|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Характеристика стану гармонізації господарського законодавства України з правом СОТОдним із найскладніших та найактуальніших аспектів світової торгівлі, значення якого для стабільного розвитку економіки країни важко переоцінити є технічне регулювання. Саме якість продукції та її відповідність стандартам визначають конкурентноздатність товарів, а отже, і країни загалом на світових ринках. Вступ України до СОТ – один із чинників реформування вітчизняної системи технічного регулювання, її адаптації до міжнародних та європейських стандартів, а також підвищення її ефективності. Угода СОТ про ТБТ і відповідні зобов’язання України Угода СОТ про технічні бар’єри в торгівлі (далі – Угода про ТБТ) має забезпечити максимально вільну торгівлю товарами шляхом мінімізації перешкод, які виникають завдяки використанню технічних регламентів і стандартів, вимог до пакування та маркування, а також процедур оцінки відповідності таким стандартам та вимогам. В Угоді використано терміни «технічний регламент» (для позначення стандартів, які є обов’язковими для дотримання) і «стандарт» (для стандартів, дотримання яких є добровільним). Положення Угоди ТБТ стосуються переважно стандартів продукції, а також методів обробки та виробництва, які впливають на якість та інші характеристики продукції. За правилами СОТ національні стандарти країни-члена не створюють зайвих обмежень у торгівлі, якщо ґрунтуються на міжнародних стандартах. 14.Співвідношення понять „учасники господарських правовідносин” та „суб'єкти господарювання”: теоретичний та законодавчий аспекти Суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Тобто всі суб’єкти господарювання є учасниками господарських відносин, але не всі учасники господарських відносин є суб’єктами господарювання.Суб’єкти господарювання — це:1) господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності. Суб’єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління та права оперативно-господарського використання майна відповідно до визначення цієї компетенції в цьому Кодексі та інших законах.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.002 сек.) |