Діяльності. Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність

В юридичній літературі зовнішньоекономічна діяльність розглядається як діяльність щодо розвитку співробітницт­ва з іншими державами у галузі торгівлі, економіки, техні­ки, культури, туризму[199]. На думку деяких авторів, це особ­лива форма здійснення суспільно-виробничих зв'язків між окремими державами, між державами і міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями у сфері міжнародного економічного співробітництва, яка є предме­том вивчення міжнародного економічного права як само­стійної галузі міжнародного публічного права[200].

Подібна оцінка місця і галузевої належності норм, що регулюють відносини щодо зовнішньоекономічної діяльності, на нашу думку, не узгоджуються з легальним виз­наченням поняття зовнішньоекономічної діяльності, що міститься в ст. 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»: зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на тери­торії України, так і за її межами. Істотним доповненням визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності є вказівка ч. 1 ст. 377 ГК на таку її ознаку як перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою.

Оскільки мова йде про діяльність суб'єктів господарсь­кої діяльності, то цілком логічним є висновок про те, що зовнішньоекономічна діяльність є одним з видів госпо­дарської діяльності, під якою Закон «Про зовнішньоеко­номічну діяльність» (ст. 1) розуміє будь-яку діяльність, в тому числі підприємницьку, пов'язану з виробництвом і обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступа­ють у формі товару. Відтак і законодавство про зовнішньо­економічну діяльність є одним з інститутів господарсько­го законодавства, що в стислій формі вміщений в Розділ VIII Господарського кодексу України.

Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» закріп­лює принципи, якими керуються українські та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовніш­ньоекономічної діяльності:

Принцип суверенітету народу України у здійсненні зов­нішньоекономічної діяльності. Цей принцип полягає у:

- виключному праві народу України самостійно та не­залежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами,- що діють на те­риторії України;

- обов'язку України неухильно виконувати всі догово­ри і зобов'язання України в галузі міжнародних економіч­них відносин.

Принцип свободи зовнішньоекономічного підприєм­ництва, що полягає у:

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності доб­ровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборо­нені чинними законами України;

- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоеко­номічної діяльності порядку, встановленого законами Ук­раїни;

- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоеко­номічної діяльності на всі одержані ними результати зов­нішньоекономічної діяльності.

Принцип юридичної рівності і недискримінації. Він по­лягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоеко­номічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискри­мінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;

Принцип верховенства закону, що полягає у:

- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

- забороні застосування підзаконних актів та актів уп­равління місцевих органів, що у будь-який спосіб ство­рюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені закона­ми України;

Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоеконо­мічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зов­нішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів гос­подарської діяльності на її території згідно з законами України;

- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоеко­номічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарю­вання є частиною зовнішньоекономічної діяльності Украї­ни і регулюється законами України. Чільне місце серед цих законів посідає звичайно ж Конституція України. Зок­рема, в пункті 9 ст. 92 Конституції України зазначено, що виключно законами визначаються засади зовнішньоеко­номічної діяльності, авп. 8 ст. 116 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Як вже зазначалося, норми щодо правового регулюван­ня зовнішньоекономічної діяльності окремим розділом вміщені в Господарському кодексі України.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює зов­нішньоекономічну діяльність, є Закон України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність», який визначає принципи зовнішньоекономічної діяль­ності, окреслює коло її суб'єктів, називає види зовнішньо­економічної діяльності, закріплює основи її регулювання, передбачає встановлення спеціальних правових режимів зовнішньоекономічної діяльності, містить норми щодо відповідальності учасників зовнішньоекономічної діяль­ності та захисту їх прав і інтересів.

Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український пра­вопорядок, встановлює Закон України від 23 червня 2005 р. «Про міжнародне приватне право»[201].

Важливе значення для регулювання окремих видів зов­нішньоекономічної діяльності мають також Цивільний ко­декс України; Закони України від 24 лютого 1994 р. «Про міжнародний комерційний арбітраж», від 15 вересня 1995 р. (в редакції Закону України від 21 червня 2001 р.) «Про опе­рації з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», від 19 березня 1996 р. «Про режим іноземного інвестування» та від 23 грудня 1998 р. «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньо­економічної діяльності»; Декрет Кабінету Міністрів Украї­ни від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»; Укази Президента України від 4 жовтня 1994 р. «Про застосування Міжнародних пра­вил інтерпретації комерційних термінів» та від 7 листопада 1994 р. «Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні»[202]; постанови Кабінету Міністрів (спільно з Національним банком України) від 21 червня 1995 р. «Про типові платіжні умови зовнішньоеко­номічних договорів (контрактів) та типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (кон­трактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»[203] та від 12 грудня 2002 р. «Про затвердження Порядку веден­ня Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності»[204], а також нормативно-правові акти Міністерства економіки України.

Поиск по сайту: