Правове регулювання концесійної діяльності в Україні

Концесія, як встановлено ч. 1 ст. 406 ГК, - це надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим ор­ганом державної влади чи органом місцевого самовряду­вання на підставі концесійного договору на платній та стро­ковій основі вітчизняним або іноземним суб'єктам госпо­дарювання (концесіонерам) права на створення (будівниц­тво) та/або управління (експлуатацію) об'єктом концесії за умови взяття концесіонером га себе відповідних зобов'­язань, майнової відповідальності і підприємницького ри­зику.

Аналогічне за змістом визначення поняття концесії вміщене в Законі України від 16 липня 1999 р. «Про кон­цесії»[217], що визначає поняття та правові засади регулюван­ня відносин концесії державного та комунального майна, а також умови і порядок її здійснення з метою підвищення ефективності використання державного і комунального майна і забезпечення потреб громадян України у товарах (роботах, послугах).

Крім положень Глави 40 ГК та Закону України «Про концесії» відносини, пов'язані з концесійною діяльністю, регулюються рядом прийнятих відповідно до них норма­тивно-правових актів: Законом України від 14 грудня 1999 р. «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобіль­них доріг»[218], постановами Кабінету Міністрів України від 18січня 2000р. № 72 «Про реєстр концесійних договорів»[219], від 12 квітня 2000 р. № 643 «Про затвердження Типового концесійного договору»[220] та іншими.

ГК (ст. 407) встановлює, що концесійна діяльність в Україні базується на таких засадах:

поєднання державного регулювання концесійної діяль­ності та здійснення її на підставі концесійного договору;

вибір концесіонерів переважно на конкурсній основі;

комплексне та оплатне використання об'єкта концесії, участь держави, органів місцевого самоврядування у частковому фінансуванні об'єктів концесії соціального при­значення;

взаємна вигода сторін у концесійному договорі, роз­поділ ризиків між сторонами концесійного договору;

державне гарантування інвестицій концесіонерів;

стабільність умов концесійних договорів;

забезпечення прав та законних інтересів споживачів продукції (послуг), що надаються концесіонерами.

Крім цього Закон України «Про концесії» визначає ще й такі принципи концесійної діяльності як:

законність здійснення концесійної діяльності;

врахування особливостей надання об'єкта у концесію в окремих сферах господарської діяльності;

забезпечення законних прав та інтересів споживачів товарів (робіт, послуг), що надаються концесіонером.

Пропозиції щодо переліку конкретних об'єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію, вносяться відповідними центральними органами виконав­чої влади. Затвердження пооб'єктного переліку здійснюєть­ся Кабінетом Міністрів України[221], а затвердження переліку об'єктів права комунальної власності, які можуть надавати­ся в концесію, здійснюється виключно на пленарних засі­даннях відповідних рад.

Концесійна діяльність здійснюється на основі концес­ійних договорів, що укладаються відповідно до законодав­ства України з концесіонерами, в тому числі іноземними інвесторами, Кабінетом Міністрів України або уповнова­женим ним органом державної влади, або визначеними законом органами місцевого самоврядування.

Укладенню концесійного договору передує концесій­ний конкурс, організація і проведення якого здійснюєть­ся концесієдавцем відповідно до Положення про проведен­ня концесійного конкурсу та укладення концесійних до­говорів на об'єкти права державної і комунальної власності, які надаються у концесію, затвердженого постановою Ка­бінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 642[222], або відповідно до Порядку проведення концесійного конкурсу на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2000 р. № 1521[223].

Переможцем концесійного конкурсу визнається пре­тендент, який запропонував кращі умови здійснення кон­цесії, відповідно до умов концесійного конкурсу.

З переможцем концесійного конкурсу укладається кон­цесійний договір після погодження всіх його умов..

Строк дії концесійного договору встановлюється сторо­нами договору залежно від характеру та умов концесії. Цей строк не може бути меншим десяти років та більшим п'ят­десяти років.

Вимоги до концесійних договорів, порядок їх укладен­ня, а також інші питання правового регулювання конце­сійної діяльності визначаються Законом «Про концесії», іншими законами.

Кабінет Міністрів України може затверджувати типові концесійні договори для здійснення певних видів конце­сійної діяльності. На сьогодні затверджено Типовий кон­цесійний договір та Типовий концесійний договір на будів­ництво та експлуатацію автомобільної дороги[224].

Згідно з ст. 10 Закону України «Про концесії» істотни­ми умовами договору концесії є:

сторони договору;

види діяльності, роботи, послуги, які здійснюються за умовами договору;

об'єкт концесії (склад і вартість майна або технічні і фінансові умови створення об'єкта концесії);

умови надання земельної ділянки, якщо вона необхід­на для здійснення концесійної діяльності;

перелік видів діяльності, здійснення яких підлягає ліцензуванню;

умови встановлення, зміни цін (тарифів) на виготовлені (надані) концесіонером товари (роботи, послуги);

строк дії договору концесії, умови найму, використан­ня праці працівників - громадян України;

умови використання вітчизняних технологій, техніки, сировини, матеріалів;

умови та обсяги поліпшення об'єкта концесії та поря­док компенсації зазначених поліпшень;

умови, розмір і порядок внесення концесійних платежів;

порядок використання амортизаційних відрахувань;

відновлення об'єкта концесії та умови його повернення;

відповідальність за виконання сторонами зобов'язань;

страхування концесіонером об'єктів концесії, взятих у концесію;

порядок продовження і припинення дії договору;

порядок вирішення спорів між сторонами.

За згодою сторін у концесійному договорі можуть бути передбачені й інші умови, в тому числі передбачені спе­ціальними законами про концесійну діяльність в окремих сферах господарської діяльності.

Якщо для здійснення концесійної діяльності необхід­на земельна ділянка, договір оренди земельної ділянки або акт про надання земельної ділянки у користування дода­ються до концесійного договору.

Умови концесійного договору є чинними на весь строк дії договору, в тому числі у випадках, коли після його ук­ладення законодавчими актами встановлено правила, які погіршують становище концесіонера.

Відповідно до умов концесійного договору концесіоне­ром незалежно від наслідків господарської діяльності вно­ситься концесійний платіж. Методика розрахунку та гра­ничні розміри концесійних платежів визначаються Кабі­нетом Міністрів України[225].

У разі, якщо об'єктом концесії є об'єкт права державної власності, орган, уповноважений укласти концесійний договір в установленому Кабінетом Міністрів України по­рядку, повідомляє про укладення такого договору Фонд державного майна України, який веде реєстр концесійних договорів. Порядок ведення такого реєстру визначається Кабінетом Міністрів України[226].

Дія концесійного договору припиняється у разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

ліквідації концесіонера за рішенням суду, в тому числі у зв'язку з визнанням його банкрутом;

загибелі об'єкта концесії.

Концесійний договір може бути розірвано за погоджен­ням сторін.

На вимогу однієї із сторін концесійний договір може бути розірвано за рішенням суду у разі невиконання сто­ронами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законами України.

У разі розірвання концесійного договору, закінчення строку його дії, ліквідації концесіонера у зв'язку з визнан­ням його банкрутом концесіонер зобов'язаний повернути концесієдавцю об'єкт концесії на умовах, зазначених у кон­цесійному договорі. Якщо концесіонер допустив погіршен­ня стану об'єкта концесії або його загибель, він повинен відшкодувати концесієдавцю збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель об'єкта сталися не з його вини.

Концесійний договір може бути визнаний судом не­дійсним відповідно до цивільного законодавства.

Основні права і обов'язки сторін концесійного договору визначені Законом України «Про концесії».

Так, концесієдавець має право:

здійснювати контроль за дотриманням концесіонером умов концесійного договору;

надавати виключне право на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії;

вимагати дострокового розірвання концесійного дого­вору в разі порушення концесіонером його умов;

вимагати від концесіонера відшкодування збитків у разі погіршення стану об'єкта концесії, яке сталося з вини кон­цесіонера.

Концесієдавець зобов'язаний:

передати концесіонеру об'єкт концесії у стані та стро­ки, передбачені концесійним договором;

надати концесіонеру своєчасно і в повному обсязі перед­бачені концесійним договором документи, які підтвер­джують право концесіонера на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії;

вимагати звіт про використання амортизаційних відра­хувань;

зберігати комерційну таємницю концесіонера;

не втручатися у господарську діяльність концесіонера;

якщо для здійснення концесійної діяльності необхідна земельна ділянка, забезпечити її надання у порядку, вста­новленому Земельним кодексом України.

Концесієдавець має також інші права і обов'язки, пе­редбачені концесійним договором та законодавством Ук­раїни (ст. 17 Закону).

Концесіонер має право:

здійснювати підприємницьку діяльність на основі ство­рення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об­'єкта концесії;

на виключне право на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії, якщо це пе­редбачено умовами концесійного договору;

вимагати розірвання концесійного договору у разі по­рушення концесієдавцем умов договору і відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору;

на продовження строку дії концесійного договору у разі виконання його умов;

отримувати плату за вироблені товари (роботи, послуги) згідно з умовами концесійного договору;

використовувати амортизаційні відрахування на віднов­лення основних фондів, отриманих у концесію;

на контрактній основі залучати до виконання спеціаль­них робіт на об'єкті концесії третіх осіб. При цьому конце­сіонер несе відповідальність за виконання такими особа­ми умов концесійного договору та законодавства України.

Концесіонер зобов'язаний:

виконувати умови концесійного договору;

укладати відповідно до законодавства трудові договори (контракти), як правило, з працівниками — громадянами України;

використовувати на об'єкті концесії технології, матері­али, техніку вітчизняного виробництва, якщо інше не пе­редбачено умовами договору;

утримувати об'єкт концесії в належному технічному стані;

після закінчення строку, на який було укладено конце­сійний договір, передати об'єкт концесії в належному тех­нічному стані концесієдавцю відповідно до умов договору.

Концесіонер має також інші права та обов'язки, перед­бачені концесійним договором та законодавством України (ст. 19 Закону).

Ст. 20 Закону України «Про концесії» встановлено, що передача об'єктів у концесію не зумовлює перехід права власності на цей об'єкт до концесіонера та не припиняє права державної чи комунальної власності на ці об'єкти.

Майно, створене на виконання умов концесійного дого­вору, є об'єктом права державної чи комунальної власності.

Майно, яке придбав концесіонер на виконання умов концесійного договору, належить йому на праві власності та може переходити у власність держави або територіаль­ної громади після закінчення строку дії концесійного до­говору відповідно до умов, передбачених зазначеним За­коном та концесійним договором.

Концесіонеру належить право власності на прибуток, отриманий від управління (експлуатації) об'єкта концесій, а також на продукцію, отриману в результаті виконання умов концесійного договору.

Амортизаційні відрахування, нараховані на основні фонди, отримані у концесію або створені у зв'язку з вико­нанням умов концесійного договору, залишаються у роз­порядженні концесіонера і використовуються виключно на відновлення основних фондів, отриманих у концесію або створених у зв'язку з виконанням умов концесійного до­говору.

Концесіонер має право відповідно до умов концесійного договору за рахунок власних коштів здійснювати реконст­рукцію, технічне переоснащення, поліпшення майна, от­риманого в концесію.

Право власності на поліпшене, реконструйоване, тех­нічно переоснащене майно залишається відповідно за дер­жавою або територіальною громадою.

Концесіонер має право на адекватне і ефективне відшко­дування витрат, зроблених у зв'язку з поліпшенням май­на, отриманого в концесію, за рахунок отриманого прибут­ку, якщо інше не передбачено концесійним договором.

Поиск по сайту: