Внутрішня та зовнішня політика П. Скоропадського

Україна в часи гетьманату П. Скоропадського і Директорії.

План.

Гетьманський переворот. П. Скоропадський. Внутрішня та зовнішня політика Української Держави.

2. Утворення Директорії. Відновлення УНР. Отаманщина. Причини поразки гетьману і Директорії.

3. Боротьба з А. Денікіним. Політика більшовиків в Україні у першій половині 1919 року. «Воєнний комунізм».

Гетьманський переворот. П. Скоропадський. Внутрішня та зовнішня політика Української Держави.

Завдання.

Відповісти на запитання письмово.

· Коли і як прийшов до влади гетьман П. Скоропадський.

· Що обумовило прихід до влади гетьмана?

· Доведіть, використовуючи документ №1, що гетьманський режим було недемократичний?

· Охарактеризувати внутрішню та зовнішню політику Гетьманату?

· Чому політика П.Скоропадського зазнала поразки?

29 квітня 1918 р. в Києві проходив з’їзд хліборобів, який засудив аграрну політику Центральної Ради та проголосив гетьманом України генерал – лейтенанта російської армії Павла Скоропадського. В ніч на 30 квітня прибічники гетьмана захопили державні установи. Стати на захист Центральної Ради ніхто не наважився. УНР припинила своє існування, всі закони Центральної Ради скасовувалися. Україна отримала офіційну назву Українська Держава, основними документами, на яких базувалася влада гетьмана стали «Грамота до всього українського народу» і «Закон про тимчасовий державний устрій України».

Передумовами зміни режиму в Україні були:

• поширення з березня 1918 р. руху заможного селянства, незадоволеного аграрною політикою УНР;

• переговори правої організації Українська народна громада з німецькою адміністрацією про державний переворот, що відбулися у квітні. Фактична влада в Україні належала німцям. І на переворот вони погодилися за умови, що Гетьман визнає Брестський договір, відкладе скликання Всеукраїнських Установчих зборів, віддаватиме до німецьких польових судів осіб, які виступають протии німецької армії, ліквідує земельні комітети. Україна зобов’язувалася оплачувати військову допомогу німців. Держава гетьмана Скоропадського ґрунтувалася на поєднанні монархічних, республіканських і диктаторських засад. Гетьманові належало одноосібне право видавати всі закони, призначати кабінет міністрів, керувати зовнішньою політикою та військовими справами й бути верховним суддею країни, тобто фактично гетьман став головою всіх гілок влади — законодавчої, виконавчої та судової.

ДОКУМЕНТ №1. Із закону про тимчасовий державний устрій України (квітень 1918 р.)

1. Влада управління належить виключно до Гетьмана України в межах всієї

Української Держави.

2. Гетьман стверджує закони, і без його санкції ніякий закон не може мати сили.

3. Гетьман призначає Отамана Ради Міністрів …

4. Гетьман є вищий керівничий всіх зносин Української Держави з закордонними державами.

5. Гетьман є Верховний Воєвода Української Армії і Фльоти …

9. Первенствуюча в Українській Державі є віра християнська, православна.

10. Всі не належні до православної віри Громадяне Української Держави, а також всі мешканці на території України користуються кожний повсемісно свобідним відправленням їх віри і богослуженням по обряду оної …

19. Власність є недоторкана …Гетьман всієї України Павло Скоропадський.

29 квітня 1918 р., м. Київ. Державний Вісник. – 1918. - №1.

Внутрішня та зовнішня політика П. Скоропадського

Політико-адміністративний устрій:

· зміна державного устрою: УНР на чолі з колективним органом управління УЦР перетворювалася на Українську Державу монархічного типу на чолі з гетьманом;

· структура влади: Гетьман —> Рада Міністрів —» губернські й повітові старости —волосні старшини, у великих містах — градоначальники (всі посадові особи призначалися, а не обиралися); формування Ради Міністрів (голови: Г. Василенко — квітень—травень, 1918 р.; Ф. Лизогуб — травень-листопад, 1918 р., С. Герель — листопад-грудень, 1918 р.).

Економічний розвиток:

· відновлення права приватної власності, в тому числі й на землю; повернення націоналізованих підприємств, землі й майна попереднім власникам (у перспективі — обмеження розмірів земельних ділянок 25 гектарами й наділення землею малоземельних хліборобів);

· обмеження свобод для робітників: скасування 8-годинного робочого дня, заборона страйків тощо;

· удосконалення грошової системи (запровадження гривні, відкриття українських банків);

· розвиток зовнішнього ринку за рахунок збуту товарів до Німеччини та Австро-Угорщини.

Національно-культурний розвиток:

· визнання української мови державною;

· українізація освіти: відкрито український університет у Кам'янці-Подільському, засновано українські кафедри в університетах Харкова, Києва, Одеси, відкрито понад 150 гімназій та велику мережу шкіл;

· створення Української Академії наук на чолі з В. Вернадським (27 листопада 1918 р.);

· заснування національного архіву, державної бібліотеки, українського історичного музею, національної галереї мистецтв, українського театру драми та опери, державної капели та симфонічного оркестру;

· утворення української автокефальної церкви на чолі з митрополитом В. Липківським.

Військова справа:

· початок створення регулярної української армії (організовано кілька дивізій загальною кількістю 65 тис. вояків); спроба відновлення українського козацтва. Зовнішні відносини:

· установлення дипломатичних відносин із 12-ма країнами (пріоритет надавався відносинам із Німеччиною, окупаційна адміністрація якої активно втручалася у внутрішні справи України);

· підписання перемир'я з Радянською Росією (12 червня 1918 р.); дипломатична боротьба за повернення українських територій, які залишилися за межами України;

· грамота П. Скоропадського, яка проголошувала відмову від самостійної Української держави; курс на утворення Всеросійської федерації народів, «кінцевою метою якої буде відновлення Великої Росії» (14 листопада 1918 р.).

Поиск по сайту: