Організація та ведення бухгалтерського обліку в господарських організаціях

Як встановлено ч. 8 ст. 19 ГК, усі суб'єкти господарю­вання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, склада­ти статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інфор­мацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, виз­начені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів гос­подарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням поряд­ку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Ук­раїні» (далі - Закон) бухгалтерський облік - це процес ви­явлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагаль­нення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, ста­тистична та інші види звітності, що використовують гро­шовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. З Закону).

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийнят­тя рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух гро­шових коштів підприємства (ч. 1 ст. З Закону).

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтують­ся на певних принципах, під якими розуміють правила, якими належить керуватися при виявленні, оцінці і реє­страції господарських операцій і при відображенні їх ре­зультатів у фінансовій звітності.

Основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності є:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку ме­тодів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна місти­ти всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна обліко­вої політики можлива лише у випадках, передбачених на­ціональними положеннями (стандартами) бухгалтерсько­го обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінан­совій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприє­мства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необ­хідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому до­ходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалеж­но від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліко­вуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх ви­робництво та придбання;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнен­ня всіх господарських операцій підприємства у його фінан­совій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безпе­рервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підпри­ємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх госпо­дарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом вста­новленого терміну, але не менше трьох років, несе влас­ник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бух­галтером;

користування послугами спеціаліста з. бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складан­ня звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського об­ліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

Підприємство самостійно:

визначає облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагаль­нення інформації в них з додержанням єдиних засад, вста­новлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарсь­ких операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію об­робки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представницт­ва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'я­зані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Керівник підприємства зобов'язаний створити не­обхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозді­лами, службами та працівниками, причетними до бухгал­терського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дот­римання порядку оформлення та подання до обліку пер­винних документів.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено веден­ня бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер):

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, скла­дання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

організує контроль за відображенням на рахунках бух­галтерського обліку всіх господарських операцій;

бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з не­стачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокрем­лених підрозділах підприємства.

Відповідальність за бухгалтерський облік господарсь­ких операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства(ст. 8 Закону «Про бухгалтерсь­кий облік і фінансову звітність»).

Згідно з ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік і фінан­сову звітність» підставою для бухгалтерського обліку гос­подарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні до­кументи повинні бути складені під час здійснення госпо­дарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування об­роблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарсь­кої операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу іденти­фікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарсь­кої операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку пер­винних документах, систематизується на рахунках бухгал­терського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та пла­тежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відпо­відним рахункам синтетичного обліку на перше число кож­ного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в об­лікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок ви­готовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учас­ників господарських операцій, а також правоохоронних

органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запо­бігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерсь­кого обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недо-стовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Посадова особа підприємства має право в присутності представників органів, які здійсню­ють вилучення, зняти копії документів, що вилучаються. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилуча­ються, у порядку, встановленому законодавством.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації виз­начаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з зако­нодавством.

Так, проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства є обов'язковим перед складанням річної фінансової звітності.

Проведення інвентаризації також обов'язкове у разі:

передачі майна державного підприємства в оренду, при­ватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства в акціонерне товариство;

зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);

встановлення фактів крадіжок або зловживань, зіпсут­тя цінностей, а також за приписом судово-слідчих органів;

пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії;

ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Порядок проведення інвентаризації та врегулювання розбіжностей щодо фактичної наявності активів та зобов'­язань з даними бухгалтерського обліку визначається Мінфіном.

Поиск по сайту: