, призводить до нижчої рівноважної процентної ставки. Через це крива IS має від'ємний нахил. Таким чином, криву IS можна розглядати як криву, що показує процентну ставку, яка врівноважує ринок позичкових коштів при кожному даному рівневі доходу. В усіх точках кривої IS зберігається рівність інвестицій (I) та за­ощаджень (S).

67. Побудова кривої LM.

Крива LM — це графічна інтерпретація залежності між доходом (Y) і ставкою процента (r), яка існує при рівновазі на грошовому ринку. В усіх точках кривої LM попит на гроші дорівнює їхній пропозиції.

На грошовому ринку рівноважна ставка процента залежить як від попиту на гроші, так і від пропозиції грошей: зменшення пропозиції грошей збільшує рівноважну процентну ставку при даній величині доходу. Тому ско­рочення пропозиції грошей пересу­ває криву LM ліворуч вгору. Анало­гічним чином збільшення пропозиції грошей при будь-якому заданому рівні доходу призводить до змен­шення процентної ставки, яка врівноважує грошовий ринок. Внаслідок цього крива LM зсу­вається праворуч вниз. Отже, про­позиція грошей (M/P)^s є екзоген­ною змінною, яка визначає положен­ня кривої LM.

Крива LM відображає такий зв'язок процентної ставки і доходу: зростан­ня ставки, яке призводить до збільшення швидкості обігу грошей (V), викликає збільшення рівня доходу (У) при кожному даному рівні цін (Р) і пропозиції грошей (М). У підсумку крива LM має позитивний нахил.

Поиск по сайту: