Утворення Директорії. Відновлення УНР. Отаманщина. Причини поразки Директорії

Відповісти на запитання письмово.

· Як називався антигетьманський орган влади, коли і хто його утворив?

· Охарактеризувати внутрішню та зовнішню політику Директорії.

· Чому Директорія зазнала поразки?

· Які країни визнали Директорію, а які ні і чому?

· Чим закінчилася друга рдянсько-українська війна?

· На якій території діяли повстанські загони?

· Чому Директорія зазнала поразки?

У серпні 1918 р. в умовах кризи гетьманського режиму в Києві представники УСДРП, УПСР, УПСФ заснували Український національний союз (УНС), який 14 листопада 1918 р. створив Директорію (В. Винниченко, С. Петлюра, Ф. Швець, П. Андріївський, А. Макаренко) для організації антигетьманського повстання і відновлення УНР. Директорія добилася нейтралітету німецьких військ і за допомогою корпусу стрільців під командуванням Є. Коновальця 18 листопада 1918 р. розгромила війська гетьмана під Мотовилівкою.

14 грудня 1918 р. гетьман П. Скоропадський відрікся від влади на користь Директорії й емігрував до Німеччини.

Основними напрямками внутрішньої політики Директорії були:

· відновлення УНР;

· створення органів законодавчої (Трудовий конгрес) і виконавчої (Рада міністрів на чолі з В. Чеховським) влади;

· ліквідація приватної власності на землю і розподіл землі між селянами;

· відновлення 8-годинного робочого дня, робочого контролю на підприємствах, права на проведення страйків;

· введення в обіг власної грошової одиниці – гривні (26 січня 1919 р.);

· проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР (22 січня 1919 р.).

Основними напрямками зовнішньої політики Директорії були:

· встановлення міжнародних зв’язків з Голландією, Угорщиною, Чехо-Словаччиною, Італією;

· війна з Радянською Росією (грудень 1918 — квітень 1919 р.);

· війна з Польщею за західноукраїнські землі (листопад 1918 — липень 1919 р.);

· прагнення встановити дипломатичні відносини з державами Антанти;

· участь у Паризькій мирній конференції (18 січня — 28 червня 1919 р.).

Таким чином, в зовнішній політиці крім об’єктивних труднощів (наступу ворожих армій) виникли проблеми і в середині самої Директорії. Директорії вдалося розширити міжнародні зв’язки УНР – її визнали Угорщина, Чехословаччина, Голландія, Італія. Проте головними проблемами залишалися відносини з найближчими сусідами та військами Антанти, що висадилися на півдні України наприкінці 1918 р.: не визнали УНР країни Антанти. Не визнаючи гетьманської адміністрації, дипломати країн Антанти не збиралися визнавати й поновлену УНР;

• Польща, яка відродилася, претендувала не лише на Західну, а й на Правобережну Україну.

Голова відродженої польської держави Юзеф Пілсудський, колишній соціаліст, хотів відновити «Велику Польщу від можа до можа» (від Балтійського до Чорного моря);

• на Дону розгортала війська Добровольча армія генерала Денікіна.

• не визнали УНР країни Антанти. Не визнаючи гетьманської адміністрації, дипломати країн Антанти не збиралися визнавати й поновлену УНР;

• Польща, яка відродилася, претендувала не лише на Західну, а й на Правобережну Україну.

Голова відродженої польської держави Юзеф Пілсудський, колишній соціаліст, хотів відновити «Велику Польщу від можа до можа» (від Балтійського до Чорного моря);

• на Дону розгортала війська Добровольча армія генерала Денікіна.

В умовах війни зразу на декілька фронтів постало питання про можливого союзника. Винниченко виступив за можливий союз з радянською Росією у війні з військами Антанти, а Петлюра – з точністю до навпаки (за союз з Антантою проти більшовиків). В Москву від імені голови Директорії В. Винниченка була відправлена делегація на чолі з Мазуренко, а в Одесу від імені С. Петлюри – інша. Більшовицька загроза дещо зблизила Антанту з Директорією. Ще з грудня 1917 р. Великобританія і Франція поділили колишню Російську імперії на сфери відповідальності. Україна потрапила до французької. Французькі війська, намагаючись відстояти інтереси своїх власників в Україні, що на початку грудня 1918 р. висадилися на півдні України і захопили Крим, Таврію, Миколаївщину, Одещину. Загальна чисельність військ Антанти в Україні (французи, англійці, греки, румуни) склала 60 тис. чоловік. Французьке керівництво мало на меті повернути французьку власність на території Росії, відібрану більшовиками, та не допустити посилення Німеччини в цьому регіоні. Домовитися українцям і французам було важко: основною вимогою Антанти залишалося відновлення єдиної Росії, для України ж не було місця в планах останньої. Французи на переговорах в Одесі з представниками УНР поставили вимоги:

• вивести зі складу Директорії Винниченка і Петлюру як «більшовиків»;

• сформувати українську армію з 300 тис. чоловік та підпорядкувати її французькому командуванню (строк формування 3 місяці);

• під час боротьби з більшовиками залізниці і фінанси переходять під контроль французів;

• Директорія повинна звернутися з проханням до Франції про прийняття України під її протекторат.

Винниченко у відповідь на це вийшов зі складу Директорії виїхав на еміграцію, Петлюра вийшов зі складу УСДРП, ставши в травні 1919 р. головою Директорії. Проте реальної підтримки українська армія так і не отримала, а у квітні 1919 р. внаслідок повстання французьких моряків Антанта була змушена евакуювати свої війська з Півдня України. Щоправда флот продовжував блокаду Чорноморського узбережжя та здійснював допомогу Добровольчій армії Денікіна. Війська Антанти, витісняючи українську адміністрацію, вийшли на лінію Тирасполь – Бірзула – Миколаїв - Херсон. Петлюра відводив війська без бою, оскільки його більш хвилювала ситуація на північних кордонах країни.

В цих складних умовах Директорія контролювала Київ лише 1,5 місяці, хоча проіснували більше, ніж рік. В вагоне Директория, под вагоном – территория. З радянської пісеньки часів Директорії.

Поиск по сайту: