Припинення господарських зобов'язань

Відносини щодо припинення господарських зобов'я­зань регулюються відповідними положеннями ЦК (Глава 50, ст. 598-609 ЦК) з урахуванням особливостей, встанов­лених ГК.

Загальні умови припинення господарських зобов'язань встановлені ч. 1, 2 ст. 202 ГК, згідно з якою господарське зобов'язання припиняється:

- виконанням, проведеним належним чином;

- зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або стра­хового зобов'язання;

- у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі;

- за згодою сторін;

- через неможливість виконання;

- в інших випадках, передбачених ГК або іншими зако­нами.

Найпоширенішою підставою припинення господарсь­кого зобов'язання є його виконання, проведене належним чином (здійснене належним суб'єктом, належному суб'єк­ту, належним способом, в належному місці, належним предметом і в належний строк).

Господарське зобов'язання припиняється виконанням і в тому випадку, коли зобов'язана сторона належним чи­ном виконала одне з двох або кількох зобов'язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов'язання).

Господарське зобов'язання припиняється зарахуван­ням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом вит­ребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сто­рони.

Господарське зобов'язання може бути припинено зара­хуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання.

Ч. 5 ст. 203 ГК встановлює заборону зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом (наприклад, не допус­кається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статут­ного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахуван­ня вимог до товариства - ч. 2 ст. 144 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 204 ГК господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про замі­ну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами (новація), якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання.

Господарське зобов'язання припиняється у разі по­єднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі (наприклад, у разі реорганізації суб'єкта господарюван-ня-юридичної особи у вигляді злиття або приєднання). Зо­бов'язання виникає знову, якщо це поєднання припиняєть­ся (ч. 2 ст. 204 ГК).

Неможливість виконання як підстава припинення гос­подарського зобов'язання регулюється ст. 205 ГК, згідно з якою господарське зобов'язання припиняється неможли­вістю виконання у разі виникнення обставин, за які жод­на з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

У разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання не­вигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повин­на негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сто­рону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону (ч. 2 ст. 205 ГК).

Господарське зобов'язання припиняється неможливі­стю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'я­занням. Так само підставою припинення зобов'язанн суб'єкта господарювання - банкрута є його ліквідація.

Поиск по сайту: