Економічні потреби, їх класифікація та умови задоволення

Потреби — це об'єктивні умови існування людей. Вони означають необхідність у певних речах і бажання володіти ними. Людські потреби надто різноманітні, оскільки людська особистість дуже багатогранна. З одного боку, людина виступає як біологічна істота і для її функціонування об'єктивно необхідними є продукти харчування, одяг, житло. Такі потреби називають фізичними потребами. З іншого боку, людина — це соціальна істота, тому багато її потреб визначаються необхідністю спілкуватися, брати участь в управлінні, мати певний рівень освіти, культури, прагненням виділитися з-поміж інших людей, самореалізуватись.

Потреби виникають разом із виникненням самої людини, і в процесі розвитку людського суспільства можуть змінюватись як кількісно, так і якісно, відповідно до зміни умов виробництва споживчих благ, удосконалення техніки і технології, зміни поглядів людей на споживання, моди, соціального стану, грошових доходів та ін. Фізичні потреби можуть бути незмінними за своєю кількістю, як наприклад, потреби в їжі обмежені необхідною кількістю кілокалорій, але при цьому змінюються якісно: поліпшується структура харчування, споживаються корисніші, дорожчі, багатші вітамінами чи вишукані продукти. Такі фізичні потреби, як одяг, житло, побутові прилади тощо, змінюються надто часто, одні з них застарівають і взагалі більше не використовуються, інші постійно вдосконалюються, якісно змінюються.

Потреби неможливо повністю задовольнити, вони зростають швидше, ніж умови для їх задоволення. Безмежність потреб породжує людська фантазія, вони виникають під впливом розвитку науки, техніки, соціальних відносин.

Сучасна наука розглядає людські потреби як складну ієрархічну систему, в яку входять потреби як біологічного, так і соціального характеру. Широко відома „піраміда потреб" американського вченого Маслоу, в яку потреби вписуються за їх важливістю і чисельністю тих, хто їх потребує (див. рисі).

Рис. 1.1. Ієрархія потреб за Маслоу

Потреби можна розглядати з різних точок зору залежно від мети економічного аналізу, тому існує їх класифікація за низкою' критеріїв:

1) за роллю у відтворенні людини: матеріальні, духовні і соціальні;

2) з точки зору рівня їх розвитку: елементарні, пов'язані з людиною як продуктом природи, та вищі, що характеризують людину як продукт суспільних відносин; за цим же критерієм розрізняють базові та потреби зумовлені розвитком цивілізації;

3) за суб'єктами реалізації: особисті, колективні та суспільні потреби, які також можуть мати споживчий або виробничий характер;

4) щодо можливостей задоволення: дійсні, реалізація яких можлива в даний період, і перспективні, які можуть бути реалізовані в майбутньому.

Прагнення задовольнити потреби лежить в основі економічної діяльності різних господарських суб'єктів. Так виникають їх економічні інтереси.

Економічні інтереси - це діяльність різних господарських суб 'єктів, спрямована на реалізацію їх економічних потреб. їх можна характеризувати як усвідомлену або спрямовану потребу, прагнення досягти певного результату. Сама потреба не означає, що її можна задовольнити, - економічний інтерес спрямовує діяльність людини на задоволення цієї потреби. Наприклад, потреба в підвищенні добробуту певного робітника формує економічний інтерес - підвищення заробітної плати. Економічні інтереси формуються як рівні окремих робітників, так і на рівні колективу певного підприємства, на рівні суспільства в цілому. Кожний із економічних суб'єктів, намагаючись реалізувати свої власні потреби та інтереси,' вимушений вступати в економічні відносини з іншими суб'єктами, надавати їм послуги чи виробляти певні товари, сплачувати податки, заробітну плату тощо. Економічні взаємовідносини між ними складаються так, що для реалізації власних інтересів кожний повинен створювати умови для реалізації інтересів інших. Ці взаємозв'язки складаються у певний тип економічних відносин, що регулюється господарським законодавством.

1. Поняття потреби, види потреб.

2. Економічні блага, їх класифікації.

3. Поняття корисності, її особливості та спосіб досягнення.

4. Перший закон Госсена. Закон спадної граничної корисності благ, його графічне зображення.

5. Функція корисності.

1. Потреба – це об'єктивна необхідність людини в чомусь. В економічній літературі поняття потреби людини включають п’ять основних видів, які розміщенні в порядку ієрархії так:

• фізіологічні потреби;

• потреба безпеки, тобто захисту від болю, страху, небезпеки;

• потреба в соціальних зв’язках і відносинах (тобто в коханні, повазі, причетності до того чи іншого товариства, групи);

• потреба у самоповазі, тобто признання і схвалення дій при досягненні цілей;

• потреби в осмисленні цілей життя, в реалізації своїх здібностей, у визнанні своїх справ і думок актуальними і потрібними.

Зрозуміло, що дану класифікацію можна розширити або навпаки, звузити – сама ж суть залишається єдиною: потреби об’єктивні, реальні і різноманітні.

Потреби за своїм характером різноманітні.

2. Класична економічна наука важливою проблемою вважала поділ благ на матеріальні і нематеріальні.

Сучасна наука найважливішими рахує поділ їх на економічні блага і неекономічні блага. Критерієм цієї класифікації є їхня рідкісність.

Економічне благо – це рідкісне обмежене благо – засіб задоволення потреб, що існує в обмеженій кількості. Економічні блага поділяються на товари і послуги, на споживчі (прямі) та виробничі (непрямі).

Неекономічне благо – загальнодоступне благо, яке є в природі в необмеженій кількості (повітря і сонце – поки що). Вода – необхідне благо коли ви живете біля джерела і обмежене – коли ви живете в пустелі.

3. Корисність – це задоволення, яке отримує споживач у процесі споживання товару чи послуги.

Корисність – те задоволення, яке отримує Людина від споживання товарів та користування послугами. (хліб для їжі, тепла постіль для сну, книга для читання).

Походження цього терміну бере початок з ХVІІІ століття, в роботах ексцентричного англійського філософа та соціолога Джеремі Бентама (1748-1832). Корисність являється ціллю споживання. Корисність збільшується, якщо збільшується кількість товару, що споживається. У цьому випадку зростає загальна корисність. Але зростання загальної корисності уповільнюється із збільшенням споживання. Це є наслідком того, що зменшується додаткова, або гранична, корисність.

Гранична корисність – це приріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги.

4. Згідно із законом спадної граничної корисності величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається (графік).

Сукупна корисність зростає в процесі споживання, але вона зростає все меншою і меншою мірою. Це означає що гранична корисність – додаткова корисність від споживання кожної додаткової одиниці товару – знижується.

Суть теорії граничної корисності зводиться до того, що товар на ринку купують не тому що в ньому вкладені витрати праці, а тому, що даний товар має корисність для споживача, цінність.

Залежність корисності блага від процесу його споживання обгрунтував німецький економіст Генріх Герман Госсен (1810-1850). З кінця ХІХ століття в економічну науку міцно ввійшли два постулати Г.Госсена, які носять назву перший та другий закон Госсена.

Перший закон Госсена проголошує: в одному безперервному акті споживання корисність наступної одиниці спожитого блага зменшується; при повторному акті споживання корисність кожної одиниці блага зменшується у порівнянні з її корисністю при початковому споживанні.

5. Функція корисності – це співвідношення між обсягами товарів та послуг, що споживаються, та рівнем корисності (задоволеності від споживання товару), якого досягає споживач.

Функція корисності може бути представлена як,

U = f (Qx, Qy),

де U- корисність, Qx – кількість товару х, що споживається, за певний період, Qy – кількість товару у, що споживається за певний період.

Спрощена функція корисності концентрує увагу на основних чинниках, що впливають на вибір споживача, який здійснюється в межах споживання тільки двох товарів в їх різних кількісних комбінаціях.

Поиск по сайту: