Введення в організм білкових гідролізатів, жирових емульсій

1. Якщо хворому призначено білковий гідролізат і розчин глюкози, то флакони глюкози і білкового гідролізату з’єднайте стерильною поліхлорвініловою трубочкою з тим, щоб розчини змішувались. В такому стані введення білкових гідролізатів переноситься хворим краще.

2. Якщо у хворого виникне чуття жару, гіперемія обличчя, затруднене дихання, тимчасово відключіть гідролізат і вводьте розчин глюкози, потім обережно знову підключіть паралельно гідролізат.

3. Якщо виникла у хворого нудота, блювота, свербіння, лихоманка – препарат відключіть і негайно викличте лікаря, але з вени систему не відключайте, тимчасово переключіть систему на розчин глюкози або 0,9% розчин натрію хлориду.

4. Жирові емульсії перші 10 хвилин вводьте зі швидкістю 20 крапель за хвилину, потім поступово протягом 30 хвилин кількість крапель збільшіть до 50 за одну хвилину і з такою швидкістю продовжуйте введення препарату.

Запам’ятайте!

1. Не можна додавати в жирову емульсію вітаміни, електроліти та інші ліки.

2. Білкові гідролізати вводьте в підігрітому стані. Для цього покладіть грілку з теплою водою на трубку системи і, щоб довше зберегти тепло, прикрийте грілку ковдрою.

3. В перші 30 хвилин білкові гідролізати вводьте зі швидкістю 10-20 крапель за хвилину.

У тяжкохворих може наступити раптове і інтенсивне порушення життєдіяльності організму, яке здатне привести до агонального стану. Агонія – це термінальний стан життєдіяльності організму, пограничний з життям і смертю, що супроводжується різким зниженням активності основних функцій організму, які можуть мати незворотній характер, або посилюючись, привести до смерті. Агональний стан може тривати від однієї-двох хвилин до кількох годин. Клінічні ознаки агонії: втрата свідомості, зміна вигляду обличчя, відвисання нижньої щелепи, мутніє рогова оболонка ока, шкіра обличчя набуває землисто-сірого кольору. Часто з’являється мимовільне відходження сечі і калу, знижується температура тіла, артеріальний тиск, зменшується наповнення і напруженість пульсу, дихання стає рідким і поверхневим, зіниці розширюються і не реагують на світло.

Медичну допомогу агонуючим хворим необхідно надавати негайно в ізольованій кімнаті, краще в палаті інтенсивної терапії. За такими хворими необхідно організувати постійний нагляд. З цією метою біля ліжка хворого встановлюють індивідуальний черговий пост медичної сестри, яка повинна оперативно і чітко виконувати всі призначення лікаря, стежити за динамікою стану хворого і про всі виявлені зміни негайно повідомляти лікаря. Заходи індивідуальної гігієни у агонуючих хворих необхідно поєднувати із застосуванням засобів по дотриманню загальної гігієни, гігієни палати, ліжка, лікувально-охоронного режиму.

У тяжких і агонуючих хворих нерідко виникають екстремальні зміни у стані здоров’я, які можуть привести до смерті, а тому вимагають невідкладного вирішення діагностичних питань і термінового проведення спеціальних заходів по оживленню організму. Ця ситуація в обмежений термін для прийняття правильних рішень вимагає від медичного персоналу виняткової змобілізованості, чіткості і добросовісності при виконанні заходів і прийомів по догляду і вміння раціонально організувати свою діяльність по забезпеченню невідкладної медичної допомоги агонуючому хворому.

Медичні працівники повинні володіти методами виконання найпростіших засобів оживлення організму при зупинці серцевої діяльності і дихання, які можуть з’явитись у агонуючих хворих, а іноді і при інших екстремальних ситуаціях (утоплення, електротравма тощо). Оживлення організму називається реанімацією. (від лат. reanimation – оживлення).

Поиск по сайту: