Провадження у справах про банкрутство. Провадження за цією категорією справ здійснюють орга­ни правосуддя в господарських відносинах - господарські суди

Провадження за цією категорією справ здійснюють орга­ни правосуддя в господарських відносинах - господарські суди. Підвідомчість цих справ господарським судам вста­новлює п. 1 ст. 6 Закону «Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом», згідно з яким справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням борж­ника, та ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, а провадження у справах про банкрутство регу­люється Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчи­ми актами.

Провадження у справах про банкрутство можна поділи­ти на кілька стадій:

- порушення провадження у справі;

- підготовче засідання господарського суду;

- виявлення кредиторів та інвесторів;

- попереднє засідання господарського суду;

- проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів;

- винесення ухвали про санацію;

- визнання боржника банкрутом і відкриття ліквіда­ційної процедури;

- припинення провадження у справі про банкрутство. Розглянемо зазначені стадії детальніше.

На стадії порушення провадження у справі господарсь­кий суд розглядає заяву на предмет того, чи підлягає вона прийняттю, а справа - порушенню.

Заява про порушення справи про банкрутство подається у письмовій формі і повинна містити відомості, зазначені в ст. 7 Закону. Крім того, до заяви мають бути додані документи, перелік яких визначений ст. 7 Закону в залежності від особи заявника (кредитор, боржник, орган державної податкової служби). Із заяв про порушення справи про банкрутство справляється державне мито відповідно до закону.

Суддя господарського суду приймає заяву про порушен­ня справи про банкрутство, якщо вона подана з дотриман­ням встановлених вимог.

Згідно з п. 2 ст. 8 Закону, суддя відмовляє в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, виносячи при цьому відповідну ухвалу, якщо:

боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

подано заяву про порушення справи про банкрутство ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;

стосовно боржника юридичної чи фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності вже порушено спра­ву про банкрутство;

якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушен­ня справи про банкрутство, в сумі складають менше трьох­сот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено Законом;

вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

Суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повер-таєзаяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо мають місце порушення, передбачені п. 1 ст. 9 Зако­ну. Повернення заяви не перешкоджає повторному звер­ненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Заява про порушення справи про банкрутство може бути відкликана заявниками до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство або після такого опублікування, якщо про­тягом місячного строку не надійшло інших заяв кредиторів щодо задоволення вимог.

При позитивному вирішенні питання щодо прийняття заяви суддя виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство. Ухвала має бути винесена не пізніше 5 днів з дня надходження заяви. В ухвалі вказуєть­ся про прийняття заяви до розгляду, про введення проце­дури розпорядження майном боржника, призначення роз­порядника майна, дату проведення підготовчого засідан­ня суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про бан­крутство, введення мораторію на задоволення вимог кре­диторів.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог креди­торів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих доку­ментів та інших документів, за якими здійснюється стяг­нення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосо­вуються інші санкції за невиконання чи неналежне вико­нання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати стра­хових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосо­вується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому ч. 10 ст. 17 Закону.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не по­ширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю гро­мадян, авторської винагороди, а також на вимоги креди­торів, які виникли після порушення провадження у справі.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, вста­новленому ст. 14 Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черго­вості, встановленому ст. 31 Закону.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, про­вадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється вик­лючно за ухвалою господарського суду, в провадженні яко­го знаходиться справа про банкрутство боржника.

Ухвала направляється сторонам та державному органу з питань банкрутства.

Підготовче засідання господарського суду необхід­не для:

оцінки поданих документів;

заслуховування пояснення сторін;

розгляду обгрунтованості заперечень боржника;

призначення розпорядника майна, якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити його було неможливо;

розгляду та вирішення інших питань, передбачених Законом.

З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підго­товчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заяв­ника подати до офіційних друкованих органів (газети Вер­ховної Ради України «Голос України» та газети Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», друкованих видань відповідної обласної ради за місцезнаходженням боржни­ка) у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство визначеного змісту.

За результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій, зокрема, мають бути визначені розмір вимог креди­торів, дата складання розпорядником майна реєстру ви­мог кредиторів, дата попереднього засідання суду, дата скликання перших загальних зборів кредиторів, дата за­сідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання його банкрутом, чи припинен­ня провадження у справі (п. 11 ст. 11 Закону).

Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення гро­шових вимог кредиторів згідно з Господарським процесу­альним кодексом України та п. 1 ст. 12 Закону, а також вводити мораторій на задоволення вимог кредиторів.

З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів господарський суд вводить процедуру розпорядження май­ном боржника і призначає з числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, розпорядника майна. Правовий статус розпоряд­ника майна визначений, зокрема, ст. 13 Закону.

Виявлення кредиторів здійснюється шляхом подання конкурсними кредиторами у місячний строк з дня опуб­лікування оголошення про порушення справи про банк­рутство до господарського суду письмових заяв про грошові вимоги до боржника та документів, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закін­чення строку, встановленого для їх подання, або не заяв­лені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашени­ми, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою зат­верджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є гра­ничним і поновленню не підлягає.

Інвестори (фізичні та юридичні особи, які виявлять ба­жання взяти участь у процедурі санації боржника) пода­ють розпоряднику майна заяву про участь у санації борж­ника та свої пропозиції щодо санації (план санації).

Попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомля­ються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, до яких, крім сторін, згідно з За­коном відносяться арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з пи­тань банкрутства, представник органу місцевого самовря­дування, представник працівників боржника.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпо­рядником майна до реєстру вимог кредиторів. За резуль­татами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кре­диторів, та призначається дата проведення зборів креди­торів.

Протягом десяти днів після винесення ухвали за резуль­татами попереднього засідання господарського суду роз­порядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів креди­торів та організує їх проведення.

До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про:

вибори членів комітету кредиторів;

визначення кількісного складу комітету кредиторів, визначення його повноважень, дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів;

інші питання, передбачені Законом.

Обраний на час дії процедур банкрутства зборами кре­диторів комітет кредиторів (у складі не більше семи осіб) приймає рішення про:

вибори голови комітету;

скликання зборів кредиторів;

підготовку та укладення мирової угоди;

внесення пропозицій до господарського суду щодо про­довження або скорочення строку процедур розпоряджен­ня майном боржника чи санації боржника;

звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкру­том і відкриття ліквідаційної процедури, припинення по­вноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення но­вого арбітражного керуючого (розпорядника майна, керу­ючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладен­ня арбітражним керуючим значних угод боржника, чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість;

інші питання, передбачені Законом.

Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпоряд­ження майном, установленого відповідно до Закону, має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією.

Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців, який може бути продовжений ще до шести місяців або скорочений.

З дня винесення ухвали про санацію:

керівник боржника відсторонюється від посади у поряд­ку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім ви­падку, передбаченого ст. 53 Закону;

припиняються повноваження органів управління бор­жника - юридичної особи, повноваження органів управлі­ння передаються керуючому санацією. Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішен­ня про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей;

арешт на майно боржника та інші обмеження дій борж­ника щодо розпорядження його майном можуть бути на­кладені лише в межах процедури санації, уразі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не супере­чать інтересам конкурсних кредиторів.

Здійснення санації боржника організовує керуючий санацією, правовий статус якого визначено положеннями ст. 17 Закону. Зокрема, керуючий санацією має право:

розпоряджатися майном боржника з урахуванням об­межень, передбачених Законом;

укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші угоди;

подавати заяви про визнання угод, укладених боржни­ком, недійсними.

Керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прий­няття рішення про санацію має право відмовитися від ви­конання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних по­вністю або частково, якщо:

виконання договору завдає збитків боржнику;

договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахо­ваним на одержання позитивних результатів для боржни­ка в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки са­нації боржника;

виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Крім цього за заявою керуючого санацією господарсь­кий суд може визнати недійсною угоду боржника, що ук­ладена або виконана боржником з окремим кредитором чи іншою особою після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом шести місяців, що передували дню порушення провадження у справі про банкрутство, якщо:

відповідно до такої угоди кредитору чи на його користь здійснено оплату його вимог, які виникли до укладення зазначеної угоди, або в рахунок оплати зазначених вимог передано (відчужено) майно боржника, за умови, якщо угоду укладено на день, коли сума вимог кредиторів до бор­жника перевищувала вартість його майна, та якщо внаслі­док реалізації угоди кредитор отримав більше, ніж він от­римав би у разі ліквідації боржника, якби реалізація такої угоди не відбулася;

відповідно до такої угоди боржником відчужено або придбано майно за цінами, що є відповідно нижчими або вищими за ринкові, за умови, якщо до дня укладення уго­ди або внаслідок її виконання майна боржника було (ста­ло) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

За угодою, що визнана господарським судом недійсною з вищезазначених підстав, кожна із сторін зобов'язана по­вернути іншій стороні все, що отримано за угодою, а у разі неможливості повернути отримане в натурі - відшкодува­ти його вартість у грошовій формі за ринковими цінами, що існували на день укладення угоди.

У разі оспорювання зазначених угод господарський суд має виходити з презумпції недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів. Обов'язок доказуван­ня платоспроможності (достатності майна для задоволен­ня вимог кредиторів) покладається на боржника.

Угода боржника, що укладена або виконана боржником-юридичною особою після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом шести місяців, що передува­ли дню порушення провадження у справі, що пов'язана з виплатою (виділенням) долі (частки) в майні боржника учасникові боржника у зв'язку з його виходом із складу учасників боржника, за заявою арбітражного керуючого або кредитора визнається господарським судом недійсною, а все отримане за цією угодою повертається боржникові.

Одним з основних обов'язків керуючого санацією є підготовка і подання комітету кредиторів для схвалення плану санації боржника. Якщо у майні підприємства-бор-жника частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, керуючий санацією зобов'язаний попередньо погодити план санації боржника з органом, уповноваже­ним управляти державним майном.

План санації повинен містити:

заходи щодо відновлення платоспроможності боржни­ка (перелік таких можливих заходів містить ч. 2 ст. 18 За­кону);

умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема пі ля­хом переведення боргу (частини боргу) на інвестора;

строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам;

умови відповідальності інвестора за невиконання взя­тих згідно з планом санації зобов'язань.

План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника, яка вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства, визначених Законом.

План санації може містити умови про:

виконання зобов'язань боржника третіми особами;

обмін вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права;

задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить закону.

План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотирьохмісячний строк з дня винесення господарським судом ухвали про санацію, і вважається схваленим, якщо за нього таке рішен­ня було підтримано більшістю голосів кредиторів-членів комітету кредиторів.

Комітет кредиторів може відхилити план санації і звер­нутися до господарського суду з клопотанням: а) про виз­нання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної про­цедури або б) про звільнення керуючого санацією від вико­нання ним обов'язків і призначення нового керуючого са­нацією.

Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде поданий план са­нації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов'язаний надати комітету креди­торів письмовий звіт і повідомити членів комітету креди­торів про час і місце проведення засідання комітету кре­диторів.

Звіт керуючого санацією має бути розглянутий коміте­том кредиторів не пізніше десяти днів від дати його над­ходження.

За наслідками розгляду звіту керуючого санацією ко­мітет кредиторів приймає рішення про звернення до гос­подарського суду з клопотанням щодо:

припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника;

продовження встановленого строку процедури санації;

припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

припинення процедури санації і укладення мирової угоди.

У разі виникнення обставин, що є підставою для при­пинення процедури санації, комітет кредиторів може прий­няти відповідне рішення за відсутності звіту керуючого санацією.

Якщо комітетом кредиторів не прийнято жодне з цих рішень або таке рішення не подано в господарський суд протягом п'ятнадцяти днів з дня закінчення санації чи виникнення підстав для її дострокового припинення, гос­подарський суд розглядає питання про визнання боржни­ка банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в поряд­ку, передбаченому Законом.

Припинення провадження у справі про банкрутство. Відповідно до ст. 40 Закону господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо:

1) боржник не включений до Єдиного державного реє­стру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетво­рення) юридичної особи;

3) у провадженні суду є справа про банкрутство того ж боржника;

4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в по­рядку, передбаченому Законом;

5) затверджено мирову угоду;

6) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаче­ному ст. 32 Закону;

7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредито­рами;

8) кредитори не висунули вимог до боржника після по­рушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.

Про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала, яка може бути перевірена у встановле­ному законом порядку.

Провадження у справах про банкрутство може бути при­пинено у випадках, передбачених п. 1, 2 та 5 ч. 1 ст. 40 Закону, на всіх стадіях провадження у справі про банкрут­ство, тобто як до, так і після визнання боржника банкру­том; у випадках, передбачених п. З, 4, 7 і 8, - лише до виз­нання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому п. 6, - лише після визнання боржника банкрутом.

Поиск по сайту: