Розвиток і соціалізація особистості в сім’ї

Процес становлення Людини - складний і багатогранний. Важливу роль у формуванні особистості відіграє дорослий, який має створити сприятливі умови для гармонійного розвитку дитини, входження її у світ собі подібних – світ людей, її адаптації в соціумі. Забезпечити права дитини народитися здоровою, вижити і мати умови для всебічного розвитку, бути надійно соціально й психологічно захищеною – основні функції усіх виховних інститутів (сім’я, дошкільний виховний заклад, школа, позашкільні установи, засоби масової комунікації тощо). Кожний окремий індивід стає вищою розумною істотою тільки серед собі подібних, тобто у процесі соціалізації. Зміст поняття “соціалізація” трактується неоднозначно. Це зумовлено різними поглядами на сутність даного процесу. Зокрема Г.М.Андрєєва розглядає соціалізацію як двосторонній процес, який включає в собі засвоєння індивідом соціального досвіду, входження в соціальне середовище, систему соціальних зв’язків завдяки його активній діяльності, активному включенню у соціальне середовище.

Важливу роль у соціалізації дітей відіграють мікрофактори, до яких належать сім’я, у якій виховується дитина, а також спілкування з ровесниками та іншими дітьми під час відвідування дошкільного виховного закладу, школи. Відповідно до вікової періодизації визначають первинну соціалізацію дитини, коли відбувається становлення особистості на рівні ще нерозвиненої свідомості. Первинна (рання) соціалізація здійснюється в сім’ї. Дитина народжується в сім’ї, у певних батьків. Саме тут вона починає засвоювати перший соціальний досвід. Зміст і характер цього соціального досвіду залежить від духовного багатства батьків, їх моральних і життєвих цінностей, від усвідомлення родиною відповідальності перед малюком за “якість соціалізації”, яку вона їм забезпечить. Механізм соціалізації, яким володіє родина, об’єктивно закладений у самій її структурі, а також у виховній функції сім’ї. Характерною особливістю дітей дошкільного віку є наслідування дорослих. Світ дорослих людей захоплює дитину. Вана бачить в дорослому перспективи свого розвитку, шукає свій ідеал. Природне засвоєння дитиною соціального досвіду шляхом наслідування батьків, близьких людей, які є для неї авторитетними дорослими, а також засвоєння норм і правил поведінки, взаємин з ровесниками і дорослими відбувається у співвідношенні з постійним підкріпленням – заохоченнями або засудженнями. Вони сприяють формуванню у дитини її власного морального критерію світу. Виховання в сім’ї забезпечує становлення статевої ідентифікації: дитина співвідносить себе з одним із батьків своєї статі і присвоює притаманні цій статі форми та способи поведінки. Родина відіграє кардинальну роль в соціалізації особистості дитини, задовольняючи її потреби в емоційному захисті, довірі, первинній інформації про соціальний світ і світ природи, про конкретні події, факти, взаємини, що є характерними для сучасного періоду функціонування людського суспільства. Щоб ефективно впливати на процес соціалізації, батьки повинні забезпечити умови для всебічного розвитку дітей, формування уявлень про соціальний світ і про самих себе в ньому, виховання соціальних почуттів, оцінювального ставлення до навколишнього світу, подій і явищ, фактів, які відбуваються в ньому, формування активної позиції, оптимістичного світовідчуття і здібності до перетворювань, творчості. Як стверджує Й.Г.Песталоцці, сім’я є найважливішим педагогічним інститутом, який виховує живою справою, а не словом. Соціалізація дитини, розкриття і укріплення усіх даних властивостей дитячої природи знаходяться в прямій залежності від благополучного середовища сімейного виховання. До умов, які сприяють формуванню у дітей соціального досвіду варто віднести спілкування батьків з дітьми, у процесі якого розширюються їх знання про соціальний світ. Батько і мати виконують дві функції: вони є носіями соціального досвіду, норм і правил суспільного життя, знань про світ і організаторами виховання і навчання дітей. Обидві функції реалізуються в двох формах: стихійно і цілеспрямовано. Батьки мають достатньо великий досвід життя в суспільстві, в якому поєднано все те, що накопичено людством в культурі, в традиціях, побуті, моральних цінностях і усвідомлено та прийнято ними. Спілкуючись з дорослими, дитина спостерігає за їх діяльністю, орієнтується на їх оцінки, бачить їх вчинки. Якщо це навіть не спрямовано на дитину, вона все ж таки переймає досвід батьків. Особливо якщо малюк не байдужий до дорослого, любить його.

Поиск по сайту: