Законодавство про транспорт

Законодавство про транспорт (транспортне законодав­ство) - це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері організації і безпосереднього здійснення господарської діяльності на транспорті.

Оскільки в єдина транспортна система України налічує кілька видів транспорту, кожен з яких має певні особли­вості, то і законодавство про транспорт є досить значним за обсягом і різноманітним за змістом.

Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулю­ються, крім Цивільного та Господарського кодексів, в пер­шу чергу, загальним Законом України від 10 листопада 1994 р. «Про транспорт»[134], Законами України від 15 травня 1996 р. «Про трубопровідний транспорт»[135], від 4 липня 1996 р. «Про залізничний транспорт»[136], від 20 жовтня 1999 р. «Про транзит вантажів»[137], від 5 квітня 2001 р. (вред. Закону Украї­ни від 23 лютого 2006 р.) «Про автомобільний транспорт»[138], від 20 жовтня 1998 р. «Про функціонування єдиної транс­портної системи України в особливий період»[139], від 1 липня 2004 р. «Про транспортно-експедиторську діяльність»[140].

Значне коло транспортних відносин регулюється транс­портними кодексами і статутами окремих видів транспор­ту: Повітряним кодексом України від 4 травня 1993 р.[141], Кодексом торговельного мореплавства України від 23 трав­ня 1995 р.[142], Статутом внутрішнього водного транспорту СРСР[143], Статутом автомобільного транспорту УРСР[144], Ста­тутом залізниць України[145]. Серед інших актів транспорт­ного законодавства України варто виділити правила пере­везення вантажів, що приймаються стосовно різних видів транспорту і різного роду вантажів.

Нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполу­чення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимо­ги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транс­порту та шляхами сполучення.

Відносини в галузі трубопровідного транспорту регу­люються Законом України «Про трубопровідний транс­порт», дія якого поширюється на відносини в галузі трубо­провідного транспорту, призначеного для транспортуван­ня вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших про­дуктів і речовин з місць їх знаходження, видобутку (від промислів), виготовлення або зберігання до місць їх пере­робки чи споживання, перевантаження та подальшого транспортування, а також іншими нормативно-правовими актами України.

Особливості застосування Закону «Про трубопровідний транспорт» щодо функціонування промислового трубопро­відного транспорту визначаються Кабінетом Міністрів України.

§ 3. Правове становище транспортних організацій

Головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує реалізацію дер­жавної політики в галузі транспорту і дорожнього госпо­дарства, у сфері використання повітряного простору України та навігаційно-гідрографічного забезпечення море­плавства, є Міністерство транспорту та зв'язку України.

Відповідно до Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого Указом Президента України від 27 серпня 2004 р.[146], основними завданнями Мінтрансу України є:

державне управління транспортним комплексом і до­рожнім господарством України, використанням повітря­ного простору України, навігаційно-гідрографічним забез­печенням мореплавства;

організація безпечної роботи транспортного комплексу і дорожнього господарства України;

забезпечення реалізації державної політики щодо ста­новлення та розвитку транспортного комплексу і дорож­нього господарства України, національної мережі міжна­родних транспортних коридорів, організація навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, використан­ня повітряного простору України для своєчасного, повного та якісного задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях усіма видами транспорту;

забезпечення взаємодії та координації роботи автомо­більного, авіаційного, залізничного, морського і річкового транспорту, дорожнього господарства, здійснення заходів щодо розвитку єдиної транспортної системи України;

створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту всіх форм власності;

створення умов для інтеграції транспортного комплек­су і дорожнього господарства України до європейської та світової транспортної системи.

Міністерство транспорту та зв'язку України відповідно до покладених на нього завдань:

здійснює державне управління автомобільним, авіацій­ним, залізничним, морським і річковим транспортом, а також дорожнім господарством;

здійснює координацію роботи підприємств, установ та організацій автомобільного, авіаційного, залізничного, морського і річкового транспорту, дорожнього господар­ства, їх об'єднань, що належать до сфери управління Мінтрансзв'язку України;

вживає заходів щодо розвитку єдиної транспортної сис­теми України, створення і функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів та інфраст­руктури транспортного комплексу і дорожнього господар­ства України;

здійснює заходи щодо реалізації єдиної державної еко­номічної, тарифної, інвестиційної, науково-технічної, кадрової та соціальної політики в галузі транспорту і до­рожнього господарства, у сфері використання повітряного простору України та обслуговування повітряного руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства;

здійснює нагляд за додержанням підприємствами, уста­новами та організаціями всіх форм власності (крім Мініс­терства оборони України, Служби безпеки України, Мініс­терства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Управління державної охорони України, а також підприємств, установ, організацій, що належать до сфери їх управління) вимог нормативно-правових актів щодо безпеки польотів, судно­плавства, руху відповідно на авіаційному, морському і річко­вому, залізничному та автомобільному транспорті;

бере участь у розробленні проектів Державної програ­ми економічного і соціального розвитку України, Держав­ного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

здійснює відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства;

здійснює відповідно до законодавства заходи щодо до-судової санації державних підприємств, які належать до сфери управління Мінтрансзв'язку України, готує пропо­зиції щодо обсягів і напрямів державних капітальних вкла­день у галузь;

організовує і в установленому порядку контролює робо­ту, пов'язану із забезпеченням безпеки руху транспорт­них засобів;

забезпечує у випадках, передбачених законодавством, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності;

затверджує галузеві стандарти, в межах повноважень, визначених законодавством, організовує, координує та контролює здійснення сертифікації у галузі;

вживає заходів до зменшення шкідливого впливу фун­кціонування транспорту на довкілля та забезпечує еколо­гічну безпеку на транспорті;

організовує розроблення проектів нормативно-правових актів з питань функціонування та безпечної роботи транс­портного комплексу і дорожнього господарства України, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, використання повітряного простору України;

здійснює загальне керівництво проведенням державної реєстрації морських суден, цивільних повітряних суден, дипломуванням спеціалістів морського флоту, роботою рятувальної, лоцманської та гідрографічної служб морсь­кого і річкового транспорту;

забезпечує виконання завдань з мобілізаційної підго­товки та мобілізаційної готовності держави в межах повно­важень, визначених законодавством;

здійснює функції компетентного державного органу з перевезення небезпечних вантажів залізничним, автомо­більним, повітряним, морським і річковим транспортом та великовагових і негабаритних вантажів автомобільним транспортом;

здійснює управління єдиною транспортною системою України в особливий період;

виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Кожна з підгалузей єдиної транспортної системи Ук­раїни має свої органи управління, а також транспортні і інші організації, які входять до цієї підгалузі. Певне уяв­лення про них може дати система організацій залізнично­го транспорту.

З метою забезпечення державних і суспільних інтересів, свободи підприємництва і формування ринку транспорт­них послуг, безпеки перевезень, захисту навколишнього природного середовища Кабінет Міністрів України визна­чає умови і порядок організації діяльності залізничного транспорту загального користування, сприяє його пріори­тетному розвитку, надає підтримку в задоволенні потреб залізниць у рухомому складі, матеріально-технічних і па­ливно-енергетичних ресурсах.

Крім Міністерства транспорту та зв'язку, яке здійснює державне управління транспортним комплексом, управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом -Державною адміністрацією залізничного транспорту Украї­ни (далі - Укрзалізниця), підпорядкованим Міністерству транспорту та зв'язку України. Укрзалізниця діє на підставі Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 262[147].

Виключно до компетенції Укрзалізниці, яка здійснює функції господарюючого суб'єкта належить управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному спо­лученнях, а також регулювання виробничо-господарської діяльності у сфері організації і забезпечення цього проце­су залізницями, підприємствами, установами та організа­ціями, які Укрзалізниця проводить централізовано.

Основною організаційною ланкою на залізничному транс­порті є залізниця. Створення, реорганізація, ліквідація та визначення територіальних меж залізниць, призначення і звільнення їх керівників здійснюються рішеннями Кабіне­ту Міністрів України за поданням Міністерства транспорту України. В Україні діють шість залізниць - Донецька, Львів­ська, Одеська, Південна, Південно-Західна, Придніпровська.

Повноваження, права та обов'язки залізниць визначають­ся Законом «Про залізничний транспорт», їх статутами. Затвердження статутів залізниць здійснюється Міністер­ством транспорту України за погодженням з Мінекономі­ки України та Антимонопольним комітетом України.

Створення, реорганізація та ліквідація підприємств, установ і організацій, які входять до складу залізниць, зат­вердження їх статутів (положень), а також укладання кон­трактів (трудових договорів) з їх керівниками здійснюють­ся у порядку, встановленому чинним законодавством Ук­раїни, а також статутами залізниць.

Поиск по сайту: