Поняття, види та правове становище банків. Банківські операції та їх види

Відповідно до ч. 2 ст. 334 ГК банки - це фінансові уста­нови, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначе­них коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків грома­дян та юридичних осіб. Виконання банками цих функцій (здійснення відповідних банківських операцій) в сукуп­ності є банківською діяльністю.

Дещо ширше визначення поняття «банк» містить ст. 1 Закону України від 7 грудня 2000 р. «Про банки і банків­ську діяльність», згідно з якою банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національно­го банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридич­них осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і веден­ня банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Від банків слід відрізняти фінансові установи - юридичні осо­би, які проводять одну або кілька операцій, що можуть ви­конуватися банками, за винятком залучення вкладів.

Банківська система України складається з Національ­ного банку України та інших банків (державних і недер­жавних), що створені і діють на території України відпо­відно до закону (ч. 1 ст. 335 ГК).

Центральним банком України, особливим центральним органом державного управління є Національний банк Ук­раїни. Його юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації визначаються Конститу­цією України, Законом України від 1999 р. «Про Національ­ний банк України».

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошо­вої одиниці України.

Крім того, Національний банк виконує такі функції:

- відповідно до розроблених Радою Національного бан­ку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

- монопольно здійснює емісію національної валюти Ук­раїни та організує її обіг;

- виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

- встановлює для банків правила проведення банківсь­ких операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

- організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

- визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

- визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних си­стем, автоматизації банківської діяльності та засобів захи­сту банківської інформації;

- здійснює банківське регулювання та нагляд;

- веде Реєстр банків, їх філій та представництв, валют­них бірж, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

- складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

- представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні цент­ральних банків;

- здійснює відповідно до визначених спеціальним за­коном повноважень валютне регулювання, визначає поря­док здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютни ми цінностями;

- забезпечує накопичення та зберігання золотовалют­них резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

- аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, ціно­вих та валютних відносин;

- організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

- реалізує державну політику з питань захисту держав­них секретів у системі Національного банку;

- бере участь у підготовці кадрів для банківської систе­ми України;

- здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахункови­ми (кліринговими)[158].

Банки в Україні створюються у формі акціонерного то­вариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

Законодавство про господарські товариства та про коо­перацію поширюється на банки в частині, що не супере­чить ГК та Закону «Про банки і банківську діяльність» (ч. 5 ст. 336 ГК).

Певні особливості правового статусу мають державні банки, тобто банки, сто відсотків статутного капіталу яких належать державі.

Як встановлено ч. 1 ст. 337 ГК, державним є банк, ство­рений за рішенням Кабінету Міністрів України на основі державної власності.

В законі про Державний бюджет України на відповід­ний рік передбачаються витрати на формування статутно­го капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національ­ного банку України з приводу наміру заснування державноро банку. Отримання висновку Національного банку України є обов'язковим також у разі ліквідації (реоргані­зації) державного банку, за винятком його ліквідації внас­лідок неплатоспроможності.

Статут та діяльність державного банку мають відповіда­ти вимогам ГК, Закону «Про банки та банківську діяль­ність», інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

Держава здійснює та реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку.

Органами управління державного банку є наглядова рада та правління банку.

Органом контролю державного банку є ревізійна комі­сія, персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку.

Особливий порядок створення встановлено законом для кооперативного банку (ст. 338 ГК, ст. 8 Закону «Про бан­ки і банківську діяльність) та банку з іноземним капіта­лом, тобто банку, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному нерезиденту, перевищує 10 відсотків (ст. 21 Закону «Про банки і банківську діяльність»).

Мінімальний розмір статутного капіталу на час реєст­рації банку має бути повністю сплачений та не може бути менше:

для місцевих кооперативних банків, що діють у межах однієї області, - 1 млн. евро;

для банків, що здійснюють свою діяльність на території однієї області (далі - регіональні), у тому числі спеціалізо­ваних ощадних та іпотечних банків, - 3 млн. евро;

для банків, що здійснюють свою діяльність на території всієї України (далі - міжрегіональні), у тому числі спеціа­лізованих інвестиційних, розрахункових (клірингових), ощадних та іпотечних, центрального кооперативного, - 5 млн. євро.

Національний банк встановлює вимоги щодо мінімаль­ного розміру статутного капіталу банку тільки на час ство­рення і реєстрації банків для забезпечення стабільної діяльності банку та виконання ним банківських операцій.

Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків учасників.

Державна реєстрація банків здійснюється Національ­ним банком України відповідно до вимог Закону «Про бан­ки і банківську діяльність» та Положення про порядок ство­рення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого постановою Прав­ління Національного банку України від 31 серпня 2001 р. № 375[159].

Для державної реєстрації банку уповноважена заснов­никами особа або голова спостережної ради подає до тери­торіального управління Національного банку за місцем створення банку такі документи:

а) заяву про реєстрацію банку, засвідчену підписом упов­новаженої особи або голови спостережної (наглядової) ради;

б) установчий договір, підписаний засновниками (учас­никами) банку та засвідчений відбитком їх печатки. Підписи фізичних осіб - засновників (учасників) засвід­чуються в нотаріальному порядку.

Для реєстрації державного та кооперативного банків установчий договір не подається;

в) статут банку, затверджений установчими зборами (зборами учасників) і підписаний головою правління бан­ку. Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України і має відповідати вимогам За­конів України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства» та інших законодавчих актів;

г) протокол установчих зборів (зборів учасників), підпи­саний головою та секретарем зборів, у якому зазначаються місце та дата проведення зборів, їх правочинність, поря­док денний, порядок голосування. Протокол має містити: рішення про створення банку, прийняття статуту, обран­ня спостережної ради банку і ревізійної комісії, призна­чення голови правління (ради директорів), головного бух­галтера та членів правління банку (ради банку) та уповно­важеної особи, відповідальної за реєстрацію банку в На­ціональному банку, інші положення відповідно до чинного законодавства України. У разі створення державного банку подається постанова Кабінету Міністрів України про створення державного банку;

ґ) бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати, на поточний рік і стратегію діяльності на наступні три роки (на кожен рік окремо), що засвідче­ний підписами засновників банку та/або головою спосте­режної ради;

д) відомості про склад спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;

є) документи, що дають змогу зробити висновок про без­доганну ділову репутацію голови, його заступників та членів спостережної (наглядової) ради банку;

є) копію звіту про наслідки підписки на акції (для бан­ку, що створюється у формі відкритого акціонерного това­риства), зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку з доданням переліку акціонерів банку. У переліку зазначаються повне найменування ак­ціонера, його місцезнаходження, платіжні реквізити, пас­портні дані (для фізичних осіб) та кількість акцій, на які він підписався, їх загальна вартість і частка у статутному капіталі банку;

ж) угоду про передавання приміщення у власність (шля­хом дарування, продажу тощо) для розміщення банку за підписом уповноваженої за установчим договором особи або договір оренди приміщення на строк не менше ніж п'ять років у разі його укладення;

з) документи, що дають можливість зробити висновок про професійну придатність і бездоганну ділову репута­цію голови та його заступників, членів виконавчого орга­ну (правління або ради директорів) і головного бухгалтера, його заступників, кандидатури яких відповідають встанов­леним вимогам;

и) копії платіжних документів про здійснення юридич­ними та фізичними особами-учасниками банку сплати внесків до статутного капіталу (подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення строку, встановленого Законом для розгляду документів (визначених цим пунк­том) та державної реєстрації банку);

і) висновки аудиторських фірм (аудиторів), що складені за підсумками проведеної за станом на конкретну дату пе­ревірки фінансової звітності юридичних осіб-учасників банку, незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно з чинним зако­нодавством України;

ї) фізичні особи - учасники банку, які вносять кошти до статутного капіталу банку в розмірі, що дорівнює чи пе­ревищує 80 тис. грн. (або в іноземній вільно конвертованій валюті, еквівалент якої дорівнює чи перевищує 80 тис. грн., - для фізичних осіб - іноземців), для підтвердження наявності доходів у достатньому розмірі для внесення до статутного капіталу банку та джерел походження цих коштів подають довідки Державної податкової адмініст­рації України про доходи за останній звітний період (рік) (або довідку компетентного органу країни проживання іно­земця про його доходи за останній звітний період (рік), або довідку банку, у якому відкрито рахунок, про наявність коштів на рахунку фізичної особи - іноземця на дату їх перерахування);

й) фінансову звітність юридичних осіб-учасників бан­ку, які матимуть істотну участь у банку, за останні чотири звітних періоди (квартали), а також за станом на перше число місяця, у якому вносяться кошти до статутного ка­піталу банку, засвідчені підписами керівника та головно­го бухгалтера (за наявності посади), а також відбитком пе­чатки юридичної особи;

к) установчі документи учасників банку (нотаріально засвідчені копії);

л) копію свідоцтва про державну реєстрацію учасників, засвідчену в нотаріальному порядку;

м) копію ліцензії Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку на здійснення діяльності зберігача або торговця цінними паперами засновників (акціонерів), учасників банку (якщо вони здійснюють таку діяльність);

н) копію рішення органів Антимонопольного комітету України про надання згоди на створення відповідного бан­ку у випадках, передбачених чинним законодавством Ук­раїни;

о) документи, які підтверджують ділову репутацію юри­дичних осіб-учасників банку (крім місцевого кооператив­ного банку), які мають істотну участь;

п) копії установчих документів власників істотної участі в юридичній особі-учаснику банку, яка матиме істотну участь у банку, засвідчені в нотаріальному порядку, їх фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) та висновки аудиторських фірм (аудиторів) про підтвердження їх звітності за останній звітний період (квартал);

р) анкету згідно з додатком 13, заповнену фізичною осо­бою, яка має істотну участь в юридичній особі-учаснику банку, який матиме істотну участь у банку;

с) документи, що підтверджують ділову репутацію фізичних осіб-учасників банку (крім місцевого коопера­тивного банку), які матимуть істотну участь у банку;

т) копію платіжного документа про внесення плати за державну реєстрацію банку.

Національний банк приймає рішення про державну реє­страцію банку або про відмову в державній реєстрації бан­ку не пізніше ніж за три місяці з часу подання повного пакета документів.

Рішення про державну реєстрацію банку з іноземним капіталом приймає Правління Національного банку, а про реєстрацію інших банків - Комісія Національного банку.

Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відпо­відного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи.

Національний банк України видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою ним формою.

За наявності підстав, зазначених у статті 18 Закону «Про банки і банківську діяльність», Національний банк може відмовити в державній реєстрації банку.

Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, що надаєть­ся відповідно до Закону та Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 275[160].

Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відпові­дальність згідно із законами України.

Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності доку­ментів, що підтверджують:

наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіталу банку у розмірі, що встановлюється законом;

забезпеченість банку належним банківським обладнан­ням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, потрібними для здійснен­ня банківських операцій і захисту інформації/документів від підроблення, викривлення та знищення, ведення бух­галтерського обліку та складання щоденного балансу і відповідної статистичної звітності, а також якісного про­ведення розрахунків та участі в системі електронних пла­тежів Національного банку, що відповідають вимогам нор­мативно-правових актів Національного банку, а також нор­мативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо порядку формування і ведення бази даних про вкладників - фізичних осіб та надання звітності;

наявність у банку приміщення (у тому числі касового вузла, сховища), технічний стан та організація охорони якого відповідають вимогам нормативно-правових актів Національного банку;

наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком.

Національний банк України може відмовити у наданні ліцензії, якщо зазначені у цій статті умови не виконані банком протягом одного року з дати державної реєстрації банку. В такому разі державна реєстрація банку скасо­вується і банк ліквідується.

Рішення про надання банківської ліцензії чи про відмо­ву у її наданні приймається Національним банком Украї­ни протягом одного місяця з дня отримання повного паке­та документів, зазначених у статті 18 Закону.

Банківська ліцензія не може передаватися третім особам.

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових

коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інстру­ментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на вла них умовах та на власний ризик (ч. 1 ст. 47 Закону «Про банки і банківську діяльність»).

Банк, крім зазначених операцій, має право здійснюва­ти такі операції та угоди:

1) операції з валютними цінностями;

2) емісію власних цінних паперів;

3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від сво­го імені (включаючи андеррайтинг);

5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'я­зань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у гро­шовій формі;

6) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

7) лізинг;

8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, век­селів та інших оборотних платіжних інструментів;

10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій (ч. 2 ст. 47 Закону).

Операції, визначені пунктами 1-3 ч. 1 ст. 47 Закону, належать до виключно банківських операцій, здійснюва­ти які у сукупності дозволяється тільки юридичним осо­бам, які мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають право здійснювати операції, визначені пунктами 2, З ч. 1 ст. 47 Закону, на підставі ліцензії на здійснення ок­ремих банківських операцій, а інші операції та угоди, пе­редбачені цією статтею, вони можуть здійснювати у поряд­ку, визначеному законами України.

За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції:

1) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

2) здійснення випуску, обігу, погашення (розповскї-дження) державної та іншої грошової лотереї;

3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені: з інструментами грошового ринку;

з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Національний банк України встановлює порядок надан­ня банкам дозволу на здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч. 2 ст. 47 Закону. Дозвіл надається, якщо:

1) рівень регулятивного капіталу банку відповідає ви­могам Національного банку України, що підтверджується незалежним аудитором;

2) банк не є об'єктом застосування заходів впливу;

3) банком подано план, за яким він буде здійснювати таку діяльність, і цей план схвалений Національним бан­ком України;

4) Національний банк України дійшов висновку, що банк має достатні фінансові можливості і відповідних спе­ціалістів для здійснення такої діяльності.

Банк має право здійснювати інші угоди згідно із зако­нодавством України.

Національний банк України має право встановити спе­ціальні вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нор­мативів, стосовно певного виду діяльності, передбаченого у ст. 47 Закону.

Банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

Поиск по сайту: