Південнослов'янський героїчний епос

Жанр героїчного епосу широко представлений у слов'ян. Він зберігся, зокрема, у південнослов'янських народів - сербів і болгар і є видатною пам'яткою їхньої духовної культури. Героїчний епос південних слов'ян здавна привертав увагу видатних діячів світової культури, які вивчали і популяризували його,- О. Пушкіна і М. Чернишевського, Й.-В. Гете і В. Скотта, В. Гумбольта і братів Я. і В. Грімм, П. Меріме і А. Міцкевича, В. Караджича, М. Старицького, І. Франка, М. Рильського та багатьох інших.

Визначними взірцями героїчного епосу південних слов'ян є юнацькі пісні (їх можна зіставити з російськими билинами), героями яких є окремі правителі Болгарії та Сербії (Момчил, Марко Королевич та ін.). Сюжети героїчного епосу у цих народів мають ряд спільних моментів і водночас різняться між собою.

У сербохорватському епосі виділяється декілька циклів: докосовські пісні - про події, коли Сербією правила династія Неманичів у 1168-1371 pp.; косовські пісні - присвячені Косовській битві між військами сербського князя Лазаря і турками у 1389 p., в якій серби зазнали поразки; пісні про Марка Королевича - сучасника цієї битви, васала турецького султана (пісні про Марка Королевича займають значне місце і в героїчному епосі болгарського народу) та ін. Про час виникнення південнослов'янського героїчного епосу існує декілька гіпотез. Згідно з найбільш поширеною гіпотезою (її підтримував й відомий радянський учений М. І. Кравцов), героїчний епос південних слов'ян виник ще в період раннього середньовіччя. Перші записи епічних пісень відносяться до XVI ст.

Героями пісень косовського циклу є князь Лазар, воєвода Мілош Обілич, брати Юговичі, народні герої, які у Косовській битві виборювали свободу і незалежність своєї батьківщини. Косовські пісні мають трагічну тональність, бо з поразкою у битві [74] на Косовському полі сербський народ зв'язував розорення і падіння своєї держави. Сюжети косовських пісень є своєрідною поетичною обробкою дійсних історичних подій. У піснях народ розкрив своє розуміння історичної правди, вчинків історичних осіб, оспівав героїв-богатирів. Скорбота і горе народне, оплакування загиблих органічно пов'язані з протестом проти чужоземного гноблення, з вірою у визволення.

Мужні, могутні юнаки-богатирі зі зброєю в руках відважно стали на герць з турками-поневолювачами, які топчуть їхню честь, плюндрують і розорюють рідну землю («Банович Стахиня» та ін.). Сам турецький султан поважає силу і волелюбність богатирів слов'янських. Своїм сатрапам він говорить про них:

...У Крушеві ще лежить корона

На слузі, на сербі Неманенку

По найменню що цар славний Лазар;

Коло нього скупилися серби

И усі сербські воєводи славні:

А що первий Обиленко Милош,

Юнак славний, на весь світ хороший,

По юнацтву над його немає.

Сам з царем він поборотись може;

Другий в нього Косовенко йванко,

Третій лицар - то Милан Топлиця,

А четвертий - Юг-Богдан старенький,

Синів у нього Юговенків дев'ять:

Та таких же і нема ні в кого...

(«Бранкович зве на Косове турків», переклад М. Старицького).

Султан сподівається лише підступністю покорити сербів, використовуючи для цього зрадника - зятя царя Лазаря Бранковича. В пісні «Сон цариці Милиці» перед дружиною царя Лазаря розкривається трагічне майбутнє: зрада зятя, загибель чоловіка, падіння держави. У віщому сні цариця Милиця бачить

...Як напали на край сербський турки,

Звоювали Неманича царство,

Загубили пречесного Лаза

На Косовім, на широкім полі.

Там то й зрадив його Вук Бранкович,-

Хай поб'є його година люта!..

Віщий сон розкриває цариці Милиці, що не залишаться невідомщеними ні цар Лазар, ні його богатирі, які полягли у битві:

...А що другий воєвода Милош,

Од початку й до остатку щирий,- [75]

Заколов царя Мурата в турків,

Відомстив за свого господаря,

За царя преславного, за Лаза!..

(Переклад М. Старицького).

Драматично розвивається дія в дійсності. Цар Лазар назавжди прощається з царицею Милицею і йде з військом на Косове поле, де й гине разом з усім сербським воїнством, захищаючи від турецької навали рідну землю:

...Всі полягли на Косовому полі!

Там загинув славний цар наш Лазар,

Там списів багато поламалось,

Поламались і турецькі й сербські,

Але більше сербських, ніж турецьких...

(«Цар Лазар і цариця Милиця», переклад М. Рильського).

Велика епічна пісня «Косове поле» розкриває картину жорстокої січі, криваву битву, доблесну смерть сербських героїв, які захищали вітчизну від тієї сили, що «край рідний наш прийшла спустошить». З особливим трагізмом звучать пісні косовського циклу «Смерть матері Юговичів», «Дівчина Косовка» та ін. Стара мати дев'яти синів-богатирів Юговичів дізнається про смерть свого чоловіка і дітей на Косовому полі: мужнє серце стара мати мала, «сльози гіркої не зронила», але коли побачила відрубану руку наймолодшого сина Дем'яна, не витримало її старе серце:

...Серце тут напружилося в неї,

З болю серце в неї розірвалось

По синах по дев'яти із горя,

По десятім Юг-Богдані сивім.

Високий трагізм образів матері, дівчини-косовки, які не дочекалися з поля битви близьких і коханих, поєднується в піснях з патріотизмом і світлою вірою в те, що кров, пролита за справедливу справу, життя, віддане за батьківщину, виправдані і значимі. Боротьба за свободу свого краю є святим обов'язком кожного, хто може тримати зброю в руках.

Косовський цикл епічних пісень - велична і невмируща народна пам'ятка всім тим, хто боровся за щастя народу, за його незалежність.

Значне місце в юнацьких піснях займає цикл, присвячений Марку Королевичу (близько 250 пісень). Марко Королевич - постать історична: він був володарем Західної Македонії і васалом турецького султана; можливо, брав участь у битві на Косовському [76] полі, але як васал на боці турків виступав і в інших походах турецького султана. Таким був історичний Марко Королевич. Пісенний герой зовсім інший. У циклі пісень перед нами постає майже все життя Марка Королевича, яке зовсім не збігається з історичною реальністю. У піснях герой є втіленням сили і патріотизму, мрій і сподівань народу, мужнім захисником скривджених. І хоч в піснях Марко Королевич - підлеглий турецького султана, але ця васальна залежність в очах народу пов'язана з трагічним непорозумінням (прокляттям батька). Вона є лише номінальною, бо пісенний Марко Королевич не боїться ні султана, ні його пашів, ні розбійників-яничар. Він з презирством, зневажливо ставиться до них, і цей мотив підкреслюється в усіх піснях циклу.

Марко Королевич - ідеальний герой, в якому народ бачив свого захисника. Він сміливо і рішуче виступає проти могутніх ворогів - Муси Кеседжия, Аліла-аги та інших. Марко Королевич ніколи не стерпить образи ані своєї честі, ані честі свого народу. Тому саме в образі Марка Королевича втілена віра уярмленого, але не підкореного народу у визволення і свободу. Цим Марко Королевич нагадує билинного богатиря Іллю Муромця.

Оскільки Марко Королевич представлений у піснях як герой і витязь, то навіть його народження казкове (його мати - казкова діва, яка надає йому богатирської сили). В деяких піснях він селянський син. Марків кінь - Шарац -також наділений казковими рисами: він розумний, дає своєму господарю поради, попереджує його про небезпеку і т. ін. (це своєрідний Горбоконик з російської казки). Пісенний Марко Королевич живе сотні років, в деяких піснях він, по волі народній, не вмирає, а засинає, щоб прокинутися тоді, коли буде сутужно народу, коли підніметься народ на священну боротьбу за волю.

Марко Королевич здійснює багато подвигів: він визволяє полонянок з турецької неволі («Перший подвиг Марка»), громить турків-насильників («Хто найкращий юнак»), відбирає батьківську шаблю у султанського візиря («Марко пізнає батькову шаблю»), допомагає сиротам («Марко Короленко і бей Костадин»). Про меч і свободу він не забуває і тоді, коли займається мирною працею - оре землю. Стара мати говорить сину:

...Ти візьми волів та ралю, синку,

Виори ти гори та долини [77]

Та посій ти білую пшеницю,

Буде з чого жити нам з тобою...

Слухається Марко Королевич материнських слів:

...Він воли у ралю запрягає,

Та не оре ні долин, ні гір він,

Тільки оре цареві дороги...

Турки-яничари наказують Маркові, щоб він не чіпав царських доріг, але Марко лише відповідає їм: «Ріллю не топчіте», а опісля

...Ухопив він із волами рало

Та й побив він яничарів-турків...

(«Оранка Марка Королевича», переклад М. Рильського).

Пісні про Марка Королевича та інші твори героїчного південнослов'янського епосу перекладались мовами багатьох народів світу, українською мовою переклад здійснили М. Старицький, М. Рильський, Л. Первомайський. [78]

Пісні героїчного епосу південних слов'ян втілюють високі художні здобутки народно-поетичної творчості, є проявом морального кодексу народу. Значна їх естетична роль: юнацькі пісні мали великий вплив на літературний процес, на духовне життя Сербії, Болгарії та інших країн. Поряд із героїчним епосом Франції, Німеччини, Іспанії епос південних слов'ян становить яскраву сторінку світової культури.

Поиск по сайту: