Майно та майнові права у господарському товаристві

Господарське товариство як суб'єкт і об'єкт права влас­ності (майновий комплекс) характеризується складною майновою і фінансовою структурою.

Ця структура різна для статутних (акціонерні товари­ства, товариства з обмеженою та додатковою відповідаль­ністю) і нестатутних (повні та командитні товариства) то­вариств. Так, найскладнішою є майнова і фінансова струк­тура акціонерного товариства, яка становить собою врегу­льовані правом відносини щодо об'єднання вкладів засновників та учасників у статутний фонд товариства, щодо випуску та обігу акцій, щодо розподілу майна у фон­ди товариства та виплати дивідендів на акції.

Правові основи майнових відносин в господарському товаристві загалом врегульовані Законом «Про власність», який визначає товариство суб'єктом права колективної власності (ч. 1 ст. 20), а також встановлює підстави виник-, нення права зазначеної колективної власності (ст. 21). Поняття майна товариства використовується, зокрема, в ст. 115 ЦК, а також в ст. 80 ГК та ст. 24 Закону «Про госпо­дарські товариства», відповідно до яких товариство «несе., відповідальність за зобов»язаннями тільки майном това­риства».

Поняття «майно товариства» узагальнює всі види май­на і майнових прав цього суб'єкта права. Зміст його необхід­но визначати згідно з правилами ст. 190 ЦК, за якою май­ном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, су­купність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГК, майном визнається су­купність речей та інших цінностей (включаючи нематері­альні активи), які мають вартісне визначення, виробляють­ся чи використовуються у діяльності суб'єктів господарю­вання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно то­вариства у процесі здійснення господарської діяльності, воно належить до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів (ч. 2 ст. 139 ГК).

Майно товариства юридично відособлене від майна влас­ників товариства (акціонерів, учасників). Це майно є влас­ністю саме товариства як юридичної особи. Товариство в ста­тусі суб'єкта права володіє, користується і розпоряджаєть­ся майном товариства, відособлення якого здійснюється на праві колективної власності.

Юридично-технічною формою, яка постійно відображає майновий стан товариства, є його самостійний бухгалтерсь­кий баланс, тобто документ про його активи і пасиви. Гро­шові кошти товариства відображені на його поточному та інших рахунках в установах банків.

Закон «Про власність» визначає дві основні юридичні підстави виникнення колективної власності товариства. Загальним правилом для всіх товариств є добровільне об'єд­нання майна засновників і учасників для створення і діяль­ності товариства. Отже, однією з юридичних підстав ви­никнення права колективної власності є умови відпові­дних договорів, згідно з якими утворюється статутний фонд (складений капітал) товариства. Наприклад в акціонерно­му товаристві засновники вносять свої вклади згідно з зас­новницьким договором товариства, інші акціонери - на умовах договорів купівлі-продажу акцій. Право колектив­ної власності виникає також в результаті перетворення державних підприємств в акціонерні товариства, тобто в порядку прийняття власником рішень про їх корпорати-зацію і приватизацію. Державне підприємство перетво­рюється в акціонерне товариство на підставі спільного рішення трудового колективу і уповноваженого державно­го органу про випуск акцій на всю вартість майна підприє­мства. Згідно з цим рішенням створюється статутний фонд акціонерного товариства (ст. 25 Закону «Про власність»).

Рішення про продаж акцій (приватизацію майна) такого товариства приймає орган приватизації, якому передають­ся акції держави. В обох випадках виникає право колек­тивної власності, єдиним суб'єктом якого стає товариство як юридична особа.

Об'єкти права власності господарського товариства різні.

а) Згідно з ст. 85 ГК господарське товариство є власни­ком майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески. Це майно називається вкладами засновників та учасників до статутного (складеного) капі­талу (ч. 1 ст. 115 ЦК). З економічної точки зору вклади -це фіксовані частки майнової участі цих осіб у статутному фонді (складеному капіталі) товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГК вкладами учасників та заснов­ників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими при­родними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інте­лектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

За загальним правилом, порядок оцінки вкладів визна­чається установчими документами товариства, якщо інше не передбачено законом. Так, оцінку вкладів у статутний фонд товариства, внесених у натуральній формі, затвер­джують установчі збори товариства. Ці правила безпосе­редньо стосуються вкладів фізичних і недержавних юри­дичних осіб.

Вклади, які є майном державної власності, визначають­ся в нормативно врегульованому порядку - згідно з Мето­дикою оцінки вартості майна під час приватизації, затвер­дженою постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1554[53]. Це означає, що при створенні ак­ціонерних товариств у процесі корпоратизації й інших випадках, діють загальні правила оцінки вкладів. Сума випуску акцій товариства, яке створюється на базі держав­ного підприємства, повинна відповідати сумі статутного фонду підприємства, якав даному разі визначається відпо­відно до зазначеної Методики.

Закон (ч. З ст. 86 ГК) забороняє використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кош­ти, кошти, одержані в кредит та під заставу. Фінансовий стан засновників — юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду госпо­дарського товариства у випадках, передбачених законом, повинен бути перевірений належним аудитором (ауди­торською організацією) у встановленому порядку, а май­новий стан засновників-громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом.

б) Крім вкладів, товариство виступає власником й іншо­го майна, яке на відміну від статутного фонду (капіталу) називається власним капіталом товариства. Це продук­ція, вироблена в результаті господарської діяльності това­риства; доходи, одержані від господарської діяльності то­вариства; інше майно, набуте товариством на підставах, не заборонених законом (доходи від продажу акцій, облігацій; кредити банків, інвестиції під державні контракти, над­ходження від пожертвувань тощо).

Майно господарського товариства поділяється на фон­ди - передбачені нормами права види або частини майна товариства відповідно до їхнього цільового призначення. Кожен фонд має певний правовий режим.

Статутний фонд. Законодавство (ч. 1 ст. 87 ГК) визна­чає статутний фонд господарського товариства як суму вкладів засновників та учасників товариства.

Статутний фонд є однією з майнових гарантій стабіль­ності товариства як ділового партнера. З цією метою зако­нодавством встановлено загальний для всіх акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю мінімальний розмір статутного фонду (для акціонерних -в сумі, еквівалентній 1250, для товариств з обмеженою відповідальністю - 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства) та мінімальні розміри статутних фондів для окремих видів суб'єктів господарю­вання, створених у формі господарських товариств - банків, страхових компаній. Статутний фонд товариства поділе­ний на визначену установчими документами кількість акцій рівної номінальної вартості (в акціонерних товари­ствах) або на частки, розмір яких встановлюється статутом (в товариствах з обмеженою та додатковою відповідальні­стю).

Статутний фонд у певному розумінні є неподільним майном господарського товариства, тому закон імператив­но регулює порядок його зміни - збільшення або зменшен­ня. При цьому в ГК лише зазначається на право товариства змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір Статутно­го фонду, а сам порядок зміни встановлено нормами ЦК та актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України.

Так, згідно з ст. 156 ЦК акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити ста­тутний капітал шляхом збільшення номінальної вартості акцій або додаткового випуску акцій (згідно з Законом «Про господарські товариства» існує і третій спосіб збільшення статутного фонду - шляхом обміну облігацій на акції, що в принципі є додатковим випуском акцій).

Збільшення статутного фонду AT здійснюється відпо­відно до Положення про порядок збільшення (зменшен­ня) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 8 квітня 1998 р. № 44 (у редакції від 16 жовтня 2000 р. № 158)[54].

Збільшення статутного капіталу акціонерного товари­ства допускається після його повної сплати. Збільшення статутного капіталу товариства для покриття збитків не допускається.

У випадках, встановлених статутом товариства і зако­ном, може бути встановлене переважне право акціонерів на придбання акцій, що додатково випускаються товари­ством.

Порядок зменшення статутного фонду AT встановлений ст. 157 ЦК, згідно з якою акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів зменшити ста­тутний капітал шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом купівлі товариством частини випуще­них акцій з метою зменшення їх загальної кількості.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товари­ства допускається після повідомлення про це всіх його кре­диторів у порядку, встановленому законом. При цьому кре­дитори товариства мають право вимагати дострокового припинення або виконання товариством відповідних зобо­в'язань та відшкодування збитків.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товари­ства шляхом купівлі та погашення частини акцій допус­кається, якщо така можливість передбачена у статуті това­риства.

Зменшення акціонерним товариством статутного капі­талу нижче від встановленого законом розміру має на­слідком ліквідацію товариства.

Ст. 144 ЦК встановлює порядок зміни статутного фонду товариства з обмеженою (з додатковою) відповідальністю. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення в по­рядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань това­риства та відшкодування їм збитків.

Збільшення статутного капіталу товариства з обмеже­ною відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок вне­сення додаткових вкладів встановлюється законом і стату­том товариства.

Рішення товариства про зміни розміру статутного фон­ду набирає чинності з дня внесення цих змін до державно­го реєстру (ч. З ст. 87 ГК).

Для покриття витрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків, позаплановими видатками товариства, останнє створює резервний (страховий) фонд. Це фонд визначено­го установчими документами розміру, але не менш як 25 відсотків статутного фонду товариства. Формується резер­вний (страховий) фонд за рахунок щорічних відрахувань, розмір яких визначається установчими документами, але не може бути меншим 5 відсотків суми прибутку товари­ства. Кошти фонду зараховуються на спеціальний рахунок в банку. Рішення про використання фонду приймає вищий орган управління товариства. Резервний (страховий) фонд має цільове призначення, тому його кошти на інші цілі не використовуються.

Товариство має право створювати й інші фонди, одним з яких є фонд сплати дивідендів. Це майновий фонд, який теж формується з чистого прибутку товариства.

Інші фонди створюються, якщо це передбачено законо­давством або установчими документами товариства (на­приклад, житловий фонд, валютний фонд тощо).

Господарське товариство, у статутному фонді якого більше 50 відсотків акцій, (часток, паїв) належить державі, зобов'язане на кожний наступний рік складати і викону­вати річний фінансовий план відповідно до ст. 75 ГК.

Право участі в господарському товаристві за змістом є комплексним. До нього входять як майнові права та обо­в'язки учасника товариства (акціонера), так і членські (уп­равлінські) права та обов'язки.

До майнових прав учасника товариства належать такі права:

брати участь у розподілі прибутків товариства;

одержувати частину прибутку товариства (в акціонер­ному товаристві - дивіденди);

отримувати частину вартості майна товариства у разі його ліквідації. Ця частина має бути пропорційною вар­тості частки (акцій), що належать учаснику;

розпоряджатися часткою (акціями): продавати, переда­вати, відчужувати іншим способом у порядку, визначено­му чинним законодавством та установчими документами товариства;

купувати частку (її частину) у разі відступлення учас­ником товариства (додатково випущені акції - в акціонер­ному товаристві).

Учасник господарського товариства зобов'язаний вно­сити вклади (сплачувати акції) у розмірі, порядку та кош­тами (засобами), що передбачені установчими документа­ми відповідно до закону;

Поиск по сайту: