Пов'язка запобігає інфекції рани, сприяє зупинці капілярної та невеликої венозної кровотечі, зменшує потік больових імпульсів із пораненого місця

М'які пов'язки поділяються на закріплюючі, бинтові та матерчаті.

До закріпляючих пов'язок відносяться:

1) клейові, які можуть бути клейовими, колоїдними, лейкопластирними та ін. Ці пов'язки називають по назві використовуваного клею. Їх накладають переважно на незручні частини тіла (спину, живіт, обличчя, стегна і ін.) для захисту рани від попадання у неї вторинної інфекції та від зовнішніх впливів.

2) косиночні, які використовуються для утримання власне перев'язного матеріалу на рані в будь-якій частині тіла. Крім того, косинки використовують для підтримки верхньої кінцівки та як імпровізований джгут при кровотечі.

3) пращевидні, зручні для накладення на ніс, губи, підборіддя, потилицю, зведення черепа.

4) Т-подібні, які звичайно накладають на проміжність та задній прохід.

Найбільш зручні бинтові пов'язки. Вони добре (стійко) утримуються на тілі та рівномірно тиснуть поверхню, яка бинтується.

Правила накладання бинтових пов'язок

Для зручності бинтування і правильного накладання пов'язки необхідно дотримуватись таких правил бинтування:

1) Той, хто бинтує, стає обличчям до хворого, щоб по виразу обличчя хворого бачити, чи не завдає він йому болю під час бинтування.

2) Частина тіла, яку бинтують, повинна бути нерухомою, доступною для бинтування і знаходитися у зручному положенні для хворого.

3) Кінцівці, яку бинтують, надається таке положення, у якому вона повинна знаходитись після бинтування.

4) Голівку бинта беруть у праву руку і початок бинта прикладають до тіла так, щоб голівка знаходилася зверху початку бинта.

5) Бинт, як правило, закріпляють на здоровій частині тіла.

6) Розвертають бинт у напрямку зліва направо відносно до частини тіла, що бинтується, та без відриву голівки бинта від поверхні тіла.

7) Кожний оберт бинта повинен закривати попередній на половину або на 2/3 його ширини.

8) У бинтуванні звичайно приймають участь дві руки - права розвертає голівку бинта, а ліва утримує пов'язку і розправляє хід.

9) Останню частину бинта закріплюють на здоровій частині тіла шпилькою або пришивають, або зав'язують, розрізаючи для цього бинт навпіл на потрібну довжину.

Накладена пов'язка повинна бути зручною, легкою, красивою і відповідати своєму призначенню. Вона не повинна спотворювати хворого, збиватися і обмежувати його рухи. Крім того, пов'язка не повинна бути накладена дуже туго. В противному разі нижче її скоро з'явиться посиніння, набряк, посиляться болі в рані. Таку пов'язку слід переробити.

Використовуючи вище згадані правила і стенди «Десмургія», кожному необхідно накласти пов'язки: винтову, спіральну, пов'язку на гомілку або передпліччя, «черепашачу» пов'язку (що сходиться або розходиться) на колінний та ліктьовий суглоб, пов'язку "Чепець", на голову, пов'язку на один або обидва ока, пов'язки на палець та кисть: виготовити та накласти пращевидну пов'язку на ніс або на підборіддя.

Поиск по сайту: