Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання. З метою запобігання монополізації[8] товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем

З метою запобігання монополізації[8] товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Антимонопольного комі­тету України здійснюють державний контроль за концен­трацією суб'єктів господарювання.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону «Про захист економічної конкуренції» концентрацією визнається:

1) злиття суб'єктів господарювання або приєднання од­ного суб'єкта господарювання до іншого;

2) набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання, зокрема, шляхом:

а) безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підроз­ділу суб'єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового ком­плексу або структурного підрозділу суб'єкта господарю­вання, в тому числі придбання активів суб'єкта господа­рювання, що ліквідується;

б) призначення або обрання на посаду керівника, зас­тупника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарюван­ня особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб'єктах господарювання, або створення ситуації, при якій більше половини посад членів спосте­режної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб'єктів господарювання обійма­ють одні й ті самі особи.

3) створення суб'єкта господарювання двома і більше суб'єктами господарювання, який протягом тривалого пе­ріоду буде самостійно здійснювати господарську діяльність, але при цьому таке створення не призводить до координації конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили цей суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання.

4) безпосереднє або опосередковане придбання, набут­тя у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи переви­щення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управ­ління відповідного суб'єкта господарювання.

Така концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього отримання дозволу Антимонопольного комі­тету України чи його адміністративної колегії у випадках, передбачених ч. 2 ст. 22 Закону та іншими нормативно-пра­вовими актами, коли сукупна вартість активів або сукуп­ний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з ура­хуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України, що діяв в ос­танній день фінансового року, і при цьому:

1) вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукуп­ний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону евро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кож­ного, та вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (су­купний обсяг) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контро­лю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону евро, визна­чену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року.

2) у випадках, передбачених ч. 2 ст. 22 Закону та інши­ми нормативно-правовими актами, незалежно від сукуп­ної вартості активів або сукупного обсягу реалізації товарів учасників концентрації, коли:

частка на певному ринку товару будь-якого учасника концентрації або сукупна частка учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує 35 відсотків, та концентрація відбувається на цьому чи суміжному з ним ринку товару.

Концентрація, яка потребує дозволу, забороняється до надання дозволу на її здійснення. До надання такого доз­волу учасники концентрації зобов'язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану.

Відповідно до ст. 26 Закону «Про захист економічної конкуренції» учасники узгоджених дій, учасники концен­трації, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та кон­тролю у порядку, встановленому Антимонопольним комі­тетом України, звертаються: із заявою про надання дозво­лу на узгоджені дії - до Антимонопольного комітету Ук­раїни чи його територіальних відділень; із заявою про на­дання дозволу на концентрацію - до Антимонопольного комітету України.

За подання заяв про надання дозволу на узгоджені дії або концентрацію справляється плата в розмірах, передба­чених ч. 2 ст. 34 Закону «Про захист економічної конку­ренції».

Заява вважається прийнятою до розгляду після 15 днів з дня її надходження, якщо протягом цього часу державний уповноважений Антимонопольного комітету України, голова його територіального відділення не повернули за­явнику заяву із повідомленням, що вона та інші докумен­ти не відповідають встановленим Антимонопольним комі­тетом України вимогам і це перешкоджає її розгляду.

Якщо дозвіл на узгоджені дії було надано органами Ан­тимонопольного комітету України на конкретно визначе­ний строк, суб'єкти господарювання мають право зверну­тися до органів Антимонопольного комітету України із заявою про продовження дії дозволу. Така заява подається за три місяці до закінчення строку дії дозволу.

Органи Антимонопольного комітету України розгляда­ють заяву про надання дозволу на узгоджені дії протягом трьох місяців, а заяву про надання дозволу на концентра­цію - протягом тридцяти днів з дня прийняття її до роз­гляду відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Якщо протягом строку розгляду заяви органи Антимо­нопольного комітету України не розпочали розгляду спра­ви про узгоджені дії чи концентрацію, рішення про на­дання дозволу на узгоджені дії чи концентрацію вважаєть­ся прийнятим.

У разі виявлення підстав для заборони узгоджених дій, концентрації, а також у разі необхідності проведення складного поглибленого дослідження чи експертизи відповідні органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про узгоджені дії чи концен­трацію, про що приймається розпорядження та письмово повідомляється особа, яка подала заяву. Разом із повідом­ленням про початок розгляду справи надсилається перелік інформації, яку заявник повинен надати для прийняття органами Антимонопольного комітету України рішення у справі.

Строк розгляду справи про узгоджені дії чи концентра­цію не повинен перевищувати трьох місяців. Якщо протя­гом строку розгляду справи рішення не прийнято, вва­жається, що на узгоджені дії чи концентрацію надано дозвіл.

Рішення органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію може бути обумовлено виконанням учасниками узгоджених дій, концентрації певних вимог і зобов'язань, які усувають або пом'якшують негативний вплив узгоджених дій, концен­трації на конкуренцію. Такі умови і зобов'язання можуть стосуватися, зокрема, обмеження стосовно управління, користування чи розпорядження майном, а також зобов'я­зання суб'єкта господарювання здійснити відчуження майна.

Рішення про надання дозволу на узгоджені дії може бути надано на невизначений або конкретно визначений строк, який, як правило, не повинен перевищувати п'яти років.

Інформація про прийняті рішення за результатами роз­гляду заяв, справ про узгоджені дії, концентрацію може бути опублікована в «Офіційному віснику України», інших друкованих чи електронних засобах масової інформації або оприлюднена в інший спосіб.

У тридцятиденний строк від дня прийняття рішення Антимонопольним комітетом України про заборону узго­джених дій чи концентрації учасники узгоджених дій, учасники концентрації, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю можуть звернутися до Кабінету Міністрів України із заявою про надання дозволу на відповідні узгоджені дії чи концентрацію. Кабінет Міністрів України приймає мотивоване рішення про на­дання дозволу на узгоджені дії, концентрацію або про відмову у наданні такого дозволу.

Процедура надання Кабінетом Міністрів України тако­го дозволу визначається Порядком надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентра­цію суб'єктів господарювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 219[9].

Поиск по сайту: