 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
ТИПОЛОГІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН
| Тип | Зміст |
| Патерналізм | Значна регламентація державою або керівництвом організації під виглядом «батьківського піклування» про потреби людини (СРСР, Японія) |
| Індивідуалізм | Особиста відповідальність за досягнення власних цілей і дій |
| Солідарність | Загальна відповідальність і взаємодопомога, що ґрунтується на спільних інтересах (члени професійних та інших союзів) |
| Партнерство | Докладна розробка правових документів, згідно з якими наймані працівники, підприємці і держава є рівноправними партнерами в захисті індивідуальних інтересів, забезпеченні ефективності діяльності організації і національної економіки загалом (Німеччина) |
| Конкуренція | Намагання досягти тієї самої мети, здійснення чого одними суб’єктами заважає зробити це іншим суб’єктам |
| Конфлікт | Крайній вияв суперечностей — трудові спади, страйки, масові звільнення |
| Дискримінація | Самоправство, незаконне обмеження прав суб’єктів, принципів рівних можливостей на ринку праці — у процесі вибору професії, вступу до вузу, просування по службі, оплати праці, звільнення тощо. Дискримінація буває за статтю, віком, національністю, расою тощо |
За своїм впливом на результати економічної діяльності і якість життя людей соціально-трудові відносини бувають 2-х типів:
1) конструктивні, що сприяють успішній діяльності трудової організації;
2) деструктивні, що заважають такій діяльності.
Відповідно до основних стадій життєвого циклу людини змінюється зміст соціально-трудових відносин, суб’єктом яких вона є:
Ø на 1-й стадії (від народження до закінчення навчання) вони пов’язані переважно з фаховим становленням, можливостями забезпечення засобів існування, реалізації особистих задатків;
Ø на 2-й (трудова діяльність) — з найманням і звільненням, умовами організації й оплати праці, можливостями розвитку особистості;
Ø на 3-й (післятрудовій) стадії — з пенсійним забезпеченням.
Формування та розвиток соціально-трудових відносин відбувається у вигляді соціальних процесів, що віддзеркалюють функціонування трудових колективів, груп та окремих працівників.
Розрізняють такі основні види соціальних процесів у трудовій сфері:
· базові — праця, що впливає на соціальний стан, інтереси, кваліфікаційний рівень виконавців трудових функцій, формування їхньої особистості;
· інтегративні — формування, функціонування та розвиток трудових колективів, що забезпечують цілісність усієї трудової системи;
· ціннісно-орієнтаційні — мотивація, соціалізація, адаптація, що формують цінності, норми, орієнтації відповідного способу життя;
· трудових переміщень — плинність кадрів та регульовані зміни місць працівниками у системі суспільного поділу праці.
Отже, соціологічний підхід до вивчення праці (на відміну від економічного) означає врахування суспільної нерівності — неоднакового становища різних суб’єктів трудових відносин (соціальних груп та окремих індивідів), їхньої трудової поведінки, що зумовлена насамперед суспільним поділом праці.
Соціологія праці є найзагальнішою зі спеціальних соціологічних теорій, що мають предметом свого дослідження соціально-трудові відносини і процеси, соціальні інститути і спільноти у сфері праці (соціологія трудового колективу, соціологія професій, соціологія організації, промислова соціологія та ін.), форми і методи впливу на них.
Праця як соціальний інститут, специфічна форма спільної ді-
яльності людей є не тільки методом, процесом добування засобів до існування, вона визначає специфіку практично всіх соціальних, економічних та інших процесів у суспільстві, навіть специфіку суспільного ладу в державі. Трудовий колектив не тільки об’єднує людей для виробництва товарів і послуг, а є практично єдиною формою узгодження, поєднання індивідуальних, групових та суспільних економічних інтересів, найважливішим чинником соціалізації особистості.
Поиск по сайту: