Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності

Становлення і функціонування ринкових відносин в Україні зумовило появу нових форм забезпечення потреб господарювання необхідними для його здійснення кошта­ми (інвестиціями). Це, в свою чергу, привело до появи но­вих ринкових інститутів, одним з яких є інститут інвести­ційної діяльності (як один з видів господарської діяль­ності), і формування відповідної правової основи здійснен­ня такої діяльності - інвестиційного законодавства[152]. Інвестиційне законодавство - це сукупність нормативно-правових актів, що регулюють відносини, які виникають і функціонують при здійсненні інвестиційної діяльності.

Ключовим поняттям інвестиційного законодавства є поняття інвестицій. Згідно з ч. 1 ст. 326 ГК інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладен­ня різних видів майна, інтелектуальних цінностей та май­нових прав в об'єкти господарської діяльності з метою одер­жання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціаль­ного ефекту.

Схоже визначення містить і ст. 1 Закону України від 18 вересня 1991 р. «Про інвестиційну діяльність»[153], відпо­відно до якої інвестиціями є всі види майнових та інтелек­туальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприєм­ницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Закон називає примірний перелік таких цінностей, відносячи до них:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устатку­вання та інші матеріальні цінності);

майнові права інтелектуальної власності;

сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної докумен­тації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запа­тентованих («ноу-хау»);

права користування землею, водою, ресурсами, будинка­ми, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

інші цінності.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Таким чином, об'єктами інвестиційної діяльності мо­жуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного госпо­дарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Разом з тим об'єктами інвестиційної діяльності не мо­жуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недер­жавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключ­но через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недер­жавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільо­вих) облігацій, за якими базовим товаром виступає одини­ця такої нерухомості.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і вико­ристання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій називається інвес­тиційною діяльністю (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про інве­стиційну діяльність»).

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі: інвестування, здійснюваного громадянами, недержав­ними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігій­ними організаціями, іншими юридичними особами, зас­нованими на колективній власності;

державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, Автономної Республіки Крим, місце­вих Рад за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

Однією із форм інвестиційної діяльності, що здійсню­ється з метою впровадження досягнень науково-технічно­го прогресу у виробництво і соціальну сферу, є інновацій­на діяльність, особливості правового регулювання якої розглядаються в § 4 цієї Глави.

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи Ук­раїни та іноземних держав, а також держави.

Інвестори - це суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єк­ти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вклад­ників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути гро­мадяни та юридичні особи України, інших держав, які за­безпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не пе­редбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається не­від'ємним правом інвестора і охороняється законом.

Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й об­сяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Для інвестування можуть бути залучені фінансові кош­ти у вигляді кредитів, випуску в установленому законо­давством порядку цінних паперів і позик.

Майно інвестора може бути використано ним для забез­печення його зобов'язань. У заставу приймається тільки таке майно, яке перебуває у власності позичальника або належить йому на праві повного господарського відання, якщо інше не передбачено законодавчими актами Украї­ни. Заставлене майно при порушенні заставних зобов'я­зань може бути реалізовано відповідно до чинного законо­давства.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряд­жатися об'єктами та результатами інвестицій, включаю­чи реінвестиції та торговельні операції на території Украї­ни, відповідно до законодавчих актів України.

Для державних підприємств, що виступають інвестора­ми за межами України та яким відкрито іпотечний кре­дит, встановлюється гарантія по цих інвестиціях з боку держави.

Інвестор має право на придбання необхідного йому май­на у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Обов'язки суб'єктів інвестиційної діяльності встанов­лені ст. 8 Закону України «Про інвестиційну діяльність», згідно з якою інвестор у випадках і порядку, встановле­них законодавством України, зобов'язаний:

подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій;

одержати необхідний дозвіл або узгодження відповід­них державних органів та спеціальних служб на капіталь­не будівництво;

одержати позитивний комплексний висновок держав­ної експертизи щодо додержання в інвестиційних програ­мах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідемічного благополуччя населення, еко­логії, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпе­ки, міцності, надійності та необхідної довговічності бу­динків і споруд, а також архітектурних вимог.

Суб'єкти інвестиційної діяльності зобов'язані:

додержувати державних норм і стандартів, порядок вста­новлення яких визначається законодавством України;

виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред'являються в межах їх компетенції;

подавати в установленому порядку бухгалтерську і ста­тистичну звітність;

не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги законодавства про захист економічної конкуренції;

сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі) в роз­мірах та у порядку, визначених законами України.

Для проведення господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню, учасники інвестиційної діяльності повинні одержати відповідну ліцензію, що видається в порядку, встановленому законодавством.

Інвестиційним законодавством визначені джерела фінансування інвестиційної діяльності. Згідно з ст. 10 За­кону України «Про інвестиційну діяльність» інвестицій­на діяльність може здійснюватись за рахунок:

власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амор­тизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одер­жані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

бюджетних інвестиційних асигнувань;

безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

Поиск по сайту: