АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Про дитину, яка постраждала від жорстокого поводження або стосовно якої існує загроза його вчинення

Читайте также:
  1. III. Розгляд звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення
  2. Для необмеженої області допустимих рішень існує: б) цільова функція не обмежена в) вірні відповіді а) і б)
  3. Жорстоке поводження з дітьми
  4. Затримання особи, за вчинення кримінального правопорушення
  5. Існує три типи сприймання дійсності.
  6. Класифікація ймовірних способів вчинення атак на інформацію як напрям протидії комп’ютерній злочинності
  7. Методика здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів у сфері поводження з відходами
  8. На місці події Ви виявили постраждалу дитину, яка знаходиться при свідомості й у супроводі батьків. Що дає підстави Вам надати їй першу допомогу?
  9. Правила поводження з голками
  10. Причини й умови вчинення насильницьких некорисливих злочинів
  11. Розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу

Відділ освіти Бучанської міської ради

Міський методичний кабінет

Методичний бюлетень

«Соціально-правові та законодавчі аспекти захисту дітей в освітньому середовищі від насильства та жорстокого поводження»

Підготувала

Науменко Валентина Василівна,

Методист з охорони дитинства

Міського методичного кабінету

Відділу освіти Бучанської міської ради

Буча, 2015 р.

Жорстоке поводження з дітьми визнано однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини у світі. Без подолання цього згубного явища не можливо створити умови для повноцінного розвитку дитини, реалізації її особистості.

Проблема насильства над дітьми свідчить про необхідність ретельного вивчення й розробки профілактичних заходів спрямованих на її вирішення, оскільки діти є найнезахищенішою, найуразливішою й майже повністю залежною від дорослих частиною суспільства.

Незалежно від того, в якій формі відбувається насильство, з часом його прояви стають дедалі жорстокішими. Найбільш поширеними є психологічне насильство: грубість, приниження одне одного, а також фізичне насильство, зокрема – побиття.

Жорстоке поводження з дітьми є найбільш прихованою формою насильства.

Право дітей в Україні на захист від всіх форм жорстокого поводження гарантується статтями 28, 25 Конституції України, згідно з яким – ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його достоїнство, обігу або покаранню. Головним документом сучасності, що регулює законодавство щодо жорстокого поводження з дітьми на міжнародному рівні, є Конвенція ООН про права дитини, що була прийнята в 1989 році й ратифікована більш ніж як 175 країнами світу.

Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини в 1991 році й внесла відповідні зміни в національне законодавство згідно тим міжнародним стандартам, які зазначені в цьому документі.
Насильство розглядають у чотирьох площинах: правовій, моральній, суспільно-політичній та психологічній. У правовій площині більшість випадків насильства карається законом. Але проблема полягає в тому, що жертви насильства не завжди звертаються по допомогу до правоохоронних органів.

Насильство та жорстоке поводження з дітьми є порушенням прав дитини. Захист дітей від насильства як у сім’ї, так і за її межами гарантується міжнародними документами та національним законодавством України:

Конвенція ООН про права дитини. Держави-учасниці:

Стаття З.

1. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

2. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають усіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

3. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, установленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Стаття 9.

1. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Стаття 18.

1. Держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування

2. З метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, держави-учасниці надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх обов'язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ.

Стаття 19.

1. Держави-учасниці вживають усіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

2. Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв'язку з випадками жорстокого, поводження з дитиною, зазначеними вище, а також, у випадку, необхідності, для порушення початку судової процедури.

Стаття 28. (вживають заходів, щоб шкільна дисципліна була забезпечена методами, що грунтуються на повазі до людської гідності дитини);

Стаття 37. (забезпечують жодна дитина не піддавалась катуванням та іншим покаранням);

Стаття 39. (вживають усіх необхідних заходів для сприяння фізичному та психологічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка є жертвою будь-яких видів насильства).

Міжнародний пакт про громадські та політичні права:

Стаття 7. (нікого не можу бути піддано катуванню чи жорстокому поводженню).

Загальна декларація прав людини:

Стаття 5. (ніхто не повинен зазнавати тортур або жорстокого поводження і покарання).

Конвенція про захист прав людини та основних свобод:

Стаття 3. (нікого не може бути піддано катуванню тощо, що принижує гідність)

Конституція України:

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Стаття 51. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватись про своїх непрацездатних батьків.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Конституція є основним Законом країни і встановлює визначальні принципи відповідальності держави, закладає важливу основу для додаткових законодавчих стратегій, спрямованих на боротьбу з усіма формами насильства в сім'ї.

Цивільний кодекс України:

Стаття 289. (право на особисту недоторканість);

Сімейний кодекс України:

Стаття 150. Обов'язки батьків щодо виховання тарозвитку дитини

4. Батьки зобов'язані поважати дитину.

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, атакож застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків

2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

4 Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.

Кримінальний кодекс України містить вичерпний перелік складів злочинів, які зазіхають на життя, здоров’я й статеву недоторканність будь-якого члена суспільства, незалежно від його статі, національності, соціальній приналежності тощо, переслідуючи різні форми фізичного й психологічного насильства.

Закон України «Про освіту» вказує, що метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей тощо.

Закон України «Про загальну середню освіту»:

- ст. 5 (завдання загальної середньої освіти: виховання громадянина України; формування особистості учня, розвиток його здібностей тощо).

Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні, забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров‘я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток:

Стаття 10. Право на захист від усіх форм насильства Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Держава здійснює захист дитини від:

усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють;

втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;

залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.

Держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства.

Дитина має право особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.

Розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється.

Процедура розгляду скарг дітей на порушення їх прав і свобод, жорстоке поводження, насильство і знущання над ними в сім'ї та поза її межами встановлюється законодавством.

Закон України «Про освіту»

Стаття 22. Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти

Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії навчальних закладів, сім'ї і суспільства у вихованні дітей, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам, особам, які їх замінюють.

Педагогічний патронаж здійснюється соціальними педагогами. За своїм статусом соціальні педагоги належать до педагогічних працівників.

Стаття 51. Права вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів

Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти відповідно мають гарантоване державою право на:

захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних, інших працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність.

Стаття 56. Обов'язки педагогічних та науково-педагогічних працівників Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані: додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента; захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.

Закон України «Про попередження насильства в сім’ї». Цей Закон визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї.

Розділ І

Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

дії сексуального характеру – це вчинення розпусних дій щодо особи, які не містять ознак злочину;

домашнє насильство – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування однієї особи по відношенню до іншої особи на яку розповсюджується дія заходів з протидії домашньому насильству (у тому числі жорстоке поводження з дитиною), якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю;

економічне насильство – умисне позбавлення однією особою іншої особи житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, у тому числі аліментів, на які потерпілий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я;

жорстоке поводження з дитиною – усі форми фізичного психічного та економічного насильства, образи, недбале поводження, залишення без догляду та піклування, результатом якого може стати нанесення шкоди фізичному чи психічному здоров'ю дитини;

захисний припис – спеціальний форма реагування служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах дітей щодо захисту особи, потерпілої від домашнього насильства, яким особі, яка вчинила домашнє насильство, забороняється вчиняти визначені в захисному приписі дії стосовно особи, потерпілої від домашнього насильства;

запобігання та протидія домашньому насильству – система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню домашнього насильства; припинення домашнього насильства, яке готується або вже почалося; проведення корекційних програм чи притягнення до відповідальності осіб, які вчинили домашнє насильство, а також реабілітація осіб, які зазнали домашнього насильства;

віктимна поведінка – поведінка потенційної жертви насильства в сім’ї, що провокує насильство в сім’ї;

корекційна програма – комплекс заходів, спрямований на формування у особи, яка вчинила домашнє насильство, навиків ненасильницької моделі поведінки, що ґрунтується на відповідальності за свою поведінку та її наслідки;

особи, на яких розповсюджується дія заходів передбачених цим Законом з протидії домашньому насильству – особи, які перебувають у шлюбі; проживають спільно, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання; особи, які не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей;

особою, яка вчинила домашнє насильство – визнається особа, яка вчинила дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства по відношенню до осіб на яких розповсюджується дія заходів (дія цього Закону) із запобігання та протидії домашньому насильству;

особою, яка зазнала домашнього насильства (потерпіла від домашнього насильства) – визнається особа, яка зазнала фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку інших осіб на яких розповсюджується дія заходів із запобігання та протидії домашньому насильству (дія цього Закону) і якій заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду;

офіційне попередження – це спеціальний захід реагування органів внутрішніх справ щодо захисту особи потерпілої від домашнього насильства, яким особа, яка вчинила домашнє насильство, офіційно попереджається про неприпустимість вчинення домашнього насильства;

погроза вчинення домашнього насильства - висловлювання або дії про наміри вчинення умисних дій, передбачених абзацом другим цієї статті, якщо є обґрунтовані підстави очікувати її виконання;

психологічне насильство – насильство, пов'язане із застосуванням одною особою дій психологічного характеру до іншої особи шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими умисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю;

сексуальне насильство – протиправне посягання однієї особи на статеву недоторканість іншої особи, а також дії сексуального характеру по відношенню до дитини;

соціальні заходи - система заходів, спрямованих на формування ненасильницьких моделей поведінки та моделей поведінки, які зменшують ризик виникнення ситуації домашнього насильства;

спеціальні заходи – система заходів, спрямованих припинення домашнього насильства; реабілітацію осіб, які проживали в умовах домашнього насильства та відновлення ненасильницьких стосунків; притягнення до відповідальності особи, яка вчинила домашнє насильство;

фізичне насильство – умисне позбавлення свободи, спричинення болю, нанесення однією особою іншій особі побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті потерпілого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі і гідності.

Стаття 2. Законодавство про попередження насильства в сім'ї

Законодавство про попередження насильства в сім'ї складається з Конституції України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо попередження насильства в сім'ї.

Стаття 3. Органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї

1. Здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї в межах наданих їм повноважень покладається на:

1) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'я;

2) службу дільничних інспекторів міліції та кримінальну міліцію у справах дітей органів внутрішніх справ;

3) органи опіки і піклування;

4) спеціалізовані установи для жертв насильства в сім'ї:
кризові центри для жертв насильства в сім'ї та членів сім'ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї (далі - кризові центри);

5) центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї.

2. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, об'єднання громадян, а також окремі громадяни можуть сприяти у здійсненні заходів з попередження насильства в сім'ї.

Стаття 4. Підстави для вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї

1. Підставами для вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї є:

• заява про допомогу жертви насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї;

• висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

• отримання повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення стосовно дитини чи недієздатного члена сім'ї.

2. Заява та повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення приймаються за місцем проживання постраждалого органами, зазначеними в пунктах 1 та 2 частини першої статті 3 цього Закону.

3. Орган, до якого надійшла заява або надійшло повідомлення про вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення, розглядає заяву чи повідомлення та вживає в межах своїх повноважень передбачені законом заходи з попередження насильства в сім'ї.

4. Порядок розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення затверджується Кабінетом Міністрів України.

Спеціальні заходи з попередження насильства в сім’ї

Стаття 10. Офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї

1. Члену сім'ї, який вчинив насильство в сім'ї, виноситься офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, за умови відсутності в його діях ознак злочину, службою дільничних інспекторів міліції або кримінальною міліцією у справах дітей, про що йому повідомляється під розписку.

2. Офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї може бути винесено осудній особі, яка на момент його винесення досягла 16-річного віку.

3. У разі вчинення особою насильства в сім'ї, після отримання нею офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, щодо цієї особи у випадках і в порядку, передбачених цим Законом, може бути винесено захисний припис.

Стаття 11. Офіційне попередження про неприпустимість віктимної поведінки щодо насильства в сім'ї

У разі систематичної (трьох і більше випадків) віктимної поведінки члена сім'ї, внаслідок якої створюється ситуація, що може призвести до вчинення насильства в сім'ї, службою дільничних інспекторів міліції або кримінальною міліцією у справах дітей даному члену сім'ї виноситься офіційне попередження про неприпустимість віктимної поведінки щодо насильства в сім'ї, про що йому повідомляється під розписку.

Стаття 12. Взяття на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї

1. Членів сім'ї, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, служба дільничних інспекторів міліції чи кримінальна міліція у справах дітей беруть на профілактичний облік.

2.Зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, проводиться органами, які брали особу на такий облік, якщо протягом року після останнього факту вчинення насильства в сім'ї особа жодного разу не вчинила насильства в сім'ї.

3. Порядок взяття на профілактичний облік та порядок зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, затверджуються Міністерством внутрішніх справ України.

 

Відповідальність за вчинення насильства в сім’ї

Стаття 15. Відповідальність за вчинення насильства в сім'ї.

Члени сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону.

Постанови Кабінету Міністрів України:

- від 21.11.2013 № 895 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах»;

- від 21.11.2013 № 896 «Про затвердження Порядку виявлення сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, надання їм соціальних послуг та здійснення соціального супроводу таких сімей (осіб)».

Накази Міністерства освіти і науки України:

- від 23.08.2006 № 631 «Про вжиття вичерпних заходів, спрямованих на дотримання законодавства щодо захисту прав неповнолітніх» (здійснювати заходи з профілактики порушень соціально-психологічної адаптації учнівської молоді; створити інформаційні куточки для учнів із переліком організацій, куди можна звернутися з приводу насильства);

- від 25.12.2006 844 «Про вжиття заходів щодо профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми» (охорона прав дитинства в частині збереження фізичного, духовного, психічного здоров‘я та поваги до людської гідності дитини, недопущення випадків фізичного і психологічного насильства тощо);

- від 01.02.2010 № 59 «Про вжиття заходів щодо запобігання насильству над дітьми» (виконання порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводжєення з дітьми або реальної загрози його вчинення).

- від 30.12.2010 № 1312 Про затвердження плану заходів щодо реалізації Національної кампанії «Стоп насильству!» на період до 2015 року

- від 19.08.2014 № 564/836/945/577 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення» (Додаток 6).

Держава здійснює захист дитини від усіх форм фізичного, сексуального, економічного та психологічного насильства, образ, недбалого й жорстокого поводження з нею, залучення до найгірших форм дитячої праці, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють, а також вживає необхідних заходів для забезпечення прав дітей, які стали свідками у кримінальному провадженні.

З метою впровадження ефективного механізму взаємодії служби у справах дітей, закладів соціального захисту дітей, центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, органів внутрішніх справ, закладів освіти, закладів охорони здоров’я розроблено Порядок розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення.

Жорстоке поводження з дитиною - будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною в сім’ї або поза нею, у тому числі: втягнення дитини в заняття проституцією або примушування її до зайняття проституцією з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства; примушування дітей до участі у створенні творів, зображень, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм або інших предметів порнографічного характеру; ситуації, за яких дитина стала свідком кримінального правопорушення, внаслідок чого існує загроза її життю або здоров’ю; статеві зносини та розпусні дії з дитиною з використанням: примусу, сили, погрози, довіри, авторитету чи впливу на дитину, особливо вразливої для дитини ситуації, зокрема з причини розумової чи фізичної неспроможності або залежного середовища, у тому числі в сім'ї; будь-які незаконні угоди щодо дитини, зокрема: вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - комплекс заходів, спрямованих на захист прав та забезпечення повноцінного життя, виховання і розвитку дитини.

У разі отримання закладами освіти звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення відпрацьовано алгоритм дій навчального закладу щодо їх розгляду:

Крок 1 – здійснюють приймання звернень та повідомлень про випадки жорстокого поводження щодо дитини.

Крок 2 - терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі до відділу освіти, служби у справах дітей, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого поводження з дитиною чи загрозу його вчинення.

Крок 3 – в межах компетенції вживають заходів щодо виявлення і припинення фактів жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення в закладах освіти.

Крок 4 – організовують роботу психологічної служби системи освіти з дітьми, які постраждали від жорстокого поводження

Крок 5 – проводять роз’яснювальну роботу з батьками та іншими учасниками навчально-виховного процесу із запобігання, протидії негативним наслідкам жорстокого поводження з дітьми.

Повідомлення про дитину, яка постраждала від жорстокого поводження або стосовно якої існує загроза його вчинення, які надійшли до навчального закладу реєструється у журналі обліку звернень та повідомлень про жорстоке поводження з дітьми або загрозу його вчинення (Додаток 1).

Повідомлення про дитину, яка постраждала від жорстокого поводження або стосовно якої існує загроза його вчинення (Додаток 2) оформлюється суб’єктами, яким стало відомо про зазначені факти при виконанні своїх функціональних обов’язків, письмово та надсилається до служби у справах дітей і сім’ї та органу внутрішніх справ за місцем проживання (перебування) дитини.

Виявлення дітей, які опинились у складних життєвих обставинах – це комплекс професійних дій спрямованих на встановлення факторів, що загрожують благополуччю, здоров’ю та життю дитини і вимагають необхідні втручання з метою нормалізації ситуації, усунення причин та умов неблагополуччя.

Складними визначаються такі життєві обставини, що об’єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв’язку із станом здоров’я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім’ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо). Наказ головного управління освіти і науки КОДА від 14.02.2011 № 53 «Про Порядок виявлення та здійснення заходів щодо підтримки дітей, які опинились в складних життєвих обставинах» (одна із обставин – пов’язана з насильством чи реальною її загрозою його вчинення).

У разі надходження усної або письмової інформації про підозру або факт насильства в сім’ї, або реальну загрозу його вчинення, жорстоке поводження з дитиною, залишення дитини без піклування батьків, виникнення іншої ситуації, яка загрожує життю чи здоров’ю члена сім’ї (особи), заклади освіти здійснюють екстрене втручання у ситуацію з метою негайного усунення або мінімізації наслідків такої ситуації.

У разі потрапляння дитини у складні життєві обставини чи при виявленні ознак, факторів, що можуть вказувати на ризики щодо їх виникнення адміністрація закладу має дотримуватись наступного алгоритму дій:

· Вивчення ситуації стосовно дитини;

· усунення загрози здоров’ю та життю дитини;

· направлення до закладу охорони здоров’я;

· направлення інформації до служб, які забезпечують захист дітей;

· формування тимчасової команди індивідуальної підтримки дитини;

· розроблення індивідуального плану роботи з дитиною;

· залучення відповідних спеціалістів суміжних галузей.

З метою органiзацiї соцiального захисту дiтей, якi перебувають у складних життєвих обставинах навчальний заклад здiйснює облiк дiтей, якi перебувають у складних життєвих обставинах та забезпечує соціально-психологічний супровід з дітьми, а також їх сiм’ями (у разi наявності). (Додаток 3)

Порядок визначає механізм взаємодії суб’єктів, що надають соціальні послуги, та суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю під час здійснення ними заходів щодо виявлення сімей з дітьми, що можуть потрапити у складні життєві обставини, надання соціальних послуг та здійснення соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, а саме з:

- службою у справах дітей та сім’ї;

- центр соціальних служб для сім’ї;

- кримінальна міліція у справах дітей:

- підрозділи кримінально-виконавчої інспекції Державного департаменту;

- органи праці та соціального захисту;

- установи, заклади охорони здоров’я;

У закладі освіти формується та поновлюється банк дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах (Додаток 4). Відповідальним за формування банку даних та передачу зазначеної інформації до міського відділу освіти є соціальний педагог.

Відповідно до методичних рекомендацій щодо здійснення соціально-педагогічної роботи та соціально-правового захисту дітей, які потрапили в складні життєві обставини керівником навчального закладу призначено координатора з протидії насильства над дітьми, який здійснює загальну координацію діяльності закладу щодо роботи з дитиною, яка має складні життєві обставини або ризиків їх настання, а також координацію профілактичної роботи в закладі щодо запобігання насильства над дітьми.

Координатор з протидії насильства над дітьми:

— координує діяльність закладу щодо профілактики насильства над дітьми;

— здійснює загальну координацію діяльності закладу щодо роботи з дитиною, яка має ознаки складних життєвих обставин або ризиків їх настання;

— складає план роботи закладу щодо попередження насильства в сім‘ї;

— оцінює ситуацію, потреби дитини на основі проведення бесіди з дитиною, її батьками, іншими особами, працівниками закладу, від яких надійшла інформація;

— Аналізує отриману інформацію щодо дитини та виділяє ймовірні ризики відповідно до переліку ознак та факторів;

— керує діяльністю тимчасової команди індивідуальної підтримки дитини;

— веде журнал обліку повідомлень про виявлену дитину чи сім’ю з дитиною/дітьми, яка має ознаки складних життєвих обставин;

— проводить моніторинг ефективності заходів щодо усунення складних життєвих обставин, в яких опинилася

— готує та направляєповідомленняпро дитину, яка опинилася в складних життєвих обставинах, до відділу освіти.

З метою забезпечення комплексної оцінки потреб дитини, прийняття рішення в її інтересах, здійснення соціально-педагогічного та психологічного супроводу у закладі створюється тимчасова команда індивідуальної підтримки дитини. До складу тимчасової команди можуть входити: координатор з питань протидії насильству над дітьми, представники адміністрації закладу, соціальний педагог, практичний психолог, класний керівник, вихователь, медичний працівник, інші фахівці. Робота організовується з урахуванням інтересів та прав дитини, згоди членів сім’ї на здійснення індивідуального супроводу дитини.

При вивченні ситуації, визначенні потреб дитини та її сім’ї, прийнятті необхідних рішень тимчасова команда розглядає наступне:

— історію перебування дитини в закладі освіти;

— інформацію щодо самої дитини (вік дитини, характеристика поведінки, стосунки з іншими дітьми та фахівцями закладу освіти, виявлені ознаки чи фактори, які можуть вказувати на складні життєві обставини або ризики щодо їх виникнення);

— інформацію щодо сім’ї дитини (наявність у дитини батьків або осіб, які їх заміняють, братів, сестер, інших родичів, їхнє місце проживання (перебування), спосіб життя тощо);

— відомості про житлово-побутові умови сім’ї;

— відомості про потребу дитини у правовому захисті (наприклад, відсутність у дитини свідоцтва про народження);

— іншу релевантну інформацію, яка може бути важливою для прийняття рішення.

Супровід дитини має бути комплексним. Результатом розгляду випадку дитини є індивідуальний план супроводу дитини (Додаток 5):

— до плану входять заходи, які базуються на результатах оцінювання діагностики, спостереження за дитиною;

— формується з урахуванням іі проблем, потреб, переваг та обмежень;

— визначено виконавців відповідно до їхніх функціональних обов’язків та терміни виконання;

— план заходів за потребою, але не менше одного разу на місяць, переглядається та узгоджується тимчасовою командою.

Уся робота з дитиною дотримується принципу конфіденційності.

Діяльність команди завершується після прийняття рішення про недоцільність або неможливість її подальшої роботи.

За дотримання законодавства щодо захисту прав дитини у закладі освіти відповідає адміністрація. Тому, у закладі має бути розроблено внутрішній механізм взаємодії учасників навчально-виховного процесу щодо попередження та виявлення випадків жорстокого поводження з дітьми, ризиків виникнення складних життєвих обставин, план проведення профілактичних заходів.

Профілактична робота в закладах проводиться на трьох рівнях, а саме:

Первинна (загальна просвіта суб’єктів навчально-виховного процесу щодо жорстокого поводження, насильства, захисту прав) і проводиться з педагогічними працівниками, медичним та господарським персоналом закладу освіти, учнями та їхніми батьками.

Вторинна профілактика проводиться з дітьми та їхніми сім’ями, у яких виявлено ознаки ризику потрапляння в складні життєві обставини. Це цілеспрямована робота з окремими групами дорослих і дітей з метою зміни ставлення до поводження з дітьми, формування гуманного ставлення дорослих до дітей, життєвих умінь, навичок дорослих і дітей, роз’яснення сутності й відповідальності за жорстоке поводження з дітьми.

Третинна профілактика проводиться з тими, хто постраждав від жорстокого поводження, з метою навчання самозахисту; з тими, хто здійснює таке поводження, – соціальне навчання і контроль.

Зміст профілактичної роботи з педагогічними працівниками закладу освіти передбачає:

— просвітницьку роботу щодо знання прав і потреб дітей, особливостей взаємодії з сім’єю учня, недопустимості жорстокого поводження з дітьми;

— формування навичок виявлення ознак перебування дитини в складних життєвих обставинах та відповідного реагування;

— формування толерантного ставлення до дітей з різних сімей;

— попередження феномену професійного вигорання (навчання та організація правильного режиму роботи, відпочинку, консультації психолога, наявність кімнати емоційного розвантаження).

Профілактична робота з учнями передбачає:

— роз’яснення прав і обов’язків дітей та дорослих;

— інформування про сутність жорстокого поводження і насильства та навчання зверненню про їх прояви в установи, організації;

— надання інформації про місцеві, регіональні, всеукраїнські та міжнародні телефони довіри та обов’язкове розміщення цієї інформації в закладі освіти у місці, до якого діти мають вільний та анонімний доступ;

— організація і проведення заходів з формування навичок усвідомленого батьківства.

Працівник закладу освіти (класний керівник, вихователь), який безпосередньо надає освітні послуги вихованцям, учням зобов’язаний щорічно інформувати кожну дитину щодо переліку її прав, викладених у Конвенції Організації Об’єднаних Націй про права дитини, а також ознайомити зі змістом статті 10 Закону України «Про охорону дитинства», у якій передбачено можливість кожної дитини особисто звернутися до служби у справах дітей, інших уповноважених органів для захисту своїх прав.

Просвітницька робота з батьками

— інформування про права та потреби дітей,

— права та обов’язки батьків щодо дітей, особливості розвитку дітей, родинного виховання,

— неприпустимість жорстокого поводження з дітьми і насильства у сім’ї (сутність, наслідки, відповідальність);

— формування толерантності, комунікативних умінь, навичок прийняття рішень, прогнозування, управління собою.

Педагогічні працівники зобов’язані щорічно інформувати кожну дитину щодо переліку її прав, викладених у Конвенції ООН про права дитини, а також ознайомити зі змістом статті 10 Закону України «Про охорону дитинства», у якій передбачено можливість кожної дитини особисто звернутися до служби у справах дітей, інших уповноважених органів для захисту своїх прав.

 

 

Додаток 1

 

ЖУРНАЛ
обліку звернень та повідомлень про жорстоке поводження з дітьми або загрозу його вчинення

 

№ з/п Дата отримання заяви або повідомлення Прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання дитини, щодо якої надійшла заява чи повідомлення Прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання особи, яка вчинила жорстоке поводження з дитиною або від якої існує загроза його вчинення Стислий зміст заяви або повідомлення Вжиті заходи щодо захисту прав та інтересів дитини Дата, час та суб’єкт, якому направлено повідомлення Примітки
               

 

 

Додаток 2

 

__________________________________________________________________

(найменування навчального закладу, який надсилає повідомлення)

від ____/_____/20____року № ________

 

ПОВІДОМЛЕННЯ

про дитину, яка постраждала від жорстокого поводження або стосовно якої існує загроза його вчинення

Інформацію отримано:

 анонімно;  від дитини;  від батьків дитини, осіб, які їх замінюють;  від інших фізичних осіб;  від підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань;

 від служби у справах дітей;  органу внутрішніх справ;  центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;  закладу освіти;  закладу охорони здоров'я ___________________________________________________

__________________________________________________________________

(найменування органу, установи, закладу)

__________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові та дата народження дитини, яка постраждала від жорстокого поводження або стосовно якої існує загроза його вчинення)


1 | 2 | 3 | 4 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.039 сек.)