Поняття, види та правове становище підприємств колективної власності

Поняття підприємства колективної власності вміщене в ч. 1 ст. 93 ГК, згідно з якою підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприє­мство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).

Ч. 2 зазначеної статті відносить до підприємств колек­тивної власності:

- виробничі кооперативи,

- підприємства споживчої кооперації,

- підприємства громадських та релігійних організацій,

- інші підприємства, передбачені законом.

а) Одним з найпоширеніших видів підприємств колек­тивної власності є виробничий кооператив.

Виробничий кооператив є одним з типів кооперативів (іншими типами кооперативів є обслуговуючі та споживчі кооперативи). Його правове становище визначається поло­женнями Цивільного кодексу (§ 2 Глави 8 ЦК - статті 163-166), статті 94-110 ГК, а також Законом України від 10 лип­ня 2003 р. «Про кооперацію»[45].

Згідно з ч. 1 ст. 95 ГК виробничим кооперативом виз­нається добровільне об'єднання громадян на засадах член­ства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами коопера­тиву відповідно до їх участі у його діяльності.

Аналогічне визначення містить і ч. 1 ст. 163 ЦК. Обидва ці визначення називають серед ознак виробничого коопера­тиву таку ознаку як особиста трудова участь громадян-членів кооперативу. Тому не можна погодитися з визначенням по­няття виробничого кооперативу, що наведене в Законі «Про кооперацію» (ст. 2, 6 Закону), за яким кооператив - це юри­дична особа, утворена фізичними та/або юридичними особа­ми. Знехтувавши такою ознакою як особиста трудова участь членів кооперативу і передбачивши участь у кооперативі юридичних осіб, законодавець, по суті, ототожнив виробни­чий кооператив з господарським товариством.

Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробни­чу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ч. 2 ст. 95 ГК).

Виробничі кооперативи створюються та здійснюють свою діяльність за такими принципами, закріпленими в ст. 96 ГК:

добровільність членства громадян у кооперативі та вільний вихід з нього;

особиста трудова участь членів кооперативу у діяльності підприємства;

відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає брати участь у його діяльності на умовах, встановлених статутом кооперативу;

демократичний характер управління кооперативом, рівні права членів кооперативу при прийнятті рішень;

розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх трудової та майнової участі в діяльності кооперативу;

контроль членів кооперативу за його роботою в поряд­ку, визначеному статутом.

б) інші підприємства колективної власності

- підприємства споживчої кооперації. Вся господарсь­ка діяльність споживчої кооперації можлива лише завдя­ки функціонуванню підприємств і організацій, що входять до її складу. Саме результати їх діяльності і є тим фінансо­вим джерелом, з якого «черпають воду» всі члени коопе­рації.

Виходячи з цього, ч. 7 ст. 111 ГК встановлює, що спо­живчі товариства, їх спілки (об'єднання) можуть утворю­вати для здійснення своїх статутних цілей підприємства, установи та інші суб'єкти господарювання відповідно до вимог ГК та інших законів.

Що ж це за підприємства?

Згіднозч. 2ст. ЭЗГКтач. 8ст. 111 ГК вони називають­ся підприємствами споживчої кооперації. Ними визнають­ся унітарні або корпоративні підприємства, утворені спо­живчим товариством (товариствами) або спілкою (об'єднан­ням) споживчих товариств відповідно до вимог ГК та інших законодавчих актів з метою здійснення статутних цілей цих товариств, спілок (об'єднань);

- правове становище підприємств об'єднань громадян, релігійних організацій визначається ст. 112 ГК, згідно з якою підприємством об'єднання громадян, релігійної організації є унітарне підприємство, засноване на влас­ності об'єднання громадян (громадської організації, по­літичної партії) або власності релігійної організації для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань.

Право власності об'єднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління в порядку, передбаченому за­коном та статутними документами. Право власності ре­лігійних організацій реалізується їх органами управлін­ня відповідно до закону.

Засновником підприємства об'єднання громадян є відпо­відне об'єднання громадян, що має статус юридичної осо­би, а також об'єднання (спілка) громадських організацій у разі, якщо його статутом передбачено право заснування підприємств. Політичним партіям та юридичним особам, що ними створюються, забороняється засновувати підприє­мства, за винятком засобів масової інформації, підприємств, що здійснюють продаж суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів з власною символікою, проведення виставок, лекцій, фести­валів та івпіих суспільно-політичних заходів.

Релігійні організації мають право засновувати видав­ничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, необхідні для забезпечення діяльності цих організацій.

Підприємство об'єднання громадян, релігійної органі­зації діє на основі статуту і є юридичною особою, здійсню­ючи свою діяльність на праві оперативного управління або господарського відання відповідно до вимог ГК.

Обмеження щодо створення та діяльності окремих видів підприємств об'єднання громадян, релігійної організації встановлюються законами.

Поиск по сайту: