Випробування складальних одиниць гідросистеми

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

До виконання практичної роботи №12

Випробування складальних одиниць гідросистеми

Тема заняття: Випробування складальних одиниць гідросистеми

Мета роботи: Набути практичних навиків по випробуванню складальних одиниць гідросистеми

Ремонт клапанно-розподільних пристроїв. Розподільні пристрої, як правило, бувають клапанно-золотникового типу. У них зношую­ться отвори у корпусі (під золотники), золотники, клапани, ва­желі і кришки.

Отвори у корпусі і золотники гідророзподільників під час ви­готовлення розбивають на розмірні групи, що дозволяє у випадку незначних зносів і великого ремонтного фонду відновлювати за­зор у парі корпус — золотник за рахунок перекомплектування з наступним підганянням. У випадку значних зносів геометричну форму отворів під золотники відновлюють розвертанням і прити­ранням, а також алмазним хонінгуванням на вертикально-хонінгу­вальному станку ОФ-38 або ЗБ-833 алмазними брусками.

Пояски золотників із невеликими зносами відновлюють дове­денням, шліфуванням до виведення спрацювання, а із значними зносами золотників і отворів корпуса — нарощуванням поясків гальванічним способом (хромуванням або осталюванням) з на­ступним шліфуванням.

Після відновлення корпуса гідророзподільників золотники сор­тують на розмірні групи.

Знос конусної ущільнювальної поверхні перепускного клапана усувають різцем на токарному станку. Конічну частину клапана шліфують на станку СШК-3 або шліфувальним кругом (заправ­леним під кут 45°, при частоті обертання 20 с^-1) круглошліфу­вального верстата до виведення зносу.

Поршень і хвостовик клапана із значним зносом хромують або осталюють з наступним шліфуванням. Зношене гніздо перепуск­ного клапана шліфують на плоскошліфувальному станку до утво­рення гострої кромки, Аналогічно відновлюють гніздо запобіжно­го клапана.

Сферичну поверхню важелів керування у випадку зношування хромового покриття хромують і полірують повстяним кругом.

Тріщини у верхній і нижній кришках ремонтують газовим зварюванням або заробляють клейовою сумішшю на основі епо­ксидної смоли. Відновлені кришки випробують під тиском 1 МПа. Підтікання і потіння не допускаються.

Пружини гідророзподільників, які втратили пружність і зноси­лись, замінюють новими.

Технологія відновлення деталей розподільника гідророзподільника зчіпної ваги подібна технології відновлення деталей гідро­розподільників, оскільки технічні умови на виготовлення, ремонт і їх експлуатацію схожі.

Ремонт розподільників гідропідсилювачів рульового керування передбачає відновлення золотникових пар способами, описаними раніше, а також заміну зношених деталей і гумових ущільнень.

Ремонт гідроциліндрів, гідроакумуляторів і гідроамортизаторів. Під час експлуатації гідроциліндрів найбільше зношуються

внутрішня поверхня корпуса, зовнішня поверхня поршня і штока кришки, клапан і його гнізда, ущільнення.

Зношену внутрішню поверхню корпуса відновлюють розточу­ванням з наступним хонінгуванням під збільшений розмір порш­ня, який можна відновити осталюванням. Зовнішню поверхню штока обробляють на безцентрово-шліфувальному станку з на­ступним хромуванням і шліфуванням. Зношені отвори вилок што­ка обробляють зенкером, а потім розвертками. Виготовляють втул­ки відповідних розмірів, запресовують в отвори вилок, заварюють а потім остаточно обробляють розверткою до нормального розмі­ру. Пальці виготовляють нові.

Аналогічно відновлюють отвори вушок задньої кришки. Зігну­ті штоки виправляють під пресом у холодному стані. Зношені отвори під шток у передній кришці відновлюють розточуванням з наступним запресуванням бронзової втулки. Потім втулку оста­точно розвертають під розмір штока. При цьому зазор у спряженні повинен становити 0,02—0,10 мм.

Ущільнення замінюють новими, якщо вони зносились або втра­тили пружність.

Способи відновлення деталей гідроциліндрів придатні і для відновлення подібних деталей гідроакумуляторів і гідроамортизаторів.

Ремонт шлангів високого тиску. У шлангах з металевими оплетеннями порушується герметичність з'єднання біля кінців шлан­гів або виникає їх розрив.

Для ремонту найчастіше використовують деталі безрозбірної муфти. Пошкоджену частину шлангів разом з безрозбірною муф­тою обрізають ножівкою або наждачним кругом. Відрізану безрозбірну муфту розрізають фрезою на дві половинки. Ніпель із гайкою вставляють всередину справного кінця шланга і затиска­ють його двома половинками розрізаної муфти за допомогою хо­мутиків.

У випадку пошкодження середини шланга або кількох місць пошкоджену частину вирізають ножівкою і вставляють відрізок справного шланга необхідної довжини. Кінці шлангів з'єднують перехідним ніпелем.

Перед складанням золотники гідророзподільників комплек­тують із корпусом, для чого їх підбирають за розмірною групою. Якщо зазор нормальний, золотник, змащений.маслом, під дією власної ваги плавно переміщується в отворі корпуса. Перепуск­ний клапан повинен вільно переміщуватися у корпусі, без-заїдань і з поворотом на 180°.

Випробують і регулюють паророзподільники з насосом відпо­відної продуктивності на стендах КИ-4815М або КИ-4200. Схеми під'єднання гідророзподільника Р75 до стенда КИ-4815М зобра­жені на рис. 1. Під час випробування перевіряють функціонування пристрою автоматичного повертання золотника, тиск пере­пуску через запобіжний клапан, герметичність корпусних деталей і підтікання у парі корпус — золотник.

Рис. 1 Схеми під єднання розподільника Р75 під час випробування і регулюванняна стенді КИ-4815М:

1 — випробуваний розподільник; 2 — штуцер М24×І.5 на М27×1.5; 3 — вкрутний штуцер; 4 — рукав зливу; 5 — важіль розподільника; 6 — заглушка М27×І.5; 7 — болт М16×30; 8 — пристрій для встановлення розподільника Р75; 9 — труйник; 10 — рукав високого тиску;11 — патрубок для Р75

Вимоги до складання гідроциліндрів: робоча поверхня штока має бути хромована, відшарування чи лущення хромового по­криття не допускається; гайки стяжних шпильок (або болтів) повинні бути рівномірно затягнуті до відказу; конічні пробки — щільно закручені і забезпечувати повну герметичність; поршень — переміщуватися у циліндрі по всій довжині ходу плавно, без заїдань.

Випробують гідроциліндри на стендах КИ-4815М або КИ-4200, на яких повинні стояти справні насос і гідророзподільник тих ма­рок, з якими гідроциліндр працює на машині. Закріплюють шток циліндра пальцем, створюють тиск 12,5 МПа і визначають виті­кання масла в циліндрі. Після, ремонту воно не повинно перевищу­вати 0,5 см³ за 3 хв. Максимальний тиск масла, необхідний для переміщення поршня без навантаження циліндра, не повинен пере­вищувати 0,5 МПа. Висування штока основного циліндра повинно

відбуватися не більш як за 2,5 с, повернення у початкове поло­ження до автоматичної зупинки — 1—2,5 с.

Герметичність циліндра перевіряють під тиском масла 15 МЦа, затримуючи рукоятку гідророзподільника у кожному робочому по­ложенні протягом 30 с. Просочування масла не допускається.

Шланги високого тиску випробують на герметичність при тис­ку 20 МПа протягом 5 хв.

Поиск по сайту: