Порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів

Укладання господарського договору - це зустрічні до­говірно-процедурні дії двох або більше суб'єктів господа­рювання щодо вироблення умов договору, які відповідають їх реальним намірам та економічним інтересам, а також юридичне оформлення договору (надання цим умовам пев­ної форми) як правового акта.

Особливістю господарських договорів є те, що при їх укладанні застосовуються певні техніко-юридичні проце­дури, тобто порядок висловлення пропозиції укласти до­говір (оферти) та прийняття її (акцепту) значною мірою формалізований.

В ГК вперше в нормативному порядку узагальнено і сформульовано загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання.

Зокрема, ч. З ст. 179 ГК встановлено, що укладення гос­подарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, пе­редбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Так, для виконавців державного замовлення, заснованих повністю або частко­во на державній власності (державних підприємств, уста­нов та організацій, акціонерних товариств, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендних підприємств, заснованих на державній влас­ності), а також для суб'єктів господарської діяльності Ук­раїни всіх форм власності-монополістів на відповідному ринку продукції, державні замовлення на поставку про­дукції є обов'язковими, якщо виконання державного за­мовлення не спричиняє збитків зазначеним виконавцям державного замовлення (ч. 8 Ст. 2 Закону України «Про поставки продукції для державних потреб»).

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

а) вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

б) примірного договору, рекомендованого органом управ­ління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

в) типового договору, затвердженого Кабінетом Мініст­рів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відсту­пати від змісту типового договору, але мають право конк­ретизувати його умови;

г) договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі всту­пу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів (як суб'єктів господарювання, так і негосподарюючих суб'єктів) електроенергією, зв'язком, послугами залізнич­ного та інших видів транспорту, а у випадках, передбаче­них законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умо­ви таких договорів.

Як встановлено ч. 7 ст. 179 ГК, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК, іншими нор­мативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Встановлюючи правила укладання господарських дого­ворів, ГК виділяє загальний для всіх видів договорів поря­док їх укладання (ст. 181 ГК) і особливості укладання гос­подарських договорів залежно від їх виду, підстав, місця укладання тощо (ст. 182-187 ГК).

Порядок (процедура) укладання господарського дого­вору поділяється на ряд стадій, на коленій з яких відповід­на сторона має вчинити певні дії, встановлені законом.

1-а стадія - надсилання пропозиції укласти договір (оферта). Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна з сторін майбутнього договору, відтак проект договору може бути запропонова­ний будь-якою з сторін (ч. 2 ст. 181 ГК). ГК не випадково зазначає саме на проект договору, оскільки згідно з ч. 2 ст. 641 ЦК реклама або інші пропозиції, адресовані невиз-наченому колу осіб, є запрошенням робити пропозиції ук­ласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

У разі якщо проект договору викладено як єдиний до­кумент, він надається другій стороні у двох примірниках

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

2-стадія - (прийняття пропозиції укласти договір (ак­цепт). Сторона, яка одержала проект договору, у разі зго­ди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч. 1 ст. 181 ГК (вчиняє підпис і скріплює його печаткою) і по­вертає один примірник договору другій стороні або надси­лає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Особливістю процедури укладання господарських дого­ворів є наявність у ній проміжної стадії - оформлення і врегулювання розбіжностей, що виникли між сторонами майбутнього договору.

Так, за наявності заперечень щодо окремих умов дого­вору сторона, яка одержала проект договору, складає про­токол розбіжностей, про що робиться застереження у до­говорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій сто­роні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч. 4 ст. 181 ГК).

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до дого­вору, зобов'язана протягом двадцяти днів:

а) розглянути його,

б) вжити заходів для врегулювання розбіжностей з дру­гою стороною та включити до договору всі прийняті пропо­зиції,

в) ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч. 5 ст. 181 ГК).

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окре­мих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така зго­да повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Ч. 7 ст. 181 ГК встановлює три випадки, коли пропо­зиції другої сторони вважаються прийнятими навіть якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими. Це стосується:

а) договору, заснованого на державному замовленні;

б) договору, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону;

в) договору, в якому сторона-виконавець за договором в установленому порядку визнаний монополістом на певно­му ринку товарів (робіт, послуг).

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові на­слідки таких дій визначаються нормами ЦК, а саме ч. 2 ст. 642 ЦК, згідно з якою якщо особа, яка одержала пропози­цію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діяв прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як зазначалося, ГК, крім загального для всіх господарсь­ких договорів порядку укладання господарських договорів, містить і певні особливості їх укладання:

а) залежно від виду договору.

- попередні договори (ст. 182 ГК). За попереднім догово­ром суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення поперед­нього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Попередній договір повинен містити умови, що дозво­ляють визначити предмет, а також інші істотні умови ос­новного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарсь­ких договорів.

У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому по­рядку.

Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчен­ня строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Відносини щодо укладення попередніх договорів регу­люються ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК.

Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридич­них наслідків.

- організаційно-господарські договори (ст. 186 ГК). До­говірне оформлення організаційно-господарських зобов'­язань може здійснюватися учасниками господарських відносин як на основі вільного волевиявлення сторін, так і на основі примірних договорів, якщо укладання таких до­говорів передбачено відповідними нормативно-правовими актами. Спрощений спосіб укладання організаційно-гос­подарських договорів не допускається.

б) залежно від підстав укладання:

- державні контракти (ст. 183 ГК). Договори за держав­ним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контрак­ти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.

Укладення сторонами договору за державним замовлен­ням (державного контракту) здійснюється в порядку, пе­редбаченому ст. 181 ГК, з урахуванням особливостей, пе­редбачених законодавством. Державний контракт укла­дається шляхом підписання сторонами єдиного документа.

Ухилення від укладення договору за державним замов­ленням є порушенням господарського законодавства і тяг­не за собою відповідальність, передбачену ГК та іншими законами. Спори, пов'язані з укладенням договору за дер­жавним замовленням, в тому числі при ухиленні від укла­дення договору однієї або обох сторін, вирішуються в судо­вому порядку.

Виконавець державного замовлення звільняється від обов'язку укладення державного контракту на умовах, виз­начених державним замовленням, у разі визнання в судо­вому порядку державного замовлення недійсним.

- договори, що укладаються на основі вільного волевияв­лення сторін, примірних і типових договорів (ст. 184 ГК). При укладенні господарського договору на основі сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами.

Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого ст. 181 ГК.

Укладення господарських договорів на основі при­мірних і типових договорів повинно здійснюватися з до­держанням умов, передбачених ст. 179 ГК, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного докумен­та, оформленого згідно з вимогами ст. 181 ГК та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору;

- договори, що укладаються за рішенням суду (ст. 187 ГК). Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укла­дення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгля-ДУ суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким виріше­но питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

в) залежно від місця укладання договору (ст. 185 ГК).

До укладення господарських договорів на біржах, оп­тових ярмарках, публічних торгах застосовуються за­гальні правила укладення договорів на основі вільного во­левиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

За загальним правилом, встановленим ст. 188 ГК, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому

порядку не допускаються, якщо інше не передбачено за­коном або договором.

Виходячи з цього, сторона договору, яка вважає за необ­хідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про ре­зультати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розі­рвання) договору або у разі неодержання відповіді у вста­новлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заін­тересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірва­но, договір вважається зміненим або розірваним з дня на­брання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Назвіть особливі ознаки господарського договору.

2. Яким чином класифікуються господарські договори?

3. Назвіть функції господарського договору.

4. Які умови є істотними для будь-якого господарського дого­вору?

5. В якому порядку укладається господарський договір?

6. Щодо яких господарських договорів законом встановлено особ­ливості їх укладення?

7. В якому порядку відбувається зміна і розірвання господарсь­кого договору?

РОЗДІЛ V

Поиск по сайту: