Поняття та зміст аудиторської діяльності

Аудит - порівняно новий для нашої країни напрямок економічного аналізу у контролю господарської діяльності. Якщо на Заході цей напрямок відомий уже понад 150 років, то в Україні він почав розвиватися лише з початком еконо­мічних перетворень у зв'язку з відмовою від державної монополії на ведення господарства.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств і організацій, ревізії цієї діяльності здійсню­валися і раніше, здійснюються вони і тепер.

Так, відповідно до статті 2 Закону України від 26 січня 1993 р. «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-рев­ізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, пра­вильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах ви­конавчої влади, в державних фондах, у бюджетних устано­вах і у суб'єктів господарювання державного сектору еко­номіки, а також на підприємствах і в організаціях, які от­римують (отримували в періоді, який перевіряється) кош­ти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який пере­віряється) державне чи комунальне майно (далі - підконт­рольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроб-

лення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується держав­ною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту та інспектування.

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фак­тичного стану справ щодо законного та ефективного вико­ристання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгал­терського обліку і достовірності фінансової звітності, фун­кціонування системи внутрішнього контролю. Результа­ти державного фінансового аудиту та їх оцінка виклада­ються у звіті.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати вияв­лення наявних фактів порушення законодавства, встанов­лення винних у їх допущенні посадових і матеріально відпо­відальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектуван­ня встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Державний фінансовий аудит проводиться також Ра­хунковою палатою у порядку та у спосіб, що визначені за­коном.

Державний контроль здійснюється у формі ревізій і пе­ревірок.

Ревізія - це метод документального контролю за фінан­сово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових пи­тань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документаль­ного викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансо­вих зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Перевірка - це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, устано­ви, організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки офор­мляються довідкою або доповідною запискою.

Ревізія і аудит, хоч і близькі за змістом багатьох опе­рацій поняття, проте це різні види діяльності.

Аудитор (лат. - auditor - слухач, учень, слідчий) в анг­лосаксонських країнах - ревізор, який контролює фінан­сово-господарську діяльність компанії, в США - посадова особа штату чи незалежної громадської організації, яка здійснює нагляд за раціональним використанням ресурсів.

Поняття аудиту ширше від понять ревізії і контролю, оскільки охоплює не лише перевірку достовірності фінан­сових показників, але і розробку пропозицій щодо по­ліпшення господарської діяльності з метою раціоналізації видатків і оптимізації прибутків на законних підставах. Тому аудит можна розглядати як своєрідну експертизу бізнесу.

Згідно з ч. 1 ст. 362 ГК аудиторською діяльністю виз­нається діяльність громадян та організацій, предметом якої є здійснення аудиту, організаційне і методичне за­безпечення аудиту та надання інших аудиторських послуг.

Аудиторська діяльність у сфері фінансового контролю регулюється Законом України від 22 квітня 1993 р. «Про аудиторську діяльність»[194], іншими законодавчими і нор­мативними актами України. У випадках, якщо міжнарод­ним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить зазначений Закон, то за­стосовуються правила міжнародного договору.

Особливості проведення інших видів аудиторської діяльності регулюються спеціальним законодавством[195].

Відповідно до визначення, вміщеного в статті 3 Закону, аудиторська діяльність включає в себе організаційне і ме­тодичне забезпечення аудиту, практичне виконання ауди­торських перевірок (аудит) та надання інших аудиторсь­ких послуг.

З наведеного визначення випливає, що змістом ауди­торської діяльності є:

- організаційне забезпечення аудиту;

- методичне забезпечення аудиту;

- власне аудит, який включає в себе практичне вико­нання аудиторських перевірок;

- надання інших аудиторських послуг.

Закон «Про аудиторську діяльність» не розкриває змісту організаційного та методичного забезпечення аудиту. На нашу думку, до організаційного забезпечення аудиту мож­на віднести:

- легалізацію аудиторської фірми (аудитора) шляхом державної реєстрації;

- сертифікацію аудиторів;

- ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги.

Методичне забезпечення аудиту включає в себе:

- розроблення і затвердження програми підготовки аудиторів;

- затвердження норм і стандартів аудиту. Аудиторську діяльність можна розглядати як один із видів

господарської (підприємницької) діяльності (хоч на відміну від, наприклад, російського законодавства, на це в Законі «Про аудиторську діяльність» прямо і не зазначається). Про­те такий висновок можна зробити зі змісту ч. З ст. З Закону, в якому йдеться про те, що прибуток (доход) від аудиторської діяльності оподатковується згідно з чинним законодавством.

Безумовно, аудиторська діяльність є безпосередньою, самостійною, систематичною на власний ризик діяльністю по наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами. Проте Закон «Про аудиторську діяльність» знову ж таки не ви­магає, щоб ці особи були зареєстровані як суб'єкти госпо­дарювання у порядку, встановленому законодавством.

Вважаємо, що з метою уникнення різного тлумачення положень Закону «Про аудиторську діяльність», а відтак конфліктів з цього приводу, у вищеназваному законі варто було б прямо зазначити, що аудиторська діяльність є підприємницькою діяльністю (підприємництвом).

Згідно з ч. 2 ст. 362 ГК аудиторська діяльність регулюєть­ся Господарським кодексом, законом про аудиторську діяльність та іншими прийнятими відповідно до них нор­мативно-правовими актами. Основним нормативно-право­вим актом законодавства про аудиторську діяльність є За­кон України від 22 квітня 1993 р. «Про аудиторську діяльність». Його положення діють на території України і поширюються на усі господарюючі суб'єкти незалежно від форм власності та видів діяльності. Дія цього Закону не по­ширюється на аудиторську діяльність державних органів, їх підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами України на здійснення державного фінансового контролю.

Важливе значення для правового регулювання здійснен­ня аудиту мають положення Закону України від 16 липня 1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, орган­ізації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінан­сової звітності в Україні. Більш детально ці питання врегу­льовані Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими Міністерством фінансів України.

Значна кількість нормативно-правових актів прийнята Аудиторською палатою України. Серед них можна назва­ти Положення про сертифікацію аудиторів від 19 листопа­да 2002 p., Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності від 31 жовтня 2000 р.(в ред. від 25 листопада 2004 p.), Типове положення про регіональне відділення Аудиторської палати України від 27 січня 2005 р. тощо.

Проведення аудиту окремих суб'єктів господарювання здійснюється з урахуванням положень, що містяться у так званих відомчих нормативних актах, прийнятих Держав­ною комісією з цінних паперів і фондового ринку, Фондом Державного майна, Національним банком України, Дер­жавною податковою адміністрацією України.

Поиск по сайту: