Правове становище учасників страхової діяльності

Головними учасниками, які здійснюють страхову діяль­ність, є страховики - юридичні особи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або това­риств з додатковою відповідальністю згідно з Законом Ук­раїни «Про господарські товариства» з урахуванням особ­ливостей, передбачених Законом «Про страхування», а та­кож які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Ук­раїні здійснюється виключно страховиками — резидента­ми України.

В окремих випадках, встановлених законодавством Ук­раїни, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до Закону «Про страхування».

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищува­ти 30 відсотків його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.

При створенні страховика або збільшенні зареєстровано­го статутного фонду статутний фонд повинен бути сплаче­ний виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випус­каються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю (далі - Уповноважений орган), але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду.

Законом встановлені певні особливості формування ста­тутного фонду страхової компанії. Забороняється викори­стовувати для формування статутного фонду векселі, кош­ти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Відповідно до ст. 8 Закону «Про страхування» страхова діяльність підлягає ліцензуванню.

Уповноважений орган, яким є Державна комісія з регу­лювання ринків фінансових послуг в Україні, здійснює в установленому порядку ліцензування діяльності фінансо­вих установ, затверджує ліцензійні умови провадження діяльності з надання фінансових послуг і порядок контро­лю за їх додержанням; видає страховикам ліцензію на про­ведення конкретних видів страхування і перестраховуван­ня, передбачених статтями 6, 7 Закону «Про страхуван­ня»[175]. Ліцензійні умови провадження страхової діяльності затверджені розпорядженням Державної комісії з регулю­вання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 р. № 40[176].

Страховики, які отримали ліцензію на страхування жит­тя, не мають права займатись іншими видами страхування.

Статтею 38 Закону «Про страхування» встановлено, що для одержання ліцензії страховик подає Уповноваженому органу заяву, до якої додаються:

копії установчих документів та копія свідоцтва про реє­страцію;

довідки банків або висновки аудиторських фірм (ауди­торів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного то­вариства або товариства з додатковою відповідальністю;

правила (умови) страхування;

економічне обгрунтування запланованої страхової (пе-рестрахувальної) діяльності;

інформація про учасників страховика, голову виконав­чого органу та його заступників, копія диплома голови ви­конавчого органу страховика або його першого заступника про вищу економічну або юридичну освіту, копія диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну ос­віту, інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Уповноваженим органом.

Уповноважений орган зобов'язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у строк, що не пере­вищує 30 календарних днів з часу одержання всіх перед­бачених цією статтею документів.

Відповідно до ст. 39 Закону «Про страхування» підста­вою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на здійснення страхової діяльності може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного за­конодавства України.

Про відмову у видачі ліцензії Уповноважений орган по­відомляє юридичну особу в письмовій формі з зазначен­ням причини відмови.

Спори про відмову у видачі або відкликанні ліцензії роз­глядаються у судовому порядку.

Страхова організація (страхових) як господарське това­риство може створювати свої філії і представництва, проте здійснювати страхову діяльність мають право лише філії.

Філія страховика - це відокремлений підрозділ страхо­вика, який не є юридичною особою, може мати власну на­зву, яка повинна використовуватися згідно з Положенням про філію, має відокремлений баланс та здійснює страхову діяльність по видах, на які страховик одержав ліцензії, і право на проведення яких було надане філії загальними зборами учасників страховика в повному обсязі або з обме­женнями.

Представництво страховика - це відокремлений підроз­діл страховика, який не є юридичною особою, діє у відпов­ідності з Положенням про представництво, не має права займатися страховою, а також будь-якою підприємниць­кою діяльністю. Представництво виконує функції і задачі сприяння організації і здійсненню статутної діяльності страховика, виступає від імені страховика та фінансуєть­ся останнім.

Оскільки страхові організації (компанії) створюються як господарські товариства, їх ліквідація здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Реорганізація страховика (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) проводиться у порядку, визна­ченому чинним законодавством, з урахуванням особливо­стей по забезпеченню правонаступництва щодо укладан­ня договорів страхування, встановлених Уповноваженим органом.

У тих випадках, коли реорганізація страховика прово­диться за рішенням Уповноваженого органу, така реорга­нізація передбачає:

реорганізацію у страхового посередника відповідно до нормативних актів, що регулюють діяльність страхових посередників;

об'єднання кількох страховиків із визначенням поряд­ку передачі страхових зобов'язань за умови погодження на це власників страховиків;

залучення до числа учасників страховика інших стра­ховиків (у тому числі іноземних страховиків) за умови про­ведення ними всіх розрахунків за зобов'язаннями та бор­гами страховика, строк сплати яких уже настав.

При ліквідації страховика у разі, коли учасники стра­ховика прийняли таке рішення і страховик не має зобов'я­зань перед страхувальниками, Уповноважений орган прий­має рішення про виключення страховика з Єдиного дер­жавного реєстру страховиків (перестраховиків).

Ліквідація страховика, що має зобов'язання перед стра­хувальниками, у разі визнання його банкрутом здійснюєть­ся у порядку, визначеному законом.

Виключення страховика з державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності органами державної влади і органами місцевого самоврядування у зв'язку з його ліквідацією або реорганізацією здійснюється тільки після внесення відповідних змін у Єдиний державний реєетр страховиків (перестраховиків).

Діяльність на ринку страхових послуг здійснюють та­кож страхові посередники - страхові агенти, які провадять свою діяльність згідно з Положенням про порядок прова­дження діяльності страховими посередниками, затвердже­ним постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 р. №1523.

Агентська діяльність - це діяльність суб'єктів підприє­мницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страху­вальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'я­заної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконан­ня робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформ­лення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат;

Неналежний контроль страховика за діяльністю його страхових агентів кваліфікується як порушення страхово­го законодавства.

На страховому ринку України функціонують і інші учас­ники, які справляють певний вплив на страхову діяльність.

Так, відповідно до ст. 13 Закону «Про страхування» стра­ховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єд­нання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх ут­ворення не суперечить законодавству України. Ці об'єд­нання не можуть займатися страховою діяльністю, а тому не можуть біти визнані її суб'єктами.

Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і на­бувають прав юридичної особи після їх державної реєст­рації. Орган, що здійснює реєстрацію об'єднань страхо­виків, у десятиденний термін з дня реєстрації повідомляє про це Уповноважений орган.

Одним із таких об'єднань страховиків є Моторне (транс­портне) страхове бюро України, правове становище якого визначене Законом України від 1 липня 2004 р. «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»[177].

Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'яз­кове страхування цивільно-правової відповідальності влас­ників наземних транспортних засобів за шкоду, заподія­ну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) орга­нізацією і здійснює свою діяльність відповідно до Закону, законодавства України та свого Статуту.

Статут МТСБУ затверджується зборами засновників (членів) МТСБУ, погоджується з Уповноваженим органом та реєструється відповідно до вимог законодавства.

МТСБУ не може виступати засновником чи співзаснов-ником юридичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю та/або мають на меті одержання прибутку.

Основними завданнями МТСБУ є:

здійснення виплат із централізованих страхових резер­вних фондів компенсацій та від шкодувань на умовах, пе­редбачених Законом;

управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій;

забезпечення членства України в міжнародній системі автомобільного страхування «Зелена картка» та виконан­ня загальновизнаних зобов'язань перед уповноваженими організаціями інших країн - членів цієї системи;

збирання необхідної інформації про обов'язкове стра­хування цивільно-правової відповідальності для узагаль­нення та внесення пропозицій щодо удосконалення меха­нізму здійснення обов'язкового страхування цивільно-пра­вової відповідальності;

співробітництво з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відпо­відальності, координація обов'язкового страхування ци­вільно-правової відповідальності власників та/або водіїв транспортних засобів - нерезидентів у разі в'їзду їх на територію України та власників та/або водіїв транспортних засобів - резидентів - у разі їх виїзду за межі України;

співробітництво з органами Міністерства внутрішніх справ України та іншими органами державної влади з пи­тань обов'язкового страхування цивільно-правової відпо­відальності;

розробка зразків страхових полісів і договорів обов'яз­кового страхування цивільно-правової відповідальності, що затверджуються Уповноваженим органом;

надання страховикам інформації щодо страхових ви­падків стосовно конкретних страхувальників.

МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди:

на території країн - членів міжнародної системи авто­мобільного страхування «Зелена картка», заподіяної влас­никами та/або користувачами зареєстрованих в Україні транспортних засобів, якщо такі власники та/або корис­тувачі надали іноземним компетентним органам страхо­вий сертифікат «Зелена картка», виданий від імені стра­ховиків - членів МТСБУ;

на території України, заподіяної водіями - нерезиден­тами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відпові­дальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомо­більного страхування «Зелена картка», за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-право­ву відповідальність.

У разі якщо МТСБУ відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зеленакартка» було здійснене відшкодування шкоди за страховика - члена об'єднання або за власника та/або користувача зареєстро­ваного в Україні транспортного засобу, який використову­вав за кордоном підроблений або змінений у незаконний спосіб страховий сертифікат «Зелена картка» та спричи­нив дорожньо-транспортну пригоду, відповідні витрати МТСБУ мають бути компенсовані такими особами в повно­му обсязі у порядку, визначеному для міжнародної систе­ми автомобільного страхування «Зелена картка».

Страховики, які мають дозвіл на страхування відпові­дальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, зобов'язані утворити ядерний страховий пул, який є юридичною осо­бою, що утримується за рахунок коштів страховиків.

Поиск по сайту: