Підстави для застосування банкрутства

Підставою для застосування банкрутства до суб'єкта підприємництва є економічний фактор, визначений стат­тею 1 Закону «Про відновлення платоспроможності борж­ника або визнання його банкрутом» - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після на­стання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язан­ня перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страху­вання, податків і зборів не інакше як через відновлення платоспроможності. Суб'єкт, неспроможний виконати заз­начені грошові зобов'язання протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати, визнається За­коном боржником.

Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» досить детально визначає поняття та склад грошових зобов'язань, під якими розумі­ються зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законо­давством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, вико­нані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визнача­ються на день подачі в господарський суд заяви про пору­шення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено зазначеним Законом. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються неустойка (пеня, штраф), визначена на день подання заяви до господарсь­кого суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, зобов'я­зання по виплаті авторської винагороди, зобов'язання пе­ред засновниками (учасниками) боржника-юридичної особи, що виникають з такої участі.

Фактичною підставою для порушення справи про банк­рутство може бути лише письмова заява до господарського суду, яка називається «заява про порушення справи про банкрутство» (п. 1 ст. 7 Закону). З такою заявою до госпо­дарського суду може звернутися будь-хто з кредиторів.

Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржни­ка і звернутися до суду з однією заявою, що підписується всіма кредиторами, які об'єднали свої вимоги (п. 9 ст. 7).

Із заявою про порушення справи про банкрутство до гос­подарського суду може звернутися боржник з власної ініціативи. Боржник реалізує таке право за наявності май­на, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено Законом.

Разом з тим, боржник зобов'язаний звернутися в місяч­ний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

- задоволення вимог одного або кількох кредиторів при­веде до неможливості виконання грошових зобов'язань бор­жника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

- орган боржника, уповноважений відповідно до уста­новчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернен­ня в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

- при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задо­вольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

- в інших випадках, передбачених Законом (п. 5 ст. 7).

Справа про банкрутство порушується господарським су­дом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до бор­жника сукупно складають не менше трьохсот мінімаль­них розмірів заробітної плати, які не були задоволені бор­жником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом (п. З ст. 6).

Тут слід враховувати, що:

по-перше, безспірні вимоги кредиторів - це вимоги кре­диторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунко­вими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника;

по-друге, мінімальний розмір заробітної плати періодич­но змінюється, а тому змінюється і розмір безспірних вимог[107].

Законом встановлені окремі особливості щодо розмірів безспірних вимог і строку їх непогашення. Наприклад, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобо­в'язань (п. 1 ст. 52); підставою для визнання банкрутом селянського (фермерського) господарства є його неспро­можність задовольнити протягом шести місяців після за­кінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів (п. 1 ст. 50).

Поиск по сайту: