Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції

Питанням відповідальності за порушення законодав­ства про захист економічної конкуренції присвячений розділ VIII Закону «Про захист економічної конкуренції».

Згідно зі ст.50 Закону порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є:

1) антиконкурентні узгоджені дії;

2) зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

3) антиконкурентні дії органів влади, органів місцево­го самоврядування, органів адміністративно-господарсько­го управління та контролю;

4) невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі;

5) здійснення учасниками узгоджених дій-суб'єктами господарювання дій, заборонених згідно з ч. 5 ст. 10 Закону;

6) делегування повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування у випадках, заборонених згідно із ст. 16 Закону;

7) вчинення дій, заборонених згідно із ст. 17 Закону;

8) обмежувальна та дискримінаційна діяльність, забо­ронена згідно із ч. 2 ст. 18, ст. 19 і 20 Закону;

9) обмежувальна діяльність, заборонена згідно із ч. 1 ст. 18 Закону;

10) недотримання умов, передбачених пунктом 2 ч. З ст. 22 Закону;

11) порушення положень погоджених з органами Ан­тимонопольного комітету України установчих документів суб'єкта господарювання, створеного в результаті концен­трації, якщо це призводить до обмеження конкуренції;

12) концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна;

13) неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правови­ми актами строки;

14) подання інформації в неповному обсязі Антимоно­польному комітету України, його територіальному відділен­ню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нор­мативно-правовими актами строки;

15) подання недостовірної інформації Антимонопольно­му комітету України, його територіальному відділенню;

16) створення перешкод працівникам Антимонополь­ного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації;

17) надання рекомендацій суб'єктами господарювання, об'єднаннями, органами влади, органами місцевого само­врядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, що схиляють до вчинення пору­шень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяють вчиненню таких порушень;

18) обмеження в господарській діяльності суб'єкта гос­подарювання у відповідь на те, що він звернувся до Анти­монопольного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про за­хист економічної конкуренції;

19) невиконання учасниками узгоджених дій, концен­трації вимог і зобов'язань, якими було обумовлене рішен­ня про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію;

20) обмежувальна діяльність об'єднань, заборонена згідно зі ст. 21 Закону.

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції до суб'єктів господарювання застосовуються такі види санкцій:

1. Штрафи відповідно до ст. 52 Закону «Про захист еко­номічної конкуренції» накладаються органами Антимоно­польного комітету на об'єднання, суб'єктів господарюван­ня за такі порушення:

а) антиконкурентні узгоджені дії; зловживання моно­польним (домінуючим) становищем; невиконання рішен­ня, попереднього рішення органів Антимонопольного ко­мітету або їх виконання не в повному обсязі - у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарюван­ня від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за ос­танній звітний рік, що передував року, за який накладаєть­ся штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибут­ку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не переви­щує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (вируч­ки), штраф накладається у розмірі до двадцяти тисяч нео­податковуваних мінімумів доходів громадян;

б) здійснення учасниками узгоджених дій - суб'єкта­ми господарювання дій, заборонених згідно з ч. 5 ст. 10

Закону; обмежувальну та дискримінаційну діяльність, за­боронену згідно із ч. 2 ст. 18, ст. 19 і 20 Закону; недотри­мання умов, передбачених пунктом 2 ч. З ст. 22 Закону; порушення положень погоджених з органами Антимоно­польного комітету України установчих документів суб'єк­та господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції; концент­рація без отримання відповідного дозволу органів Антимо­нопольного комітету України, у разі якщо наявність тако­го дозволу необхідна; невиконання учасниками узгодже­них дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було обу­мовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію - у розмірі до п'яти відсотків доходу (ви­ручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що переду­вав року, за який накладається штраф, а якщо доходу (ви­ручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимоно­польного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф на­кладається у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

в) обмежувальну діяльність, заборонену згідно із части­ною першою статті 18 Закону; неподання інформації Ан­тимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного ко­мітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інфор­мації в неповному обсязі Антимонопольному комітету Ук­раїни, його територіальному відділенню у встановлені орга­нами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими ак­тами строки; подання недостовірної інформації Антимо­нопольному комітету України, його територіальному відділенню; створення перешкод працівникам Антимоно­польного комітету України, його територіального відділен­ня у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накла­денні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації; обмеження в господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Ан­тимонопольного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про за­хист економічної конкуренції - у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалі­зації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, за який накладається штраф, а якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (вируч­ки), штраф накладається у розмірі до двох тисяч неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення про накладення штрафів у розмірах понад одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом Ук­раїни, адміністративною колегією Антимонопольного ко­мітету України на їх засіданнях.

Відповідно до Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції» вчинення господарюючими суб'єктами -юридичними особами та їх об'єднаннями дій, визначених цим законом як недобросовісна конкуренція, тягне за со­бою накладання на них Антимонопольним комітетом Ук­раїни, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до трьох відсотків виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг господарюючого суб'єкта за останній звітний рік, що передував року, в якому на­кладається штраф. У разі, якщо обчислення виручки гос­подарюючого суб'єкта неможливе або виручка відсутня, зазначені штрафи накладаються у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, визначених цим законом як недобросо­вісна конкуренція, юридичними особами, їх об'єднання­ми та об'єднаннями громадян, що не є господарюючими суб'єктами, тягне за собою накладання на них Антимоно­польним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до двох тисяч неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян.

2. Примусовий поділ, як вид господарсько-організацій­них санкцій за порушення законодавства про захист еко­номічної конкуренції, застосовується Антимонопольним комітетом у випадках, коли суб'єкт господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, зло­вживає ним.

Примусовий поділ не застосовується у таких випадках:

при неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;

за наявності тісного технологічного зв язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вживається суб'єктом господарювання, пере­вищує тридцять відсотків валового обсягу продукції підприє­мства, структурного підрозділу чи структурної одиниці).

Рішення органів Антимонопольного комітету України про примусовий поділ суб'єкта господарювання підлягає виконанню у встановлений строк, який не може бути мен­шим шести місяців.

3. Відшкодування шкоди. Особи, яким заподіяно шко­ду внаслідок порушення законодавства про захист еконо­мічної конкуренції, можуть звернутися до суду, госпо­дарського суду із заявою про її відшкодування.

Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про за­хист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1,2, 5,10,12,18,19 ст. 50 Закону «Про захист економічної конкуренції», відшкодовується особою, що вчинила пору­шення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених Законом «Про захист від недобросовісної конкуренції» як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначеному цивільним законодавством України.

4. Вилучення товарів. Уразі встановлення факту непра­вомірного використання чужих позначень, рекламних ма­теріалів, упаковки або факту копіювання виробів заінте­ресовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із зая­вою про вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого суб'єкта господа­рювання як у виробника, так і у продавця.

Порядок використання вилучених товарів визначаєть­ся Кабінетом Міністрів України.

Вилучення товарів із неправомірно використаним по­значенням та копій виробів іншого суб'єкта господарюван­ня застосовується у разі, коли можливість змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання не може бути усунена іншим шляхом.

Слід мати на увазі, що суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення зако­нодавства про захист економічної конкуренції, якщо ми­нув строк давності притягнення до відповідальності.

Строк давності притягнення до відповідальності за по­рушення законодавства про захист економічної конку­ренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинен­ня порушення.

Строк давності притягнення до відповідальності за по­рушення законодавства про захист економічної конку­ренції, передбачені пунктами 13-16 ст. 50 Закону «Про захист економічної конкуренції», становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення — з дня закінчення вчинення порушення.

Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду орга­нами Антимонопольного комітету України справи про пору­шення законодавства про захист економічної конкуренції.

Поиск по сайту: