Поняття об'єднання підприємств

Для того, щоб успішно працювати в умовах ринкової конкуренції, підприємства прагнуть об'єднуватись у про­мислові, промислово-фінансові та інші групи. Ще Закон «Про підприємства в Україні» (ст. 3) надав підприємствам право об'єднуватись у групи підприємств за галузевим, територіальним чи іншим принципом, якщо це не супере­чить антимонопольному законодавству України.

Такі групи (об'єднання) підприємств визначаються в теорії господарського права як господарські об'єднання, які слід відрізняти від господарських товариств, що є підприємствами, а не їх об'єднаннями. Наведене визна­чення з юридичної точки зору означає, що господарське об'єднання - це один з видів суб'єктів господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГК об'єднанням підприємств є гос­подарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відпо­відно до ГК та інших законів мають право утворювати об'єд­нання підприємств. В об'єднання підприємств можуть вхо­дити підприємства, утворені за законодавством інших дер­жав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав.

Об'єднання підприємств можуть утворюватися на невиз-начений строк або як тимчасові об'єднання (на визначе­ний строк).

Об'єднання підприємств є юридичною особою.

Державна реєстрація об'єднання підприємств здійсню­ється відповідно до статті 58 ГК та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Як суб'єкт права об'єднання має свої економічні, орга­нізаційні та юридичні ознаки, які відрізняють його від підприємства.

По-перше, підприємства консолідуються в групи - об'єд­нання яа основі певних матеріальних (економічних) інте­ресів (спільність інтересів). Ч. 1 ст. 118 ГК визначає їх відкритим переліком. Це об'єднання виробничої, науко­вої та іншої діяльності для вирішення спільних економіч­них та соціальних завдань.

Матеріальні інтереси як основа об'єднання визначають­ся засновниками у договорі або статуті як мета, завдання та функції об'єднання. Установчий договір укладають між собою підприємства-засновники об'єднання. Засновники об'єднання затверджують і його статут. Єдність матеріаль­них інтересів членів як основа об'єднання - це його еконо­мічна ознака.

По-друге, об'єднання як суб'єкт господарювання і суб'єкт господарського права має майно, юридично відо­соблене від майна членів об'єднання. Майном об'єднання є: а) основні фонди і оборотні кошти, передані членами об'єд­нання на його баланс згідно з договором чи статутом; б) май­но, набуте об'єднанням в результаті господарської діяль­ності; в) майно створених об'єднанням підприємств.

Учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими доку­ментами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).

Майно передається об'єднанню його учасниками у гос­подарське відання або в оперативне управління на основі установчого договору чи рішення про утворення об'єднан­ня. Вартість майна об'єднання відображається у його ба­лансі.

Майно учасників об'єднання не входить до складу май­на об'єднання. З урахуванням цього розмежовується відпо­відальність об'єднання і його учасників як суб'єктів пра­ва: об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язання­ми його учасників, а підприємства-учасники не відповіда­ють за зобов'язаннями об'єднання. Установчим договором або статутом об'єднання можуть бути передбачені винят­ки з цього правила.

Господарське об'єднання має право утворювати за рішенням його вищого органу управління унітарні підприємства, філії, представництва, а також бути учас­ником (засновником) господарських товариств. Утворені господарським об'єднанням підприємства діють відповід­но до положень ГК, інших законів та статуту підприєм­ства, затвердженого об'єднанням.

Після припинення діяльності об'єднання майно, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподі­ляється між його колишніми учасниками. Порядок розпо­ділу (як правило, відповідно до часткової участі) визна­чається договором або статутом. Цю ознаку об'єднання мож­на вважати економіко-юридичною ознакою.

Третьою ознакою об'єднання є централізація в руках об'єднання як суб'єкта права функцій і повноважень його учасників. Це організаційно-правова ознака. Склад функцій, які централізує об'єднання, визначають його зас­новники у договорі або статуті. Це можуть бути виробничо-господарські, науково-технічні, комерційні, правозасто-совчі (захисні) та інші функції. Юридичним вираженням їх централізації є делегування учасниками об'єднанню у відповідних частинах належних їм повноважень з метою централізованого керівництва їхньою діяльністю з боку органів об'єднання. Правовою формою делегування таких повноважень є договір або статут об'єднання.

Четвертою ознакою об'єднання є особлива (складна) правосуб'єктність. її особливість обумовлена організацій­ною структурою об'єднання. Учасниками об'єднання мо­жуть бути лише підприємства (організації) - юридичні осо­би, кожне з яких при входженні до об'єднання зберігає статус юридичної особи незалежно від організаційно-пра­вової форми об'єднання, і на них поширюються положен­ня ГК та інших законів щодо регулювання діяльності підприємств.

Цим об'єднання відрізняється від підприємства, яке не має в своєму складі інших юридичних осіб. Тобто підприє­мства як учасники об'єднання залишаються самостійни­ми суб'єктами господарського права. Разом з тим об'єднан­ня підприємств також є самостійним суб'єктом права. Об'єднання створюється і реєструється як суб'єкт права;

діє на основі договору та/або статуту; володіє майном, яке юридично відособлене від майна учасників об'єднання; має самостійний (власний) і зведений (спільний для членів) баланси, поточний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, і є юридичною особою.

Згідно з ч. 2 ст. 121 ГК підприємство - учасник госпо­дарського об'єднання має право:

добровільно вийти з об'єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором про його утворення чи статутом господарського об'єднання;

бути членом інших об'єднань підприємств, якщо зако­ном, засновницьким договором чи статутом господарсько­го об'єднання не встановлено інше;

одержувати від господарського об'єднання в установле­ному порядку інформацію, пов'язану з інтересами підприє­мства;

одержувати частину прибутку від діяльності господарсь­кого об'єднання відповідно до його статуту. Підприємство може мати також інші права, передбачені засновницьким договором чи статутом господарського об'єднання відпові­дно до законодавства.

Дещо вужчі права мають підприємства, які входять до складу державного або комунального господарського об'єд­нання. Такі підприємства не мають права без згоди об'єд­нання виходити з його складу, а також об'єднувати на доб­ровільних засадах свою діяльність з іншими суб'єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності (ч. З ст. 121 ГК).

Отже, з точки зору правосуб'єктності, об'єднання стано­вить собою сукупність самостійних суб'єктів права, спільні майнові права та інтереси яких реалізує об'єднання. В теорії господарського права такі організаційні структури визна­чаються як господарські системи, в теорії цивільного та ад­міністративного права - як складні юридичні особи.

Поиск по сайту: