Головні річкові системи України

В Україні нараховується майже 4 тис. малих річок (завдовжки до 100 км), 123 – середніх (100-500 км), 14 – великих (понад 500 км). Річки є найактивнішою ланкою серед вод суші. Вони повертають у море більшу частину опадів, є основним джерелом води для господарських та побутових потреб людини, а також транспортними шляхами та джерелом енергії. [15, с. 11]

На території країни ріки розподіляються нерівномірно. Це зумовлено характером рельєфу, кліматом, водопроникністю гірських порід, особливостями рослинного покриву та іншими природними чинниками. Для порівняння використовують щільність річкової сітки, яка визначається відношенням загальної довжини річок до площі території. Найбільша її щільність у Карпатах (до 1,1 км/км2), а в степах між річками Дніпро і Молочна цей показник найменший – 0,25 км/км2. [14, с. 16]

Переважна більшість річок України належить до басейнів Чорного та Азовського морів і тільки 4 % – до басейну Балтійського моря. Це зумовлено загальним нахилом поверхні України. На заході країни проходить Головний Європейський вододіл, що розділяє басейни українських річок між басейнами згаданих морів.

Від рельєфу залежить падіння та середній похил річок, швидкість їх течії, будова річкових долин.

Гірські річки Карпат і Криму характеризуються не тільки значним похилом та швидкістю, але й глибокими (до 900 м) долинами зі стрімкими схилами, порогами і водоспадами. Утворюються порога і перекати й на деяких рівнинних річках, що перетинають Подільську і Придніпровську височини. Через малий похил річок Полісся їхні течії дуже сповільнюються, що значно посилює заболоченість прилеглих територій.

Головним джерелом живлення річок України є атмосферні опади. Основна частка (50-80 %) у живленні рівнинних річок припадає на талі снігові води, а гірських – на дощові. [2, с.12] Підземне живлення річок більшої частини території становить 10-20% і тільки для деяких районів – до 50%. Таким чином, річки України мають переважно мішане живлення – талими сніговими, дощовими та підземними водами. Так називають тип живлення, при якому жодне джерело надходження води не становить більше 50 %. Якщо величина одного з джерел становить від 50 до 80 %, то його називають переважаючим, якщо понад 80 % – виключним. [14, с.16]

Найбагатоводніша ріка України – Дніпро. Її середньорічна витрата води в гирлі — 1700 м3/с. Річний стік Дніпра— 53,5 км3. [14, с. 10]

Величина річного стоку річок залежить від клімату. На заході України, де коефіцієнт зволоження близький до одиниці, річний стік найбільший, а найменший він у південних низовинних районах морського узбережжя, де коефіцієнт зволоження помітно менший від одиниці. На величину стоку впливають також геологічна будова басейну річки, його рельєф, ґрунтовий і рослинний покрив.

Дніпро за довжиною є найбільшою річкою в Україні. Бере початок з болота Аксенінський Мох, що на Валдайській височині. [1, с.111] Його басейн охоплює понад 50% території України. Із загальної довжини 2283 км на Україну припадає 981 км. Дніпро вступає на територію України трохи на південь від м. Лоєва. Неподалік від кордону з Білоруссю Дніпро приймає повноводну Прип'ять, що має повільну течію і прокладає свій шлях по заболоченій Прип'ятській низовині. Широким річищем Прип'яті бурувата від наявних у ній домішок заліза вода надходить у верхів'я Київського водосховища. У нижній частині водосховища впадає ліва притока Дніпра - Десна. Після впадання Прип'яті і Десни, Дніпро перетворюється в широку повноводну річку. Приблизно від кордонів Білорусі до Нової Каховки Дніпро перетворений в каскад водосховищ. Від Каховського водосховища річка протікає в природному річищі і впадає в Дніпровський лиман, утворюючи широку дельту. У Дніпро впадає понад 1150 приток, найбільші праві - Прип'ять, Тетерів, Рось, Інгулець, а ліві - Десна, Сула, Псел, Ворскла, Самара та ін. [2, с. 13]

Південний Буг бере початок на Подільській височині і перетинає Придніпровську височину та Причорноморську низовину. Довжина річки - 806 км. У верхній течії на Подільській височині річкові береги низькі й заболочені. В межах Придніпровської височини над річищем нависають гранітні скелі, в Причорномор'ї річка розширюється і впадає в Бузький лиман. Найбільші притоки - Інгул, Синюха.

Дністер починається на північно-східних схилах Українських Карпат, де приймає найбільше приток. Загальна довжина річки 1362 км, в межах України - 705 км. На Подільській височині Дністер і його притоки глибоко врізаються в рожеві девонські вапняки та пісковики, утворюючи каньйоноподібні долини. З правого берега в Дністер впадають повноводні притоки, напоєні карпатськими дощами, ліві притоки мілкі, влітку пересихають. Дністер у нижній течії - це вже рівнинна річка. Впадаючи в лиман, утворює широку дельту. Найбільші притоки - Стрий, Тисмениця, Лімниця, Серет, Збруч, Смотрич, Мурафа та ін.
Найбільшою річкою на сході України є Сіверський Донець — притока Дону (950 км в межах України, загальна довжина - 1053 км). Він бере початок на Середньоросійській височині, протікає в країні середньою течією. Майже 70 % стоку річки припадає на час весняної повені. Має велике значення у водопостачанні Донбасу. [12, с.106]

До басейну Азовського моря в Україні ще відносяться ріки Кальміус, Молочна, Берда, Салгир. Вони маловодні, бо протікають у посушливих районах.
До басейну внутрішнього стоку належать ріки Великий Куяльник, Середній Куяльник і Малий Куяльник, що впадають у Куяльницький і Хабжибейський лимани, які втратили зв'язок з Чорним морем.

Зі схилів найвищих масивів Українських Карпат - Полонинського хребта та Чорногори - беруть початок Чорна Тиса і Біла Тиса. Течія їх швидка, річище заповнене галькою, валунами, кам'яними брилами. За З км вище від м. Рахова, зливаючись, вони утворюють власне річку Тису. У межах України вона має довжину 201 км, а далі впадає в Дунай. Найбільші притоки Тиси — Тересва, Ріка, Теребля, Боржава. [4, с. 4]

Своєю нижньою течією по території України протікає найбільша річка Європи Дунай - важливий міжнародний водний шлях. У межах України довжина його становить 174 км (загальна протяжність - 2960 км). Тут він має повноводне річище з рукавами, протоками, озерами, низькими заболоченими берегами. Це — дунайські плавні, багаті на рибу і водоплавних птахів.
До басейну Балтійського моря в Україні належать ріки Західний Буг і Сян з притоками, вони входять до річкової системи Вісли. [12, с. 7]

Канали.

Південна частина території України через недостатнє зволоження бідна на водні ресурси. Для забезпечення водою промислових районів, міст, потреб сільського господарства в Україні збудовані канали і зрошувальні системи. Канал СіверськийДонець -Донбас діє з 1958 р., має довжину 131,6 км і постачає водою міста Донбасу. Оскільки цей канал не міг забезпечити повністю потреби регіону у воді, в 1969 р. було розпочато будівництво каналу Дніпро - Донбас. Він починається з Дніпродзержинського водосховища неподалік від гирла р. Орелі і має довжину понад 550 км. [6, с. 30]

Від берега Каховського водосховища біля с. Мар'янського починається канал Дніпро — Кривий Ріг, що має довжину близько 42 км. Його побудовано в 1961 р.
Для забезпечення водою Криму спорудили Північнокримський канал. Він починається від Каховського водосховища і закінчується в м. Керч. Має довжину 400,4 км. Вода з каналу використовується для водопостачання населених пунктів і курортів, для зрошення. [14, с. 29]

В Україні створено великі меліоративні зрошувальні системи: Каховська, Інгулецька, Краснознсш'янська, Північнорогачицька, Північнокримська, Сірогозька, Бортницька та ін.

Поиск по сайту: