Вивчення нового матеріалу. Мета:розглянути особливості національно-визвольного руху на західноукраїнських землях; зясувати причини поглинання цих територій іншими державами;

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА

Мета: розглянути особливості національно-визвольного руху на західноукраїнських землях; зясувати причини поглинання цих територій іншими державами; проаналізувати зовнішню та внутрішню політику уряду ЗУНР, назвати основні події боротьби за збереження державності; актуалізувати знання відносно Акту Злуки

удосконалювати вміння аналізувати та співставляти історичні факти, узагальнювати значення історичних подій; продовжувати формувати вміння працювати з підручником і мапою;

Виховувати історичну свідомість, пов’язану з ідеєю соборності українського народу; сприяти формуванню національної свідомості учнів, пов’язаної з боротьбою за збереження державної незалежності

Тип заняття: комбінований

Література

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., «Академія», 2002 – с. 350-355

2. Історія України./ Ю.Зайцев. – Львів, «Світ», - с.239-252

3. Турченко Ф.Г. Новітня історія України. 10 клас – К., Ґенеза, с. 140-151

Структура уроку

1. Організаційний момент

2. Актуалізація опорних знань та вмінь. Перевірка домашнього завдання

3. Вивчення нового матеріалу;

1. Директорія УНР

2.Проголошення ЗУНР

3. Початок українсько-польського протистояння. Акт злуки ЗУНР і УНР

4. Українсько-польська війна.

4. Підсумки

5. Домашнє завдання

Організаційний момент

Актуалізація опорних знань та вмінь. Перевірка домашнього завдання

1. Назвіть реформи, здійснені гетьманським урядом та держави, з якими налагоджено зовнішньополітичні стосунки

2. Які причини гетьманського перевороту 29 квітня 1918 р.?

3. Які причини падіння гетьманської влади П.Скоропадського?

4. В чому були досягнення та прорахунки Директорії УНР?

5. Порівняйте політику Скоропадського та Директорії

Вивчення нового матеріалу

1. Директорія УНР

У травні 1918 р. партії просоціалістичної орієнтації утворили опозиційний гетьманові Український національно-державний союз (з серпня Український національний союз).

13 листопада на таємному засіданні цієї організації розглядалося питання про збройний виступ проти П. Скоропадського. Було вирішено не поспішати з відновленням Української Народної Республіки, а визначити оптимальну форму державного правління після перемоги повстання. Для керівництва виступом обрали тимчасовий верховний орган УНР — Директорію — у складі:

· В. Винниченка (голова),

· С Петлюри,

· Ф. Швеця,

· О. Андрієвського,

· А. Макаренка.

Проголошений наступного дня гетьманом курс на федеративний союз з небільшовиць-кою Росією прискорив розвиток подій. Члени Директорії спішно прибувають до Білої Церкви, де була зосереджена їхня головна ударна сила — формування Січових стрільців, і переходять до активних бойових дій.

Після розгрому під Мотовилівкою (18 листопада 1918 р.) найбільш боєздатних сил гетьмана питання про владу було вирішене: на початку грудня армія УНР контролювала майже всю територію України. Проте вже через півтора місяця вона змушена була під ударами зброй-них формувань радянської Росії залишити українську столицю. Директорія поступово еволюціонізувала до диктатури військових на чолі з С. Петлюрою.

8 січня 1919 р. було проголошено ліквідацію приватної власності на землю, але в руках заможних селян перебували ділянки площею до 15 десятин землі, а власність польських, австрійських та німецьких поміщиків лишалася недоторканою. Відсутність визначених строків аграрного реформування, брак адміністративного апарату для його здійснення посилювали соціальне напруження та невизначеність ситуації.

Не сприяли консолідації суспільства і хвиля арештів, і безрозбірливе закриття утворених за гетьмана установ (існував навіть проект закриття Академії Наук «як витвору гетьманату»), заборона вживання російської мови і позбавлення політичних прав усієї інтелігенції. Внаслідок цього Директорія залишилася без підтримки селян і національних меншин та допомоги кваліфікованих кадрів, її влада суттєво послаблювалася і відсутністю чіткої моделі державотворення. На цю роль тоді претендували три форми суспільної організації: парламентська республіка, республіка Рад та військова диктатура. За час свого існування Директорія тією чи іншою мірою апробувала кожну з цих моделей, але обрала військову диктатуру. Грудневий 1918 р. Трудовий конгрес був покликаний виконати роль Установчих зборів і визначити форму державної влади в Україні. Враховуючи ускладнення воєнно-політичної ситуації, він тимчасово віддав усю повноту влади Директорії, яка надалі під тиском обставин перетворилася на особисту диктатуру С. Петлюри.

Поиск по сайту: