Фіктивне банкрутство

Завідомо неправдива офіційна заява громадянина - засновника (учасника) або службової особи суб'єкта господарської діяльності, а так само громадянина - підприємця про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом є Фіктивним банкрутством. У випадку завдання великої матеріальної шкоди кредиторам або державі фіктивне банкрутство передбачає кримінальну відповідальність.

Особливості банкрутства суб’єктів господарювання:

1. При розгляді справи про банкрутство суб’єкта господарювання, що має суспільну або іншу цінність для територіальної громади, орган місцевого самоврядування може звернутися до господарського суду з клопотанням не застосовувати до такого суб’єкта передбачені цим Законом процедури та припинити провадження у справі про банкрутство.

2. До клопотання додається рішення ради органу місцевого самоврядування, прийняте виключно на її пленарному засіданні, про незастосування до відповідного суб’єкта господарювання передбачених цим Законом процедур та припинення провадження у справі про банкрутство, а також гарантії задоволення всіх вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями.

3. У разі якщо вимоги кредиторів такого суб’єкта господарювання не будуть погашені протягом поточного та наступного календарних років, орган місцевого самоврядування позбавляється права на повторне звернення до господарського суду із зазначеним у цій статті клопотанням, а провадження у справі про банкрутство щодо відповідного суб’єкта господарювання здійснюється на загальних підставах.

4. Суб’єктами господарювання з особливим статусом за цим Законом є містоутворюючі та особливо небезпечні суб’єкти господарювання.

Містоутворюючим суб’єктом господарювання визнається юридична особа, кількість працівників якої з урахуванням членів їх сімей становить не менше половини чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій розташована така юридична особа. Положення цієї статті про містоутворюючі суб’єкти господарювання застосовуються також до суб’єктів господарювання, кількість працівників яких перевищує п'ять тисяч осіб.

Особливо небезпечними суб’єктами господарювання визнаються суб’єкти господарювання вугільної, гірничодобувної, атомної, хімічної, хіміко-металургійної, нафтопереробної, інших галузей, визначені відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України, припинення діяльності яких потребує здійснення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров’ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

Докази, що підтверджують належність боржника до містоутворюючих суб’єктів господарювання, суб’єктів господарювання з кількістю працівників понад п’ять тисяч осіб або особливо небезпечних суб’єктів господарювання, подає до господарського суду боржник.

5. При розгляді справи про банкрутство містоутворюючого суб’єкта господарювання учасником провадження у справі про банкрутство визнається орган місцевого самоврядування адміністративно-територіальної одиниці. Учасниками провадження у справі про банкрутство містоутворюючого суб’єкта господарювання господарським судом можуть бути визнані також центральні органи виконавчої влади.

При розгляді справи про банкрутство особливо небезпечного суб’єкта господарювання учасниками провадження у справі про банкрутство крім відповідного органу місцевого самоврядування визнаються також центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого належить сфера діяльності боржника, та за необхідності державний орган з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр.

6. Продаж у справах про банкрутство суб’єкта господарювання, що мають суспільну або іншу цінність для територіальної громади, містоутворюючих та особливо небезпечних суб’єктів господарювання, здійснюється виключно у складі цілісного майнового комплексу.

7. Вимоги кредиторів особливо небезпечного суб’єкта господарювання задовольняються у порядку черговості, визначеному статтею 36 цього Закону, з урахуванням особливостей, установлених цією частиною, а саме: в третю чергу також задовольняються вимоги щодо відшкодування витрат на заходи із запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров’ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

8. Кабінет Міністрів України або органи місцевого самоврядування в особі їх уповноважених органів мають право в будь-який час до закінчення процедури санації зазначених у цій статті суб’єктів господарювання розрахуватися з усіма кредиторами в порядку, передбаченому цим Законом.

Поиск по сайту: