Відповідальність у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

Законом передбачена відповідальність страхувальників за не­своєчасну та не в повному обсязі сплату страхових внесків, за ухи­лення їх від реєстрації в органах Пенсійного фонду, за приховуван­ня сум заробітної плати, за неведения в установленому порядку обліку сум заробітної плати, за неподання чи подання не за вста­новленою формою звітності.

Банки несуть відповідальність за несвоєчасне перерахування або не­своєчасне зарахування сум страхових внесків, фінансових санкцій, сум інвестиційного доходу, одержаного від інвестування коштів Накопичу­вального фонду, за несвоєчасне перерахування за платіжними докумен­тами сум коштів Пенсійного фонду або Накопичувального фонду.

Компанія з управління активами, радник з інвестиційних пи­тань, зберігач, страхові організації, аудитор, організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій за невиконання або нена­лежне виконання обов'язків, передбачених Законом та договором, укладеним з Пенсійним фондом, несуть відповідальність відповідно до законодавства та укладеного договору. Компанія з управління активами, аудитор несуть відповідальність усіма кош­тами і майном, що належать їм на праві власності, перед Пенсійним фондом за збитки, завдані Пенсійному фонду, Накопи­чувальному фонду та/або застрахованим особам внаслідок невико­нання або неналежного виконання цього Закону, умов договору і забезпечується їх відшкодування в установленому законом поряд­ку. Такі збитки не можуть відшкодовуватися за рахунок коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду.

Державний нагляд та контроль за правильністю призначення (перерахунків) і виплати пенсій у солідарній системі здійснює Міністерство праці та соціальної політики України. До сфери на­гляду цього органу віднесена також взаємодія Пенсійного фонду з іншими фондами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Нагляд та контроль з боку держави за цільовим та ефективним використанням коштів Пенсійного фонду здійснює Міністерство фінансів України та Рахункова палата.

За діяльністю уповноваженого банку, якого визначатиме правління Пенсійного фонду та який обслуговує кошти солідарної системи, наглядає Національний банк України.

Контроль за виконанням Пенсійним фондом законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, статутних за­вдань та цільового використання коштів Пенсійного фонду здійснює Наглядова рада.

9. Запровадження Накопичувального фонду. Пенсійні виплати за рахунок коштів Накопичу­вального фонду

Важливим фактором нової пенсійної системи є запровадження накопичувальної системи - створення Накопичувального пенсійно­го фонду. У Законі не зазначена точна дата запровадження нако­пичувальної системи, а визначені умови після виконання яких мо­же бути прийнятий закон про запровадження Накопичувального пенсійного фонду та запровадження перерахування страхових внесків до цієї системи.

Так, прийняття закону про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду буде здійснено лише за умови економічного зростання країни протягом двох останніх років, а са­ме: якщо в кожному з них валовий внутрішній продукт зростав не менше ніж на два відсотки порівняно з попереднім роком.

Перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду буде здійснено в разі одночасного підвищення заробітної плати за­страхованій особі та лише після виконання таких умов:

забезпечення виплати пенсій у солідарній системі в розмірі, пе­редбаченому частиною третьою статті 46 Конституції України, тобто, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом;

збалансованості бюджету Пенсійного фонду відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;

- створення інституційних компонентів функціонування накопи­чувальної системи пенсійного страхування, у тому числі: повного впровадження системи персоніфікованого обліку та створення системи автоматизованого звітування щодо стану на­копичувальних пенсійних рахунків застрахованих осіб з ураху­ванням стану пенсійних активів;

- створення програмно-технічного комплексу для системи зби­рання страхових внесків до Накопичувального фонду, сумісно­го з системою електронних переказів банків;

прийняття законодавчих актів, необхідних для функціонуван­ня накопичувальної системи пенсійного страхування;

- призначення всіх членів Ради Накопичувального фонду;

- проведення тендерів та укладання договорів з компаніями з уп­равління активами, зберігачем та аудитором Накопичувально­го фонду;

набуття досвіду роботи системи недержавного пенсійного забез­печення;

- забезпечення фінансування з державного бюджету втраченої частини страхових коштів у солідарній системі у зв'язку з пе­рерахуванням частини страхових внесків до Накопичувального фонду.

Законом визначено, що розмір відрахувань до Накопичувально­го фонду не може перевищувати 7 відсотків. Накопичувальний фонд формуватиметься насамперед за рахунок обов'язкових стра­хових внесків та інвестиційного доходу, який утворюватиметься внаслідок інвестування і розміщення коштів Накопичувального фонду з метою отримання прибутку на користь застрахованих осіб та суми пені, що нараховуватимуть за несвоєчасну сплату обов'яз кових страхових внесків до цього фонду.

В свою чергу сукупний інвестиційний дохід формуватиметься за рахунок: а) прибутку, отриманого від інвестування пенсійних активів Накопичувального фонду: б) відсотків, які нараховувати­муться на пенсійні активи, розміщені на банківських депозитних рахунках; в) доходу від інших видів інвестування, дозволених за­конодавством.

У Накопичувальному фонді обов'язково прийматимуть участь особи, яким на момент запровадження відрахувань до цього фонду не виповнилось: чоловікам - 40 років та жінкам 35 років.

Особи, які старші: чоловіки - 50 років, жінки - 45 років не прийматимуть участь у Накопичувальному фонді. Особи у віці: чо­ловіки від 40 до 50 років та жінки у віці від 35 до 45 років протя­гом року з дня запровадження страхових внесків до Накопичуваль­ного фонду прийматимуть рішення про те, чи відраховувати їм страхові внески до Накопичувального фонду чи ні. Якщо протягом визначеного терміну зазначені особи не прийняли рішення про пе­рерахування страхових внесків до Накопичувального фонду, то во­ни втрачають надалі право перераховувати такі внески до накопи­чувальної системи.

Важливо те, що страхові внески до Накопичувального фонду та інвестиційний дохід, отриманий від їх інвестування, не буде підля­гати оподаткуванню.

За рахунок коштів, акумульованих у Накопичувальному фонді та перерахованих до обраної застрахованою особою страхової ор­ганізації будуть виплачуватись відповідно до статті 57 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування* такі види довічних пенсій (ануїтетів):

1. Довічна пенсія з установленим періодом.

Така виплата буде здійснюватись щомісячно протягом життя пенсіонера, але не менше ніж протягом 10 років з дня її призна­чення. У разі смерті пенсіонера до закінчення цього 10-річного періоду, право на отримання призначеної довічної пенсії матимуть спадкоємці померлої особи - визначені у договорі страхування довічної пенсії або визначені відповідно до законодавства.

2. Довічна обумовлена пенсія.

Така виплата буде здійснюватись також щомісячно протягом життя пенсіонера. Тільки у цьому разі питання про успадкування

коштів спадкоємцями вирішуватиметься в залежності від того чи є залишок коштів на момент смерті особи, яка отримувала таку пенсійну виплату. Тобто якщо сума отриманих пенсійних виплат пенсіонером менша ніж сума перерахованих до страхової ор­ганізації коштів на момент укладання договору про страхування довічної обумовленої пенсії, то різницю між сумою вартості такого договору та фактично виплаченою пенсіонерові сумою, буде випла­чено спадкоємцям. 3. Довічна пенсія подружжя.

Така пенсійна виплата призначатиметься на подружжя. У разі смерті одного із подружжя пенсія буде виплачуватись другому із подружжя.

Довічні пенсії будуть обчислюватись страховою організацією акуратно. При цьому буде врахована вартість оплаченого договору страхування довічної пенсії, майбутній (очікуваний) інвестиційний дохід, забезпечуваний страховою організацією, середня для чо­ловіків і жінок тривалість життя та адміністративні видатки стра­хової організації. Уже зараз можна сказати, що із накопичуваль­ної системи додатково до пенсії із солідарної системи, застрахована особа зможе отримати від 15 до ЗО відсотків заробітної плати. Ви­плата довічної пенсії з накопичувальної системи буде здійснювати­ся строки і в порядку, що визначатимуться договором, що укла­датиметься між застрахованою особою та страховою організацією, обраною застрахованою особою, відповідно до законодавства про страхову діяльність, після досягнення застрахованою особою пенсійного віку.

У разі якщо сума належних застрахованій особі на момент на­буття права на пенсію коштів, акумульованих у Накопичувально­му фонді, не досягатиме мінімальної суми коштів, яка необхідна для оплати довічної пенсії (ануїтету), то особа матиме право на от­римання одноразової виплати (стаття 56 Закону). Розмір мінімаль­ної суми коштів, яка може виплачуватись одноразово, буде визна­чати Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

Одноразова пенсійна виплата здійснюватиметься на вимогу за­страхованої особи і в разі виїзду її за кордон на постійне місце про­живання.

Якщо застрахована особа визнана інвалідом І або II групи і на­буває права на пенсію по інвалідності та на належні їй пенсійні ко­шти, акумульовані у Накопичувальному фонді, то за вибором цієї особи вона може отримати ці кошти у вигляді одноразової випла­ти (це стосується і випадку коли коштів вистачає для оплати дого­вору страхування довічної пенсії) або ж залишити ці кошти у На­копичувальному фонді та використати їх на оплату договору страхування довічної пенсії після досягнення нею пенсійного віку (стаття 56 Закону).

Якщо ж особа визнана інвалідом III групи, то належні цій за­страхованій особі пенсійні кошти, будуть залишатись у Накопичу­вальному фонді до досягнення цією особою пенсійного віку та

можуть бути використані на оплату договору страхування довічної пенсії, а в разі недостатності їх для оплати такого договору - на от­римання одноразової виплати.

У разі смерті застрахованої особи до досягнення нею пенсійно­го віку, належні їй пенсійні активи, акумульовані у Накопичу­вальному фонді, успадковуватимуться (стаття 56 Закону) в поряд­ку, визначеному Цивільним кодексом України, якщо застрахована особа не визначила конкретних осіб, які мають право на їх отри­мання.

Застрахована особа матиме право у будь-який час визначити конкретних осіб, які мають право на отримання належних їй коштів, в разі її смерті, та визначити, в яких частках повинні бу­ти розподілені між ними зазначені кошти.

Особи, які не досягли пенсійного віку і мають право на отри­мання у спадщину належних померлій особі коштів, можуть не от­римувати ці кошти одноразово, а подати заяву про спрямування їх на свій накопичувальний пенсійний рахунок у Накопичувальному фонді. У такому разі зазначені котити не будуть оподатковуватись.

У разі відсутності у померлої особи спадкоємців, належні їй ко­шти, акумульовані у Накопичувальному фонді, враховуються у складі інвестиційного доходу Накопичувального фонду, про що робиться позначка в її персональній обліковій картці в системі пер­соніфікованого обліку та надається повідомлення зберігачу.

Для отримання одноразової виплати застрахована особа або члени її сім'ї чи спадкоємці повинні подати до територіального ор­гану Пенсійного фонду заяву та документи, що підтверджують їх право на отримання цієї виплати, яка повинна бути виплачена їм протягом п'яти робочих днів з дня подання заяви та необхідних до­кументів.

Управління коштами Накопичувального фонду буде здійснюва­тись не менше ніж трьома компаніями з управління активами, виз­наченими Радою Накопичувального фонду за результатами тенде­ра, та з якими Пенсійним фондом укладені договори.

Компанії з управління активами обиратимуться на п'ять років з можливістю продовження строку дії договору ще додатково до двох років шляхом щорічного продовження цього строку за рішен­ням Ради Накопичувального фонду (стаття 85 Закону).

Для управління коштами Накопичувального фонду можуть обиратись як українські так і іноземні компанії з управління акти­вами. Головне те, щоб вони відповідали вимогам, визначеним За­коном. Зокрема, для управління коштами Накопичувального фон­ду можуть бути обрані компанії, які:

1) мають не менше п'яти років досвіду роботи з управління акти­вами на фінансових ринках України та/або світу, перелік яких визначається в технічному завданні тендера;

2) мали одночасно в управлінні активи в сумі, розмір якої вста­новлюється в технічному завданні тендера;

3) підтримують власний капітал, який визначається згідно із за­конодавством України, у сумі, еквівалентній 1 млн. евро за

офіційним обмінним курсом Національного банку України на день подання заяви на отримання ліцензії;

1) відповідають вимогам Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо кваліфікаційного рівня та досвіду робо­ти фахівців, які безпосередньо виконуватимуть функції, перед­бачені технічним завданням тендера.

Компанія з управління активами, яка є іноземною юридичною особою, може брати участь у тендері, якщо вона створена і за­реєстрована в країні, законодавством якої передбачено державний нагляд за діяльністю компаній з управління активами.

Компанія з управління активами зобов'язана управляти та інвестувати кошти Накопичувального фонду у відповідності з ос­новними напрямами інвестиційної політики та нормативами інвес­тування коштів Накопичувального фонду в інтересах застрахова­них осіб, з урахуванням прибутковості та надійності інвестицій.

Законом визначені напрями інвестування коштів Накопичу­вального фонду та граничні межі інвестування коштів в ті чи інші напрями (стаття 88 Закону). Зокрема, наприклад, дозволено інвес­тувати в корпоративні облігації, емітовані резидентами України не більше ніж 20 відсотків, а в акції українських емітентів - не більше 40 відсотків загальної вартості коштів Накопичувального пенсійного фонду.

Інвестування коштів за межами України здійснюватиметься лише за рішенням Ради Накопичувального фонду за наявності зго­ди на це Ради національної безпеки і оборони України.

Для координації діяльності накопичувальної системи буде ство­рена Рада Накопичувального фонду, до якої входитимуть 14 осіб, призначених на пропорційній основі Президентом та Верховною Радою України та які здійснюватимуть свої повноваження на гро­мадських засадах. Строк повноважень членів Ради Накопичуваль­ного фонду становитиме шість років (стаття 81 Закону).

Президент України призначатиме сім членів Ради Накопичу­вального фонду - по одному представнику від Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства фінансів, Міністерства еко­номіки та з питань європейської інтеграції, Державної комісії з ре­гулювання ринків фінансових послуг України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Ради національної безпеки і оборони України та Пенсійного фонду,

Верховна Рада України призначатиме також сім членів Ради

Накопичувального фонду, у тому числі по одному представнику від

застрахованих осіб, роботодавців та Національного банку України.

Членом Ради Накопичувального фонду може бути особа, яка

відповідає певним вимогам, визначеним Законом.

Рада Накопичувального фонду визначатиме за результатами тендера!!■.■ менше трьох компаній з управління активами, які уп­равлятимуть активами Накопичувального пенсійного фонду, зберігача та аудитора Накопичувального фонду, а також прийма­тиме рішення про дострокове проведення тендерів для обрання компаній з управління активами і зберігача.

До повноважень Ради Накопичувального фонду віднесено за­твердження основних напрямів інвестиційної політики та норма­тивів інвестування коштів Накопичувального пенсійного фонду, затвердження розподілу обсягів пенсійних коштів між компаніями з управління активами.

Перед Радою Накопичувального фонду про результати своєї ро­боти звітуватимуть компанії з управління активами, зберігач та радник з інвестиційних питань. Виконавча дирекція Пенсійного фонду звітуватиме стосовно адміністративного управління Накопи­чувальним фондом.

Радник з інвестиційних питань (стаття 84 Закону) залучатиметься за рішенням Ради Накопичувального фонду з метою надання консуль­тацій і порад під час розроблення проектів основних напрямів інвес­тиційної політики і нормативне інвестування коштів Накопичувально­го фонду, та умов проведення тендера для визначення компаній з управління активам»» та технічного супроводу проведення тендерів.

Рада Накопичувального фонду визначатиме порядок залучення радника з інвестиційних питань затверджуватиме кандидатуру радника та умови договору з ним.

Радник з інвестиційних питань здійснюватиме збирання та аналіз поточної інформації та даних щодо інвестиційних та еко­номічних умов на національному та зарубіжному ринках, які пов'язані або можуть вплинути на ефективність інвестування коштів Накопичувального фонду з метою поліпшення інвестиційне дохідності Накопичувального фонду.

Радник з інвестиційних питань щомісячно здійснюватиме аналіз роботи компаній з управлінь активами та зберігача та нада­ватиме про це письмові звіти Раді Накопичувального фонду.

Зберігання коштів Накопичувального фонду здійснюватиме банк, який за Законом має назву «зберігач» (стаття 99 Закону).

Зберігач обиратиметься за результатами тендера і буде однією з основних фігур у накопичувальній системі, оскільки відповідатиме за зберігання коштів Накопичувального фонду, контролюватиме за відповідністю розпоряджень компаній з управління активами основ­ним напрямам інвестиційної політики та нормативам інвестування коштів Накопичувального фонду. А у разі допущених порушень зберігач інформуватиме про це Раду Накопичувального фонду, Дер­жавну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України та Пенсійний фонд (як адміністратора Накопичувального фонду).

Зберігачем може бути тільки один банк, який відповідає вимо­гам, передбаченим Законом, зокрема: 1J має ліцензію Національного банку України на здійснення всіх

видів банківських операцій та ліцензію Державної комісії з

цінних паперів та фондового ринку на право провадження про­фесійної депозитарної діяльності зберігача цінних паперів; 2) має розмір регулятивного капіталу в сумі, еквівалентній не

менше ніж 40 млн. евро за офіційним обмінним курсом

Національного банку України;

3) мас посадових осіб, які здійснюють безпосереднє керівництво підрозділами з виконання депозитарної діяльності зберігання цінних паперів і мають відповідну вищу освіту та досвід робо­ти в банківській чи фінансовій сфері не менше п'яти років;

4) не є компанією з управління активами, пов'язаною особою ком­панії з управління активами та її пов'язаних осіб;

5) не є кредитором органів Пенсійного фонду або компаній з уп­равління активами, з якими зберігачем укладено договір про зберігання пенсійних активів;

6) не є пов'язаною особою аудитора Накопичувального фонду та його пов'язаних осіб. Зберігач виконує доручення виконавчої дирекції Пенсійного фонду щодо перерахування коштів Нако­пичувального фонду, належних застрахованій особі, до страхо­вої організації для оплати договору страхування довічної пенсії (ануїтету) або одноразової виплати застрахованій особі чи спад­коємцям у випадках, передбачених Законом, а також щодо пе­рерахування коштів на оплату витрат, пов'язаних з адміністра­тивним управлінням Накопичувальним фондом, виплати винагороди раднику з інвестиційних питань, компаніям з уп­равління активами, зберігачу, аудитору Накопичувального фонду.

Функції адміністративного управління Накопичувальним фон­дом здійснюватиме виконавча дирекція Пенсійного фонду (частина третя статті 63 Закону)

Виконавча дирекція Пенсійного фонду здійснюватиме ма­теріально-технічне забезпечення роботи Ради Накопичувального фонду, буде подавати на затвердження Ради Накопичувального фонду проекти основних напрямів інвестиційної політики та нор­мативів інвестування коштів Накопичувального фонду укладатиме за рішенням Ради Накопичувального фонду договори з радником з інвестиційних питань компаніями з управління активами, зберіга­чем та аудитором Накопичувального фонду.

Виконавча дирекція буде інформувати застраховану особу про умови і порядок отримання довічне пенсії або одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду та про показники, як застосовуються для розрахунку розміру довічної пенсії.

Виконавча дирекція буде зобов'язана забезпечувати своєчасне та в повному обсязі перерахування коштів Накопичувального фон­ду, належних застрахованим особам, для оплати договорів страху­вання довічних пенсій або одноразової виплати та інформувати про це компанії з управління активами.

За розпорядженням виконавчої дирекції зберігач буде здійсню­вати перерахування коштів Накопичувального фонду для оплати видатків, пов'язаних з адміністративним управлінням Накопичу­вальним фондом, винагороди раднику з інвестиційних питань, компаніям з управління активами та зберігачу.

Однією з найважливіших функцій виконавчої дирекції Пенсійного фонду буде ведення обліку та своєчасне внесення відо­мостей про застраховану особу і стан її пенсійних активів на иако-

пичувальному пенсійному рахунку. Один раз на рік виконавча ди­рекція надаватиме застрахованій особі письмовий звіт щодо стану пенсійних активів, облікованих на й накопичувальному пенсійно­му рахунку.

Приблизно в такому вигляді надаватиметься Пенсійним фон­дом щорічна інформація застрахованим особам щодо стану іх нако­пичувального пенсійного рахунку - даних облікованих в пер­соніфікованій базі даних Пенсійного Фонду.

Державне регулювання та нагляд (стаття 103 Закону) щодо до­тримання норм Закону України «Про загальнообов'язкове держав­не пенсійне страхування* суб'єктами накопичувальної системи здійснюватиме Державна комісія з регулювання ринків фінансових

послуг України. За діяльністю компаній з управління активами з частині управління пенсійними активами Накопичувального фонду контроль здійснюватиме Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. За діяльністю зберігача наглядатиме Національний банк України і Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Державний нагляд в накопичувальній пенсійній системі

Наглядові функції матиме і Рада Накопичувального фонду, яка матиме право застосовувати відкладальне вето на рішення, прий няті суб'єктами накопичувальної системи та заслуховуватиме звіти про діяльність компанії з управління активами, зберігача, радни­ка з інвестиційних питань та виконавчої дирекції Пенсійного фонду.

Глава IV. Недержавне пенсійне забезпечення

1. Система, принципи та суб'єкти недержавного пенсійного забезпечення

Як показав не тільки досвід України, а й світовий досвід, що жодна державна солідарна пенсійна система не спроможна забезпе­чити високий рівень пенсій при низьких розмірах обов'язкових пенсійних відрахувань та несприятливих демографічних умовах. То­му Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення», прий­нятий 9 липня 2003 р. і, який набув чинності 1 січня 2004 p., ство­рює законодавчу базу для розвитку системи добровільного пенсійного забезпечення і надає можливість громадянам робити до­даткові добровільні накопичення на старість. Цей Закон встановлює:

1) поняття системи недержавного пенсійного забезпечення;

2) коло осіб та умови їх участі в системі недержавного пенсійного забезпечення;

3) види недержавних пенсійних фондів, порядок їх утворення та функціонування;

4) порядок використання, захист та інвестування пенсійних ак­тивів;

5) види пенсій та порядок їх виплати;

6) успадкування пенсійних активів;

7) звітність в системі недержавного пенсійного забезпечення;

8) відповідальність юридичних осіб, які надають послуги в сфері недержавного пенсійного забезпечення;

9) державний нагляд за юридичними особами, які надають послу­ги в сфері недержавного пенсійного забезпечення. Відповідно до ст. 2 цього Закону система недержавного

пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичу­вального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах доб­ровільної участі фізичних та юридичних осіб крім випадків, перед­бачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення до­даткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страху­вання пенсійних виплат.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

1) пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів відповідно до цього Закону;

2) страховими організаціями шляхом укладення договорів страху­вання довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до цього За­кону та законодавства про страхування;

3) банківськими установами відповідно до цього Закону та зако­нодавства про банківську діяльність шляхом укладення дого­ворів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для нако­пичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для

відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних

осіб, що встановлюється згідно із законодавством.

Отже недержавне пенсійне забезпечення крім Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», регулюється також зако­нодавством про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуван­ня, законами України «Про страхування», «Про банки і банківську діяльність», «Про інститути спільного інвестування (пайові та кор­поративні інвестиційні фонди)», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Ук­раїні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про недер­жавне пенсійне забезпечення*.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється за такими принципами:

1) принципу законодавчого визначення умов недержавного пенсійного забезпечення;

2) принципу заінтересованості фізичних осіб у недержавному пенсійному забезпеченні;

3) принципу добровільності створення пенсійних фондів юридич­ними та фізичними особами, об'єднаннями фізичних осіб та об'єднаннями юридичних осіб;

-1} принципу добровільної участі фізичних осіб у системі недер­жавного пенсійного забезпечення та вибору виду пенсійної ви­плати, крім випадків, передбачених цим Законом;

5) принципу добровільності прийняття роботодавцем рішення про здійснення пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;

6) принципу економічної заінтересованості роботодавця у здійсненні пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;

7) принципу неможливості необгрунтованої відмови роботодавця від здійснення пенсійних внесків до системи недержавного пенсійного забезпечення на користь своїх працівників, якщо роботодавець розпочав здійснення таких пенсійних внесків;

8) принципу рівноправності всіх учасників пенсійного фонду, які беруть участь в одній пенсійній схемі;

9) принципу розмежування та відокремлення активів пенсійного фонду від активів його засновників і роботодавців-платників пенсійного фонду, адміністратора, компаній з управління акти­вами, страхових організацій з метою унеможливлення банкрут­ства пенсійного фонду;

10) принципу визначення розміру пенсійної виплати залежно від суми пенсійних коштів, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду або застрахованої особи;

11) принципу гарантування фізичним особам реалізації прав, нада­них їм цим Законом;

12) принципу цільового та ефективного використання пенсійних коштів;

13) принципу державного регулювання розміру гарифів на послу­ги, що надаються у системі недержавного пенсійного забезпе­чення;

14) принципу відповідальності суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення за порушення норм, передбачених цим Законом та іншими актами законодавства;

15) принципу державного регулювання діяльності з недержавного пенсійного забезпечення та нагляду за його здійсненням. Суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення є фізичні і

юридичні особи, як учасники відносин, що регулюються Законом Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення». До та­ких належать:

недержавні пенсійні фонди - це юридичні особи, створені відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забез печення», які мають статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонують та провадять діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим уп­равлінням пенсійними активами, а також здійснюють пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим За­коном порядку;

- страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті -це страховик, який отримав ліцензію на страхування життя;

- банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків;

учасники та вкладники пенсійних фондів. Фізична особа, на користь якої сплачуються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду і яка має право або набуде право на одержан­ня пенсійних виплат з такого фонду, є учасником пенсійного фонду. Учасниками пенсійного фонду можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Участь фізичних осіб у будь-якому недержавному пенсійному фонді є доб­ровільною. Фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором. Пенсійні виплати мо­жуть здійснюватися учаснику або його спадкоємцю. Особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника шля­хом перерахування коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту, є вкладником пенсійно­го фонду. Вкладником може бути сам учасник, подружжя, діти, батьки, роботодавець учасника пенсійного фонду або професійне об'єднання, членом якого є учасник фонду.

В будь-якому пенсійному фонді його учасники можуть бути од­ночасно і вкладниками такого фонду.

Учасники відкритого пенсійного фонду мають право залишати­ся його учасниками у разі припинення здійснення пенсійних внесків на їх користь;

- вкладники пенсійних депозитних рахунків - особи, які сплачу­ють пенсійні внески на користь учасника шляхом перерахуван-

ня грошових коштів на пенсійний депозитний рахунок до банківської установи за договором про відкриття пенсійного де­позитного рахунку;

фізичні та юридичні особи, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;

засновники пенсійних фондів - це можуть бути будь-які одна чи декілька юридичних осіб;

роботодавці-платники корпоративних пенсійних фондів - це роботодавці, які визнають статут уже створеного корпоративно­го пенсійного фонду, вияви/ги бажання перераховувати грошові кошти на користь своїх працівників до такого фонду на підставі договору, укладеного ними з радою цього пенсійного фонду;

саморегулівні організації суб'єктів, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення - це неприбут­кові організації (непідприемницькі товариства), що створюють­ся з метою встановлення професійних стандартів діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів, захисту та представлення інтересів своїх членів, а також учасників недер­жавних пенсійних фондів;

органи державного нагляду і контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення - це Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольний комітет Ук­раїни, Національний банк України;

адміністратори пенсійних фондів - юридичні особи, що здійснюють адміністрування недержавних пенсійних фондів на умовах Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечен­ня*;

компанії з управління активами - юридичні особи, які прова­дять професійну діяльність з управління активами на підставі відповідної ліцензії на провадження такої діяльності; зберігачі - банки, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність та відповідають вимогам Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» щодо зберігання та обслуговування коштів недержавних пенсійних фондів;

аудитори - це фахівці в сфері бухобліку і аудиту, які мають право на провадження аудиторської діяльності і займаються виключно наданням аудиторських послуг згідно із законодавст­вом на підставі договору, який укладається між аудитором та юридичною особою;

особи, які надають консультаційні та агентські послуги відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забез­печення» - агентські послуги надаються фізичними особами на підставі договору доручення про надання таких послуг, який укладається з адміністратором недержавного пенсійного фонду. До агентських послуг належать:

1) будь-яка дозволена законодавством діяльність, спрямована на забезпечення переконання осіб у необхідності укладення пенсійного контракту з пенсійним фондом;

2) послуги з укладення пенсійних контрактів від імені адміністра тора пенсійного фонду.

2. Недержавні пенсійні фонди їх види та їхні органи управління

Недержавні пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновників. Виключним видом діяльності для них є недержавне пенсійне забезпечення. Вони не мають на меті одержання прибут­ку для його подальшого розподілу між засновниками. Провад­ження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої За­коном України «Про недержавне пенсійне страхування», заборонясться. Активи пенсійного фонду (пенсійні активи) фор­муються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та прибутку (.збитку) від інвестування пенсійних внесків. Пенсійним фондам забороняється змінювати їх вид та наймену­вання, зазначені у статуті пенсійного фонду, після реєстрації Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, а також забороняється проводити реорганізацію будь-яких пенсійних фондів шляхом поділу чи виділення, а також приєднання, злиття пенсійних фондів різних видів. Разом з трім дозволяється приєднання та злиття декількох пенсійних фондів однакового виду. Пенсійний фонд має власне найменування, в якому повинні бути зазначені вид фонду, слова «недержавний пенсійний фонд» або «пенсійний фонд», та яке відрізняється від найменувань будь-яких інших пенсійних фондів, створених на те­риторії України. Єдиним органом управління пенсійного фонду є рада пенсійного фонду. Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов'язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов'язаннями пенсійного фонду. Пенсійний фонд не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство. Створення, функціонування та ліквідація недержав­них пенсійних фондів здійснюється за Законом України «Про не­державне пенсійне страхування».

За видами пенсійні фонди можуть утворюватися як відкриті пенсійні фонди, корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фонди.

Засновником відкритого пенсійного фонду можуть бути будь-які одна чи декілька юридичних осіб, крім юридичних осіб, діяльність яких фінансується за рахунок Державного бюджету Ук­раїни чи місцевих бюджетів.

Засновником корпоративного пенсійного фонду може бути одна юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-робото-давців, до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники.

Засновником (засновниками) професійного пенсійного фонду можуть бути об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки (об'єднання про-

фесійних спілок), або фізичні особи, пов'язані за родом їх про­фесійної діяльності (занять).

Юридична особа може бути одночасно засновником не більш як одного корпоративного чи одного професійного пенсійного фонду. Така юридична особа може бути засновником одного або більше відкритих пенсійних фондів.

Пенсійний фонд діє на підставі статуту, який затверджується засновниками фонду і повинен відповідати вимогам Закону. Зміни до статуту пенсійного фонду вносяться радою цього пенсійного фонду за погодженням з його засновниками.

При створенні корпоративного або професійного пенсійного фонду статут затверджується засновниками і погоджується з пред­ставниками трудових колективів відповідних юридичних осіб-робо-■■одавців у частині пенсійної схеми.

Статут пенсійного фонду та зміни до нього реєструються Дер­жавною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України у встановленому ним порядку.

Зміни до статуту пенсійного фонду не можуть погіршувати умо­ви пенсійного забезпечення учасників фонду.

Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи та права на провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення з моменту його реєстрації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та отримання відповідного свідоцтва.

Засновники пенсійного фонду зобов'язані протягом трьох місяців з дня реєстрації пенсійного фонду сформувати склад ради фонду, яка повинна укласти договори:

- про адміністрування пенсійного фонду - з адміністратором, який має ліцензію на провадження діяльності з адмініструван­ня пенсійних фондів;

про управління активами пенсійного фонду - з компанією з уп­равління активами або з іншою особою, яка отримала ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на про­вадження діяльності з управління активами; про обслуговування пенсійного фонду зберігачем - зі зберігачем. Укладення пенсійних контрактів та отримання пенсійних внесків на рахунок пенсійного фонду до виконання цих вимог за­бороняється.

Для здійснення контролю за поточною діяльністю пенсійного фонду і вирішення основних питань його роботи із числа представ­ників, делегованих засновниками пенсійного фонду та роботодав-цями-платниками корпоративного пенсійного фонду, утворюється рада фонду у кількості не менше п'яти осіб. З числа членів ради фонду обираються голова та секретар ради фонду простою більшістю голосів. Члени ради будь-якого фонду обираються на З роки з правом переобрання на наступний строк. Рада фонду прова­дить свою діяльність у порядку, визначеному статутом пенсійного фонду, та відповідно до вимог Закону, зокрема:

1) звітує про діяльність пенсійного фонду перед зборами заснов­ників фонду;

2) реєструє в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України зміни до пенсійних схем фонду, погоджені із.засновниками;

3) затверджує інвестиційну декларацію та зміни до неї;

4) обирає голову та секретаря ради фонду з числа членів ради;

5) укладає від імені пенсійного фонду договори з адміністратором, компанією з управління активами або іншою особою, яка має право здійснювати управління активами пенсійного фонду, зберігачем, аудитором пенсійного фонду;

6) заслуховує звіти про діяльність адміністратора, осіб, які здійснюють управління активами пенсійного фонду, зберігача та приймає рішення щодо цих звітів;

7) затверджує інформацію про фінансовий стан пенсійного фонду, яка підлягає оприлюдненню в порядку, встановленому Зако­ном, та розглядає аудиторський висновок;

8) здійснює контроль за цільовим використанням активів пенсійного фонду;

9) розглядає спірні питання, що виникають між пенсійним фон­дом та його учасниками та (або) вкладниками;

10) вирішує інші питання, віднесені статутом пенсійного фонду до компетенції ради цього фонду.

Питання, віднесені Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» і статутом пенсійного фонду до компетенції ради фонду, не можуть бути передані до компетенції виконавчих органів засновника (засновників) фонду, професійного адміністра­тора або будь-яких інших осіб

Збори засновників пенсійного фонду проводяться не рідше од­ного разу на рік. Дата, час і місце проведення зборів оголошується радою фонду шляхом письмового повідомлення усіх засновників фонду не пізніше ніж за двадцять днів до проведення зборів.

До компетенції зборів засновників належать:

а) погодження змін до статуту пенсійного фонду в частині, що стосується пенсійних схем;

б) затвердження підсумків роботи пенсійного фонду;

в) винесення рішень про притягнення до майнової відповідаль­ності членів ради пенсійного фонду;

г) заслуховування звіту ради пенсійного фонду та винесення рішень про переобрання членів ради пенсійного фонду;

д) вирішення інших питань, віднесених до компетенції зборів за­сновників статутом пенсійного фонду.

Обов'язковим питанням порядку денного зборів засновників є вибори нових членів ради фонду замість тих, повноваження яких були припинені

Збори засновників пенсійного фонду вважаються правомочни­ми, якщо на них присутні більше половини загальної кількості за­сновників фонду.

Ліквідація пенсійного фонду здійснюється на підставі рішення засновників пенсійного фонду чи правонаступників засновників фонду у випадках, передбачених Законом.

Поиск по сайту: