І. Поняття та функції ціни. Політика ціноутворення

Основу ціни як економічної категорії становить вартість товару, величина якої визначається суспільне необхідни­ми затратами праці. Як зазначав відомий український еко­номіст М. І. Туган-Барановський, «ціна вільно вироблено­го товару визначається тими видатками на його виробниц­тво, які дають змогу виробити товару стільки, скільки його потребує ринок»[178].

Разом з тим ціна є вираженням узгодженого продавцем і покупцем грошового або іншого майнового еквівалента, який покупець згоден заплатити за переданий йому товар (роботи, послуги).

Суб'єктивістські та волюнтаристські уявлення щодо ціноутворення, які мали місце в нашій країні, коли ігно­рувалися вимоги об'єктивних економічних законів (пере­дусім закону вартості та закону розподілу за працею), зу­мовили те, що ціни лише фіксували рівень витрат того чи іншого виробництва, що склався. В багатьох випадках цей рівень був досить далеким від суспільне необхідних вит­рат. Відірвані від об'єктивної вартісної бази, ціни, таким чином, перестали відповідати суспільне необхідним зат­ратам праці і по суті перетворилися на планово-обліковий вимірювач. Цілком зрозуміло, що така система цін не мог­ла застосовуватися в умовах реформування економіки, фун­даментальним моментом якого у сфері ціноутворення є найбільш повне відображення в нових цінах суспільне не­обхідних затрат праці.

За такої умови ціна щонайкраще виконує властиві їй функції в період побудови ринкових відносин, а саме:

1) функцію обліку і виміру затрат суспільної праці. Ви­конуючи її, ціна виступає одним з найважливіших показ­ників народногосподарського виробництва, є орієнтиром для прийняття господарських рішень;

2) функцію пропорційності та рівноваги в господарстві. Саме через ціну здійснюється зв'язок між виробництвом і споживанням, пропозицією і попитом. В умовах пропор­ційного розподілу засобів виробництва і праці між галузя­ми рівновага на ринку підтримується за допомогою цін, що відповідають суспільне необхідним затратам;

3) стимулюючу функцію. В народному господарстві ціни можуть сприяти або перешкоджати збільшенню виробниц­тва і споживання тих або інших товарів. Так, занижені ціни, які не забезпечують нормальну рентабельність або завдають збитків, не зацікавлюють підприємства у наро­щуванні обсягів виробництва. Разом з тим завищені ціни, які дають змогу отримати надмірний прибуток, створюють для підприємства незаслужені економічні привілеї і вод­ночас можуть викликати розширення виробництва, щоне відповідає суспільним потребам;

4) розподільчу функцію, пов'язану з можливістю відхи­лення ціни від вартості. Так, встановлення високих цін на певну продукцію (товар) дає змогу державі перерозподіля­ти кошти шляхом встановлення дотацій на інші товари (по­слуги)[179].

Ринкові перетворення в економіці спрямовані на кар­динальну перебудову не лише існуючої системи цін і мето­дології їх встановлення, а й організації самого процесу ціно­утворення. Підвищення відповідальності господарюючих суб'єктів за результати своєї господарської діяльності, з одного боку, і необхідність реорганізації в діяльності органів ціноутворення та контролю за цінами, - з іншого визначили лінію на демократизацію цінової політики.

Цінова політика, як один з основних напрямів економіч­ної політики держави, спрямована на регулювання державою відносин обміну між суб'єктами ринку з метою забезпе­чення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між га­лузями та видами господарської діяльності, а також забез­печення стабільності оптових та роздрібних цін (ст. 10 ГК) Відповідно до статті 7 Закону «Про економічну са­мостійність Української РСР»[180] політика ціноутворення на території України належить до її компетенції і визначаєть­ся її законодавством. Головну роль у цьому законодавстві відіграє Закон України від 3 грудня 1990 р. «Про ціни і ціноутворення», який визначає основні принципи встанов­лення та застосування цін і тарифів та організацію контро­лю за їх дотриманням на території України. Закон поши­рюється на всі підприємства та організації незалежно від форм власності, підпорядкованості й методів організації праці та виробництва.

Поиск по сайту: