Види господарських товариств

Види господарських товариств узагальнено названо в ст. 80 ГК (слід зазначити, що в назві ст. 113 ЦК вжито термін «види», а в ч. 2 цієї ж статті йдеться про «форми» госпо­дарських товариств - такі ж, як і види за ст. 80 ГК).

Згідно з ч. 1 ст. 80 ГК і ч. 2 ст. 1 Закону «Про госпо­дарські товариства» до господарських товариств належать:

акціонерні товариства,

товариства з обмеженою відповідальністю,

товариства з додатковою відповідальністю,

повні товариства,

командитні товариства.

1. Акціонерне товариство - це так зване товариство ка­піталів. Особливості його правового статусу виражає виз­начення «акціонерне». Ці особливості обумовлені акціо­нерним способом формування і функціонування статутно­го фонду товариства.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд (слід відзначити, що в ЦК терміну «ста­тутний фонд» господарського товариства відповідає термін «статутний капітал»), поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій (ч. 2 ст. 80 ГК).

З цього визначення випливають особливості акціонер­ного товариства, які обумовлюють специфіку його юридич­ного статусу.

По-перше, статутний фонд акціонерного товариства (AT) має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або юридичним особам. Мінімальний розмір статутного фонду AT встановлено у розмірі, не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заро­бітної плати, діючої на момент створення товариства.

По-друге, акціонерне товариство має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій). Інші товари­ства не мають статусу емітента акцій. Акціонерне товари­ство є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов'язується своєчасно виконувати обов'язки, що вип­ливають з умов їх випуску. Шляхом випуску і продажу акцій акціонерні товариства і формують свої статутні фон­ди, і збільшують їх, якщо це необхідно. Акції відкритих акціонерних товариств допускаються до вільного продажу на умовах, визначених Законом України від 23 лютого 1991 р. «Про цінні папери та фондовий ринок»[52], іншими актами про фондовий ринок.

По-третє, фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, фіксуються у реєстрі влас­ників іменних цінних паперів і набувають статусу акціо­нерів. Права та обов'язки акціонерів визначені ст. 116,117 ЦК, ст. 88 ГК, ст. 10,11 Закону «Про господарські товари­ства».

По-четверте, особливою ознакою акціонерного товари­ства є обмеження відповідальності акціонерів. Акціонери відповідають (точніше - несуть ризик збитків) за зобов'я­заннями товариства тільки в межах належних їм акцій. За ознакою відповідальності акціонерів акціонерне товари­ство належить до товариств з обмеженою відповідальністю.

Юридичний статус акціонерного товариства характери­зується і деякими іншими рисами. Так, товариство має засновницькі права щодо створення господарських об'єд­нань (участі в існуючих об'єднаннях). Акціонерне товари­ство має право створювати дочірні підприємства, наділяти їх майном, яке належить товариству, призначати керівни­ка та реалізувати інші права власника дочірнього підприє­мства.

Законодавством передбачено, що акціонерне товариство має фірмову марку та товарний знак. Ці реквізити затверджуються правлінням товариства і реєструються в Торгово-промисловій палаті України.

За способом функціонування акцій ч. 1 ст. 81 ГК розрі­зняє відкриті (ВАТ) та закриті (ЗАТ) акціонерні товари­ства. Поділ AT на відкриті і закриті містить також Закон України «Про господарські товариства».

Акції відкритого акціонерного товариства можуть роз­повсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства мо­жуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціо­нерів та товариства (ч. 2 ст. 81 ГК). Разом з тим перше роз­міщення акцій ВАТ є виключно закритим (приватним) серед засновників.

Акції закритого акціонерного товариства розподіляють­ся між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, ку­пуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого то­вариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства (ч. З ст. 81 ГК).

2. Одним з найпоширеніших видів господарських това­риств у сфері господарювання України є товариства з об­меженою відповідальністю.

Відповідно до ч. З ст. 80 ГК товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має ста­тутний фонд, поділений на частки, розмір яких визна­чається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ри­зик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Отже, називаючи цей вид товариства товариством «з об­меженою відповідальністю», законодавець не має на увазі обмеження відповідальності товариства як суб'єкта госпо­дарського права (юридичної особи) якимись певними роз­мірами майна або грошових коштів (наприклад, лише роз­міром статутного фонду). Насправді йдеться про обмежен­ня відповідальності учасників товариства, які несуть ри­зик збитків в межах своїх вкладів до статутного фонду (у разі фінансового краху товариства його учасники лише понесуть збитки у розмірі їх вкладів до статутного фонду товариства). Установчими документами товариства з обме­женою відповідальністю може бути передбачено, що учас­ники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зо-

бов'язаннями товариства також у межах невнесеної части­ни вкладу.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюєть­ся статутний фонд, розмір якого повинен становити не мен­ше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним пла­там, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, дію­чої на момент створення товариства.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відпові­дальністю його учасники зобов'язані сплатити не менше ніж 50 суми своїх вкладів, що підтверджується докумен­тами, виданими банківською установою. Частина статут­ного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства (абз. 1 ч. З ст. 144 ЦК).

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному фонді одному або кільком учасни­кам цього товариства (ч. 1 ст. 147 ЦК).

Відчуження учасником товариства з обмеженою відпо­відальністю своєї частки (її частини) третім особам допус­кається, якщо інше встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки учасника, який її відступив, пропорційно їхнім часткам у статутному фонді товариства, якщо стату­том товариства чи домовленістю між учасниками не вста­новлений інший порядок здійснення цього права. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учас­ника продати частку (її частину) або протягом іншого стро­ку встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі (ч. 2 ст. 147 ЦК).

У разі передачі частки (її частини) третій особі відбуваєть­ся одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що на­лежали учаснику, який відступив її повністю або частково.

Частка учасника товариства може бути придбана самим товариством, яке протягом одного року зобов'язане реалі­зувати її іншим учасникам або третім особам в порядку, встановленому статутом і законом, або зменшити свій ста­тутний капітал відповідно до ст. 144 ЦК.

Будь-який з учасників товариства з обмеженою відпо­відальністю має право вийти з товариства із сплатою йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді. За домовленістю між учасни­ком та товариством виплата вартості частини майна това­риства може бути замінена переданням майна в натурі (ч. 2 ст. 148 ЦК).

3. Правовий статус, аналогічний статусу товариства з обмеженою відповідальністю, має товариство з додатко­вою відповідальністю.

Товариством з додатковою відповідальністю є госпо­дарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями влас­ним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратно­му розмірі до вкладу кожного з учасників (ч. 4 ст. 80 ГК).

Граничний розмір відповідальності учасників передба­чається в установчих документах.

До товариства з додатковою відповідальністю застосо­вуються положення ЦК про товариства з обмеженою відпо­відальністю, якщо інше не встановлено статутом товари­ства і законом.

4. Повним товариством згідно з ч. 5 ст. 80 ГК визнаєть­ся таке товариство, всі учасники якого відповідно до укла­деного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідар­ну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Повне товариство створюється і діє на підставі заснов­ницького договору (статуту цей вид товариства не має). Засновницький договір повного товариства, крім відомос­тей, загальних для всіх видів товариств, повинні визнача­ти розмір частки кожного з учасників, форму їх участі у справах товариства, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Такі вимоги випливають з особливого характеру товари­ства, зокрема, з ведення його справ, яке здійснюється в порядку, встановленому ст. 122 ЦК, а саме: кожний учас­ник повного товариства має право діяти від імені товари­ства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ до­ручено окремим учасникам.

У разі спільного ведення учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину є необхідною згода всіх учасників товариства. Якщо ведення справ доручено окре­мим учасникам повного товариства, інші учасники можуть вчиняти правочини від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої учасниками, яким доручено ведення справ товариства.

У відносинах з третіми особами повне товариство не може посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників повного товари­ства щодо права діяти від імені товариства, крім випадків, коли буде доведено, що третя особа у момент вчинення пра­вочину знала чи могла знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.

Учасник повного товариства, що діяв у спільних інтере­сах, але не мав на це повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, вимагати від товариства відшкодування здійснених ним витрат, якщо він доведе, що у зв'язку з його діями товариство збе­регло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці вит­рати.

Ст. 125 ЦК встановлено, що зміни у складі учасників повного товариства можуть бути у зв'язку з:

1) виходом учасника повного товариства з його складу з власної ініціативи;

2) виключенням із складу учасників;

3) вибуттям із складу учасників з причин, що не зале­жать від учасника.

Порядок і особливості виходу, виключення та вибуття учасників зі складу повного товариства визначаються відповідно ст. 126, 128 та 129 ЦК, іншим законом та зас­новницьким договором.

Як уже зазначалося, учасники повного товариства не­суть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товари­ства усім своїм майном, на яке може бути звернене стяг­нення. Механізм такої відповідальності конкретизовано у ст. 124 ЦК. Важливим є те, що учасник товариства відпо­відає за борги останнього незалежно від того чи виникли вони після або до його вступу до товариства.

Якщо борги товариства повністю сплатить один з учас­ників, він має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складе­ному капіталі товариства.

5. Командитним товариством є господарське товари­ство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше повних учасників, вони несуть солідарну відпові­дальність щодо боргів товариства.

Згіднозч. 1ст. 134 ЦК командитне товариство створюєть­ся і діє на підставі засновницького договору. Засновниць­кий договір підписується усіма повними учасниками.

Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у ко­мандитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то уста­новчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені законом для командит-ного товариства (ч. З ст. 134 ЦК)..

Правовий статус командитного товариства визначаєть­ся нормами ст. 133-139 ЦК, ст. 67-74 Закону «Про госпо­дарські товариства» (ці статті закону стосуються правово­го статусу повних товариств) з урахуванням особливостей, передбачених у спеціальних статтях (ст.ст. 78-83) Закону «Про господарські товариства», безпосередньо присвяче­них командитним товариствам.

Оскільки правовий статус повних учасників було роз­глянуто раніше, тут доцільно зупинитися на особливостях участі вкладників у командитному товаристві.

Вкладник може вступати до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів.

Згідно з ст. 137 ЦК вкладник командитного товариства має право:

1) одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);

2) діяти від імені товариства у разі видачі йому довіре­ності та відповідно до неї;

3) переважно перед третіми особами набувати відчужу­вану частку (її частину) в складеному капіталі товариства відповідно до положень ст. 147 ЦК.

Якщо бажання викупити частку (її частину) виявили декілька вкладників, зазначена частка розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі то­вариства;

4) вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;

5) ознайомлюватися з річними звітами та балансами то­вариства;

6) після закінчення фінансового року вийти з товари­ства та одержати свій вклад у порядку, встановленому зас­новницьким договором (меморандумом);

7) передати свою частку (її частину) у складеному капі­талі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство.

Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у командитному товаристві.

Вкладники командитного товариства повинні вносити вклади й додаткові внески у розмірі, способами й поряд­ком, передбаченим засновницьким договором, проте сукуп­ний розмір їхніх часток не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного в засновницько­му договорі. На момент реєстрації командитного товари­ства кожний з вкладників повинен внести не менше 25 відсотків свого внеску.

Таким чином, вкладники беруть участь у діяльності командитного товариства лише своїми вкладами, розмір яких визначає суму отримуваного ними прибутку. Будь-якої участі в управлінні товариством вони не беруть.

Управління справами командитного товариства здійсню­ється тільки повними учасниками. Якщо в товаристві є тільки один такий учасник, управління справами здійсню­ється ним самостійно.

Вкладники не мають права перешкоджати діям повних учасників з управління справами товариства.

Незважаючи на те, що за загальним правилом відпові­дальність вкладника обмежується вкладом у майні това­риства, в окремих випадках, передбачених законом, він також несе повну відповідальність. Приміром, якщо вклад­ник вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, і схвалення його дій коман-дитним товариством не буде отримано, він відповідає пе­ред третіми особами за вчиненим ним правочином усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення (ч. 1 ст. 138 ЦК).

Крім загальних підстав припинення діяльності госпо­дарських товариств командитне товариство припиняється також у разі вибуття усіх вкладників. Повні учасники ма­ють право у разі вибуття всіх вкладників замість ліквідації командитного товариства перетворити його у повне това­риство.

Поиск по сайту: