Методика здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів у сфері поводження з відходами

Згідно зі ст. 2 Закону «Про відходи» законодавство про відходи складається з законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про поводження з радіоактивними відходами», Кодексу України про надра, цього Закону та інших нормативно-правових актів. До останніх належать, зокрема, такі постанови Кабінету Міністрів України: від 13 січня 1992 р. № 18 «Про затвердження порядку визначення плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища та Положення про республіканський позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища», від 28 січня 1994 р. № 42 «Про вдосконалення регулювання безпеки транспортування радіоактивних речовин», від 22 лютого 1994 р. № 117 «Про впорядкування ввезення в Україну і транзиту через її територію відходів (вторинної сировини)» та ін. До зазначеного законодавства треба також віднести Закон України «Про пестициди і агрохімікати».
Таким чином, наявний нормативно-правовий потенціал дозволяє прокурору втілювати в життя основні принципи наглядової політики у сферах утворення відходів виробництва та поводження з ними, які закріплені насамперед у Законі «Про відходи». Однак використання цього потенціалу можливе лише за умови правильного визначення об'єктів нагляду.
Об'єктами нагляду за додержанням Закону «Про відходи» є: 1) місцеві державні адміністрації (ст. 20 Закону); 2) органи місцевого самоврядування (ст. 21); 3) державні екологічні інспекції (ст. 23); 4) органи державної санітарно-епідеміологічної служби України (ст. 24); 5) підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов'язана з поводженням з відходами (ст. 17); 6) інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами (ст. 22).
Під час здійснення загальнонаглядової перевірки прокурор насамперед має звертати увагу на таке:
чи всі підприємства, установи та організації, діяльність яких пов'язана з утворенням відходів на піднаглядній території, мають спеціальний дозвіл на їх розміщення в навколишньому природному середовищі; чи мають вони ліміти на таке розміщення і чи своєчасно вносять плату за це; чи не допускають зберігання і видалення відходів у несанкціонованих місцях або на об'єктах (тобто має приділятися увага з'ясуванню питань, передбачених ст. 17 Закону «Про відходи»);
чи забезпечується належний контроль з боку місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування за раціональним використанням і безпечним поводженням з відходами на їх території; чи розробляються ними схеми санітарного очищення населених пунктів; наскільки законними є рішення про відведення земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з ними; чи організують зазначені суб'єкти збирання, перероблення, утилізацію і захоронения промислових, побутових та інших відходів (пункти «а» — «н» ст. 20, «а» — «и» ст. 21 Закону «Про відходи», п. «є» ст. 19 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»);
чи належним чином здійснюється з боку органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, державної санітарно-епідеміологічної служби України, інших спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами державний контроль за додержанням законодавства про відходи, зокрема за веденням суб'єктами підприємницької діяльності первинного обліку утворення, збирання, оброблення, утилізації і видалення відходів та їх паспортизацією; чи завжди видаються дозволи на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; чи погоджуються питання, пов'язані з лімітами і місцями розміщення відходів; чи усі винні притягаються до юридичної відповідальності тощо (тобто при цьому повинні з'ясовуватися обставини, передбачені пунктами «а» — «м» ст. 23, «а» — «є» ст. 24 Закону «Про відходи»). У разі необхідності вирішуються й інші питання, передбачені законодавством про відходи.
За виявленими порушеннями прокурор повинен вжити заходів, спрямованих як на усунення цих порушень, так і на притягнення винних до встановленої законом відповідальності, використовуючи для цього повноваження, передбачені ст. 20 Закону України «Про прокуратуру». До повноважень, що слугують усуненню порушень законодавства про відходи, можуть бути віднесені такі: 1) внесення в органи державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами подань; 2) опротестування незаконних правових актів цих органів; 3) дача приписів про усунення очевидних порушень законодавства про відходи.
Повноваженнями, пов'язаними з притягненням осіб, винних у порушенні законодавства про відходи, до відповідальності, можна вважати притягнення цих осіб у встановленому законом порядку до кримінальної відповідальності, порушення дисциплінарного провадження або провадження в справах про адміністративні правопорушення, звернення до суду загальної юрисдикції або арбітражного суду з позовом про відшкодування шкоди.
Постанова про порушення кримінальної справи виноситься прокурором за наявності достатніх підстав, що свідчать про існування ознак злочинів, передбачених статтями 227, 227і, 2282, 228, 228, 229 КК. Нині в Україні немає кримінальної відповідальності за псування сільськогосподарських та інших земель і забруднення їх хімічними та радіоактивними речовинами, неочищеними стічними водами, виробничими й іншими відходами. Однак згідно з роз'ясненням, яке міститься у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990 р.
№ 1 «Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 1 листопада 1996 р. № 11), псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх виробничими, іншими відходами й стічними водами, а також невиконання зобов'язань по приведенню цих земель у стан, придатний для використання за призначенням, які заподіяли істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб, тягнуть відповідальність посадових осіб залежно від форми вини за ст. 165 або ст. 167 КК. Залежно від характеру виявлених правопорушень у сфері поводження з відходами прокурор має виносити постанову про порушення провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтями 52, 54, 59, 60, 63, 71, 73, 78, 82, 83, 91, 142, 150, 152, 1863 чи 1885 КпАП України або постанову про порушення дисциплінарного провадження.
Найпоширенішими видами адміністративних правопорушень у сфері поводження з відходами є порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та використання промислових і побутових відходів (ст. 82 КпАП). У разі їх виявлення прокурор зобов'язаний порушити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 43 Закону «Про відходи» підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи і особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Під час пред'явлення позовів і заяв, пов'язаних з порушеннями законодавства про відходи, насамперед треба враховувати землеохоронне законодавство, оскільки при цьому саме землям заподіюється шкода. Позови пред'являються на підставі статей 88—92 ЗК України. А шкода обчислюється на основі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27 жовтня 1997 р. № 171 4.

Поиск по сайту: