Правове становище державних підприємств

Одним із видів підприємств є державне унітарне під­приємство, яке утворюється компетентним органом дер­жавної влади в розпорядчому порядку на базі відокремле­ної частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Орган державної влади, до сфери управління якого вхо­дить підприємство (міністерства, державні комітети, інші підпорядковані Кабінету Міністрів України центральні органи виконавчої влади), є представником власника і ви­конує його функції у межах, визначених ГК та іншими законодавчими актами.

Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприєм­ством на праві господарського відання чи праві оператив­ного управління (поняття і зміст категорій «право госпо­дарського відання» і «право оперативного управління» ми розглянемо у відповідній темі).

Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова «державне підприємство».

Державне унітарне підприємство не несе відповідаль­ності за зобов'язаннями власника і органу влади, до сфери управління якого воно входить.

Органом управління державного унітарного підприєм­ства є керівник підприємства, який призначається орга­ном, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.

Законом можуть бути визначені особливості статусу ке­рівника державного унітарного підприємства, в тому числі встановлено підвищену відповідальність керівника за ре­зультати роботи підприємства.

Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства (ч. 8 ст. 73 ГК).

Розглянемо їх правовий статус детальніше, і почнемо з державного комерційного підприємства.

Як встановлено ч. 1 ст. 74 ГК, державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності. Цей суб'єкт діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з ГК та іншими за­конами, прийнятими відповідно до нього.

Отже, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним, як за суб'єктом права, на праві гос­подарського відання. Саме ж державне підприємство як майновий комплекс є об'єктом права державної власності, і може бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів (ч. 4 ст. 190ЦК)..

Ч. З ст. 74 ГК вперше встановила, що в унітарному підприємстві утворюється статутний фонд. До прийняття цієї норми статутний фонд утворювався лише в деяких ви­дах господарських товариств. Статутний фонд державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно входить, до реє­страції цього підприємства як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду державного комер­ційного підприємства встановлюється законом (на сьогодні цей розмір не встановлено).

У разі якщо вартість активів державного комерційного підприємства за результатами його діяльності виявиться меншою, ніж розмір статутного фонду, передбачений ста­тутом підприємства, орган, до сфери управління якого вхо­дить дане підприємство, зобов'язаний провести в установ­леному законодавством порядку зменшення його статут­ного фонду, але не нижче встановленого мінімального роз­міру статутного фонду.

Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідаль­ності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбаче­них ГК та іншими законами.

Збитки, завдані державному комерційному підприєм­ству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які було визнано судом неконституційними або недійсними, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.

Державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворено у випадках та порядку, передбачених законом, у корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство). Особливості діяльності корпоратизованих підприємств визначаються ГК та іншими законами.

Особливості господарської діяльності державних комер­ційних підприємств визначені ст. 75 ГК.

Перша з них полягає у тому, що державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати дове­дені до нього в установленому законодавством порядку дер­жавні замовлення і державні завдання, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі кон­трагентів. Для закупівель матеріально-технічних ресурсів державне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України від 22 лютого 2000 р. «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кош­ти»[40], з урахуванням особливостей та в порядку, визначе­них Кабінетом Міністрів України[41].

Друга особливість діяльності державного комерційного підприємства полягає в тому, що таке підприємство зобов'язане складати і виконувати річний та з покварталь­ною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому:

підприємств, що є суб'єктами природних монополій, та підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого при­бутку яких перевищує 50 мільйонів гривень, - Кабінетом Міністрів України;

інших підприємств - органами, до сфери управління яких вони входять.

Органи, до сфери управління яких входять державні ко­мерційні підприємства, надають центральному органу ви­конавчої влади з питань економіки до 1 серпня року, що передує планованому, зведені показники фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих державних комерцій­них підприємств, які входять до сфери їх управління.

Форма та методичні рекомендації по розробці фінансо­вого плану затверджуються центральним органом виконав­чої влади з питань економіки.

Третя особливість: державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має пра­во лише за попередньою згодою органу, до сфери управлін­ня якого воно входить, і, як правило, на конкурентних за­садах.

Четверта особливість: кошти, одержані від продажу майнових об'єктів, що належать до основних фондів дер­жавного комерційного підприємства, використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану.

П'ята особливість: списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів, а також прискорена амор­тизація основних фондів державного комерційного під­приємства можуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управління якого входить дане підприємство.

Шоста особливість - це встановлення в імперативному порядку переліку фондів, утворення яких є обов'язковим для державних комерційних підприємств. Вони утворю­ють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фон­ди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяль­ністю:

амортизаційний фонд;

фонд розвитку виробництва;

фонд споживання (оплати праці);

резервний фонд;

інші фонди, передбачені статутом підприємства.

Порядок використання цих фондів визначається відпо­відно до затвердженого фінансового плану.

Сьома особливість полягає в тому, що розподіл прибут­ку (доходу) державних комерційних підприємств здійсню­ється відповідно до затвердженого фінансового плану з ура­хуванням вимог цього Кодексу та інших законів. У фінан­совому плані затверджуються суми коштів, які направля­ються державі як власнику і зараховуються до Державного бюджету України. Органи, до сфери управління яких відносяться державні комерційні підприємства, до 15 лип­ня року, що передує плановому, надають Кабінету Міністрів України інформацію про обсяги перерахування прибутку державних комерційних підприємств для їх врахування при формуванні державного бюджету.

Восьма особливість - це обов'язкове проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства в поряд­ку, передбаченому законом, у разі зміни керівника дер­жавного комерційного підприємства.

Законом визначаються і інші особливості господарської та соціальної діяльності державних комерційних під­приємств.

Особливим видом підприємства, заснованого на дер­жавній власності, є казенне підприємство.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГК казенні підприємства створюють­ся у галузях народного господарства, в яких:

законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем про­дукції (робіт, послуг) виступає держава;

за умовами господарювання неможлива вільна конку­ренція товаровиробників чи споживачів;

переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробниц­тво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольня­ються, як правило, не може бути рентабельним;

приватизацію майнових комплексів державних підпри­ємств заборонено законом.

На відміну від державних комерційних підприємств, які утворюються органами державної влади, підпорядко­ваними Кабінету Міністрів, казенні підприємства створю­ються за рішенням Кабінету Міністрів. У рішенні про ство­рення казенного підприємства визначаються обсяг і харак­тер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що ство­рюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприєм­ства проводяться відповідно до вимог ГК за рішенням орга­ну, до компетенції якого належить створення даного підприємства.

Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства.

Казенне підприємство є юридичною особою, має відпо­відні рахунки в установах державного банку, печатку із своїм найменуванням.

Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призна­чає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.

Важливе значення для правового регулювання діяль­ності казенних підприємств мають постанови Кабінету Міністрів України від 30 червня 1998 р. № 987 «Про пере­творення державних підприємств у казенні»[42], якою виз­начено перелік державних підприємств, що мають бути перетворені в казенні; від 16 червня 1998 p. Ms 914 «Про типовий статут казенного підприємства»[43], якою затверд­жено Типовий статут казенного підприємства, та від 22 липня 1998 р. № 1129 «Про деякі питання управління ка­зенними підприємствами»[44], якою, зокрема, затверджено Положення про складання плану розвитку казенного підприємства та Положення про складання фінансового плану казенного підприємства.

Особливості господарської діяльності казенних підпри­ємств встановлені ст. 77 ГК.

Казенне підприємство здійснює господарську діяль­ність відповідно до виробничих завдань органу, до сфери управління якого воно входить.

Казенне підприємство самостійно організовує вироб­ництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (та­рифами), що визначаються в порядку, встановленому Ка­бінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено за­коном.

Для закупівель матеріально-технічних ресурсів казен­не комерційне підприємство застосовує процедури заку­півель, визначені Законом України «Про закупівлю то­варів, робіт і послуг за державні кошти».

Орган, до сфери управління якого входить казенне під­приємство, здійснює контроль за використанням та збере­женням належного підприємству майна, і має право вилу­чити у казенного підприємства майно, яке не використо­вується або використовується не за призначенням, та роз­порядитися ним у межах своїх повноважень.

Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним май­ном, що належить до основних фондів, без попередньої зго­ди органу, до сфери управління якого воно входить.

Джерелами формування майна казенного підприємства є:

державне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення;

кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства;

цільові кошти, виділені з Державного бюджету України;

кредити банків;

частина доходів підприємства, одержаних ним за резуль­татами господарської діяльності, передбачена статутом;

інші джерела, не заборонені законом.

Казенне підприємство одержує кредити для виконан­ня статутних завдань під гарантію органу, до сфери управ­ління якого входить підприємство.

Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язан­нями лише коштами, що перебувають у його розпоря­дженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприє­мство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'я­заннями казенного підприємства.

Порядок розподілу та використання прибутку (доходу) казенного підприємства визначається фінансовим планом, який затверджується у порядку, встановленому ст. 75 ГК для державних комерційних підприємств.

Інші особливості господарської та соціальної діяльності казенних підприємств визначаються ГК, законом про дер­жавні підприємства та іншими законодавчими актами.

Поиск по сайту: