АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Афінська та спартанська системи виховання: порівняльний аналіз

Читайте также:
  1. IV. Настільні видавничі системи.
  2. АФО імунної системи
  3. АФО органів сечової системи
  4. ВВП та чистий економічний добробут:порівняльний аналіз для України.
  5. Взаємодія користувача та файлової системи ПК
  6. Виборчі системи: їх ознаки та різновиди
  7. Виборчі системи: сутність І типологія
  8. Визначення неповних імунних антитіл системи AB0 непрямою пробою Кумбса
  9. Винагорода за працю. Заробітна плата: суть, форми і системи
  10. Випробування складальних одиниць гідросистеми
  11. Відновлення системи

Афінська система виховання. На відміну від Спарти, в Афі­нах значного розвитку набули різні ремесла і торгівля. Високого рівня досягали в Афінах архітектура, скульптура, живопис, ху­дожня література, історія, географія, математика, різні філософ­ські системи. Тут на рабів існувала не державна, а приватна власність, а між представниками різних класів весь час точилась запекла боротьба.

Особливості економічного становища і політичного життя на­селення Афін знайшли свій вияв у системі виховання дітей і мо­лоді. Афінська система виховання, як і спартанська, також здій­снювалася в інтересах рабовласників, але була більш різнома­нітною.

І якщо в традиційному навчанні яскраво виражена підсистема "суб'єкт - об'єкт", у якій тільки викладач відіграє роль суб'єкта, котрий визначає зміст, методи навчання та стиль взаємовідносин, то в інноваційному навчальному процесі зникає жорсткий розподіл ролей між викладачем і студентом.

До семи років діти (хлопчики і дівчатка) виховувалися вдо- ма, в сім’ях. Після семи років хлопчики навчалися в школах,а дівчатка здобували домашнє, сімейне виховання під наглядом матерів або інших жінок. Виховання дівчаток було досить обме­женим і замкнутим, вони навіть перебували здебільшого в окре­мих частинах житлових приміщень (гінекеях). Школи були плат­ні, а через це не для всіх доступні. Навчання дітей багатих бать­ків полягало в поєднанні розумового, фізичного, морального і естетичного виховання; трудового виховання дітей не існувало, оскільки фізична праця вважалась обов’язковою тільки для рабів.

Хлопчики 7—14 років навчалися у приватних школах грама­тистів і кіфаристів. Заняття проводили вчителі, яких називали дидаскалами (від грецького слова «дидаско»— навчаю). Учнів до школи та додому супроводили раби — педагоги («пайс»— ди­тина, «агогейн»— вести). У школах граматистів вчили писати, читати та лічити; писали на навощених дощечках паличкою (сти­лем), лічили на пальцях, камінцях і рахівницях. У школах кіфа­ристів (музики) учнів, крім елементарної грамоти, вчили співати, грати на музичних інструментах, декламувати уривки з «Одіссеї», «Іліади» та інших художніх творів.

Спартанська система виховання. Спарта займала південно-східну частину Пелопоннеського півострова, де було мало доб­рих гаваней, зовнішня торгівля, техніка і наука перебували на низькому рівні, а життя населення мало замкнутий характер У Спарті на 9 тис. родин рабовласників (спартіатів) припадало понад 250 тис. рабів та ілотів, серед яких часто виникали заво­рушення та повстання, що завжди непокоїли володарів Спарти, примушуючи їх повсякчас бути напоготові. Рабовласники цієї країни зберігали військовий характер державного управління в місті, створивши і свою систему військово-фізичного виховання дітей та молоді, готуючи з них воїнів-поневолювачів [5,С.152-153].

Починаючи з семи років, хлопчиків-спартіатів, які до цього часу жили вдома, віддавали в державні навчально-виховні за­клади (агели), в яких вони перебували до 18 років під наглядом вихователів-педономів. В агелах вихованців привчали зносити хо­лод, спеку і голод. Вони спали на земляній підлозі, вкритій твер­дою підстилкою, одержували на рік тільки один плащ, погано харчувались. Майже весь час їх тренували в бігу, стрибках, метан­ні списа та диска, у боротьбі, а на дозвіллі вони розважались військовими іграми, вчились співати й грати на музичних інстру­ментах. Вихованці брали участь у нічних облавах на рабів (криптіях).

На заняттях, які проводилися в агелах, часто бували дорослі, серед них державні діячі, які уважно стежили за поведінкою кожного вихованця, розповідали про державні закони і порядки, про стійкість і мужність їх предків, моральні якості спартіатів. В процесі бесід від вихованців вимагали чітких, швидких і ко­ротких (лаконічних) відповідей. Розумовому вихованню дітей і молоді в Спарті приділялось мало уваги. Все виховання було підпорядковане тому, щоб виховати беззаперечну слухняність, витривалість і вміння перемагати різні труднощі і знегоди.

Юнаки 18—20 років об’єднувалися в групи ефебів, в яких від­бували військову службу. Дівчата також одержували військово-фізичну підготовку, щоб разом з дорослими жінками, під час воєнних походів чоловіків, тримати в покорі рабів і охороняти місто-державу [18,С.274-275].

Рабів у Спарті, як і в усій Стародавній Греції, рабовласники вважали «знаряддям, що вміє говорити»; вони були позбавлені всіх людських прав, зокрема й права на освіту.

 

...

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)