Сторінки й підкладки

Документ Visio може складатися з однієї або декількох сторінок.
Додавання сторінок виконується по меню Edit Go to More Page New Page (Редактор Іти Сторінки Нова).
Видалення або зміна порядку проходження сторінок в одному документі (файлі) виконується через меню Edit Drawing Page Delete Page/Reorder Page (Редактор Зміна Сторінок Видалення /реорганізація).
Крім того, схему можна оформити на сторінці з підкладкою або без її (foreground/background pages). Підкладки звичайно містять стандартну інформацію для однієї або декількох сторінок (рамку, кутовий штамп, логотип організації або конкретного проекту, карту місцевості, план приміщення й т.п.).
Кожній сторінці можна призначити одну підкладку, у той же час на одну підкладку можуть опиратися кілька сторінок зі схемами. Підкладка сама також може мати підкладку. При перегляді лицьової сторінки висвічується результат "прозорого" накладення всіх шарів. Таке оформлення виводиться й при друці. При передачі в інші додатки або друці підкладки можна відключати. Відразу ж визначається їхній тип, а для лицьових сторінок указується наявність підкладки; заготівлю підкладки необхідно виконати першої. Лицьову сторінку можна перетворити в підкладку за допомогою меню Page (команди Page Setup або New Page).

Створення схем

Основна частина схем звичайно створюється за технологією "перетаскування" мишею трафаретів з бібліотеки в потрібні координати аркуша. Нестандартні фігури рисуються за допомогою обраного покажчика на ПІ. Потім фігури з'єднуються мальованими лініями або автоматично (викликом готових з'єднувачів з бібліотеки) і в них друкується текст за допомогою наявного в складі Windows набору шрифтів.
Таким чином, щоб створити схему, необхідно звернутися до бібліотеки трафаретів або шаблонів і використати покажчики малювання.
Схема складається з відрізків прямих, криволінійних дуг і раніше заготовлених фігур. Всі інструменти для малювання закріплені за відповідними кнопками на ПІ (олівець, пряма, дуга, довільна крива, прямокутник й еліпс). Олівцем можна малювати довільні фігури. Дуги, зображувані через arc tool, є частинами еліпса, "олівцеві" дуги - частинами окружності. Для малювання лінії або дуги необхідно:

вибрати інструмент (олівець, лінія, дуга);

- відзначити на схемі координату початку об'єкта;

- прокреслити об'єкт;

- відпустити кнопку миші.

З новим натисканням кнопки миші можна перемінити напрямок руху інструмента. Малювання фігури закінчується натисканням клавіші "Еsс" або натиском миші поза фігурою.
При створенні фігури з багатьох сегментів потрібно:

- вибрати інструмент;

- відзначити початок нового сегмента (це не повинен бути кінець попереднього, інакше наступні операції зведуться до трансформації попередні);

- вичертити новий сегмент аналогічно першому.

Для подання еліпсів і прямокутників можна використати елементи трафаретів. При нестандартних розмірах їх доводиться малювати. Крапкою вставки вважається кут фігури або описаного прямокутника (який саме кут - залежить від напрямку протягання миші). Коло й квадрат розглядаються як відповідні окремі випадки.
Для одержання кола, квадрата так само, як і при малюванні ортогональних ліній, при кресленні варто втримувати "Shift". Параметри проведених ліній можна міняти командою, задаючи в діалоговому вікні Pattern (Тип лінії): суцільних, штрихових і пунктирні різних видів, Weight (Товщина в пікселях) і кольори. Фігура може бути відкритої або замкнутої. Тільки замкнуті фігури можна залити, зробити їхній вид об'ємним і з тінню. Будь-яка відкрита фігура може мати стрілки, спрямованість яких задається окремою кнопкою із циклічним перебором варіантів. При малюванні горизонтальних, вертикальних й 45-градусних ліній необхідно втримувати натиснутої клавішу "Shift".

Операції над об'єктами виробляються після їхнього виділення. Виділення виробляється щигликом по фігурі. Для послідовного виділення декількох об'єктів потрібно утримувати натиснутої додатково клавішу "Shift". Кілька об'єктів можна виділити, обвівши покажчиком прямокутну зону їхнього розташування. Виділені об'єкти можна разом перетаскувати або встановлювати для них один формат. Для копіювання об'єктів потрібно втримувати натиснутої клавішу "Ctrl".

2.2. Уведення тексту

Для набору тексту необхідно виділити фігуру й перейти в текстовий режим натисканням кнопки на ПІ. Інструменти текстової панелі з'являються тільки після виділення тексту або в режимі його набору.
В одному документі варто використати обмежену кількість шрифтів, для того щоб не знижувати зручності читання й сприйняття тексту.
Краще використати стандартні шрифти Window (Arial, Courier New, MS Sans Serif, Times New), у противному випадку при переносі файлу на інший комп'ютер можуть виникнути труднощі з відображенням нестандартних або рідко використовуваних шрифтів.
Корисно при вході в Windows по ланцюжку Пуск Програми Стандартні (Start Program Standards) переглянути таблицю символів для всіх установлених на даному комп'ютері шрифтів. При цьому можна виписати кодові комбінації для набору символів і назви утримуючих їхніх додаткових шрифтів.
Зручніше користуватися шрифтами серії True-Type, які краще масштабуються й зберігають своє накреслення при різних масштабах перегляду або друку.
Для друку спеціальних символів з екзотичних шрифтів треба, установивши такий шрифт, набрати ключову комбінацію клавіш (на правій цифровій клавіатурі). Для набору окремих математичних символів можна застосовувати шрифт Symbol, пам'ятаючи при цьому, що формули набираються вставкою об'єктів редактори формул Equation.
Варто мати на увазі можливість укрупнення букв до розмірів картинок при виборі шрифту.
У стандартних трафаретах з написами не встановлені зразки текстів російською мовою, тому доводиться коректувати заново при заповненні підпису кожної фігури схеми. Найпростішим шляхом рішення цієї проблеми може бути попереднє тиражування основного елемента схеми, постаченого довільним написом при потрібному розмірі й типі шрифту. Видалення стартового напису зберігає це настроювання. Найбільш простим рішенням є перевизначення стилю тексту, використовуваного "за замовчуванням", через пункт "Define Styles" у меню "Format". Перед набором, редакцією, переміщенням, видаленням тексту потрібно відкрити текстовий блок і виділити оброблювану частину. Кілька букв виділяються пронесенням покажчика миші, слово - подвійним натиском, абзац - потрійним. Якщо виділення фрагмента тексту не вироблялося, то зміни будуть віднесені до всього блоку. Виділений текст додатково модифікується кнопками Курсив, Підкреслений, Напівжирний і за допомогою команди
Format Font (Формат Шрифт) може переводитися в положення верхнього або нижнього індексу. Тут же можна коректувати поля між текстом і границями блоку й вирівнювання тексту всередині нього. Масштаб автоматично встановлюється 100 %.
Труднощі викликають змішаний текст в одному блоці (на різних мовах або різні види). У таких випадках основний текст набирається базовим шрифтом, а додаткові символи - з використанням "Alt"-комбінацій і наступним виділенням фрагментів тексту й визначенням для них спеціальних шрифтів.
При підписі стрілок і нумерації блоків вибором у меню Format Text Block (Формат Блок тексту) установки Solid Color (Щільні кольори) і білого тла забезпечується непрозоре накладення написів на раніше проведені лінії, тло або штрихування фігури.
Автономним написом називається текст, поміщений на схему поза фігурами. Такий текст набирається в невидимому боксі аналогічно "вкладеному". Ширина боксу може бути задана після входу в текстовий режим переміщенням миші. Автономний текст також можна обертати. Тим самим Visio надає можливість розташувати напис під будь-яким кутом й у будь-якому напрямку. Крім того, текстовий блок, як і будь-який замкнутий контур, можна форматувати (установлювати кольори, тінь, обсяг, штрихування й т.п.). При оформленні заголовків плакатів і написів, що набирають великим шрифтом, для зручності сприйняття варто робити додаткові пробіли між символами й словами.

Поиск по сайту: