Догляд за шкірою важкохворого

Шкіра виконує ряд важливих функцій. Вона бере участь у процесі дихання, регуляції температури тіла, обміні речовин. Шкіра захищає організм від шкідливих зовнішніх впливів, а також є важливим органом чуття – шкірним аналізатором.

Головною умовою нормальної життєдіяльності шкіри є її чистота. Виділення потових і сальних залоз, змішані з поверхневим роговим шаром шкіри, що відшарується, і пилом, постійно відкладаються на шкірі і перешкоджають нормальному перебігу фізіологічних процесів. Забрудненість шкіри сприяє розмноженню мікробів, в тому числі і хвороботворних. Шкіра під пахвових ділянок додатково забруднюється секретом апокринових залоз, шкіра промежини – виділеннями сечостатевих органів і кишечника. Взагалі, до шкіри важкохворого пред’являються підвищені вимоги, в зв’язку з чим утримання її в чистоті набуває особливого значення.

Хворі, які перебувають на загальному режимі, при відсутності протипоказань можуть приймати ванну або душ щоденно, через день але не рідше одного разу на тиждень.

Важкохворим туалет шкіри повинна проводити медична сестра: протирати шкіру рушником або ватним тампоном чи м’якою губкою, змоченими теплою водою або теплим розчином камфорного спирту чи оцту (1 столова ложка 9% розчина на 1 склянку води), після цього шкіру витирають сухим рушником.

Умивання важкохворих проводять не рідше двох разів на добу, а при потребі й частіше. Обличчя протирають м’яким рушником або ватним тампоном, змоченим теплою водою, потім витирають сухим рушником.

Миття рук важкохворим проводять не рідше трьох разів на добу, а при потребі й частіше. Біля хворого ставлять миску, набирають у глечик води і ллють її на руки хворого (якщо хворий спроможний милити рук, він це робить і самостійно змиває мило). Нерухомому хворому медична сестра милить руки та змиває мило правою рукою, а лівою – поливає руки хворого з глечика.

Миття ніг важкохворому: медична сестра відгортає нижній кінець матраца, на сітку ліжка ставить миску з теплою водою і занурює в неї ноги хворого; намиленою губкою ретельно протирає поверхню ніг до середини гомілки, потім витирає їх сухим рушником, начинає з міжфалангових проміжок. При наявності грибкових уражень шкіри ніг ці місця протирають протигрибковим розчином або маззю.

Догляд за волоссям важкохворих. При поганому догляді волоссям стає жирним, з’являється лупа, утворюються ковтуни. Якщо хворий не може самостійно розчісуватися – це робить медична сестра двічі на день. У кожного хворого має бути свій гребінець. Коротке волосся розчісують від корнів до його кінців, а довге волосся, навпаки, поступово від кінців до корнів.

Миття волосся проводять один раз на тиждень, якщо волосся жирне, і один раз на 10–14 днів – якщо волосся нормальне та сухе. У випадку забруднення волосся під час блювання, його миють негайно або одразу після покращення стану хворого. Волосся миють у ліжку (мал. 4.2.):

1. Головний кінець матраца підгортають під плечі хворого;

2. Під голову та плечі підкладають спеціальну підставку, щоб голова хворого була піднятою та відкинутою назад;

3. Під голову підставляють миску;

4. Для миття застосують рідкий шампунь або кип’ячену воду з милом;

5. Воду на голову ллють з глечика;

6. Після миття волосся насухо витирають рушником та розчісують гребінцем.

Мал. 4.2. Миття голови важкохворому

Стригти волосся слід не рідше одного разу на місяць.

Пролежень (змертвіння, некроз) – це дистрофічні, виразково-некротичні зміни шкіри, підшкірної основи і навіть окістя, які розвиваються внаслідок порушення місцевого кровопостачання та іннервації. Утворюються пролежні там, де шкіра тривалий час стискується між кісткою і ліжком.

При лежанні хворого на спині пролежні утворюються переважно в ділянці потилиці, лопаток, хребта, крижової кістки, сідниць, ліктів та п’яток. Якщо хворий лежить на боці або животі, некротизуються ділянки великих вертлюгів, колін, передні поверхні гомілок (мал. 4.3).

Першою ознакою пролежнів є поблідніння шкіри з наступним почервонінням. Набряком та відшаруванням епідермісу. Потім з’являються пухирі і шкіра некротизується (мал. 4.4.).

Послідовність дій при догляді за шкірою важкохворого:

1. При необхідності під хворого підстеляють клейонку.

2. Використовують памперси та прокладки при нетриманні сечі та калу, своєчасно їх міняють.

3. Полотняну серветку змочують теплою водою з оцтом, віджимають та протирають поступово шкіру в такій послідовності: обличчя, за вухами, шию, передню частину грудної клітки, живіт, руки, спину, сідниці, стегна, гомілки, ступні. Серветку періодично прополіскують в чистій воді.

4. Особливу увагу звертають на складки шкіри, місця посиленого потовиділення, статеві органи, ділянку шкіри навколо заднього проходу.

5. Обмивання шкіри здійснюють послідовно і зразу ж ретельно протирають чистим сухим рушником, щоб хворий не застудився. При необхідності можливо використати мило, 40% етиловий спирт, одеколон.

6. Використовують для обробки сухої шкіри зволожуючі креми або масла.

7. При виникненні зопрілостей їх обережно протирають м’яким тампоном, зволоженим блідо-рожевим розчином калію перманганату, висушують шкіру «промоканням» і припудрюють дитячою присипкою або тальком. Час від часу ці ділянки можливо змазувати 1% розчином діамантового зеленого з наступним припудрюванням. Часткову обробку шкіру важкохворого здійснюють щоденно вранці і ввечері.

8. Навчають пацієнта самостійно змінювати положення тіла в ліжку.

Профілактика пролежнів

Необхідне устаткування: гідростатичне ліжко з плаваючою поверхнею або протипролежневі матраци; прокладки із хутра, поролону, подушки, які наповнені губкою, гелем, повітрям або водою; постільна білизна; памперси для дорослих; тепла вода, рідке мило; зволожуючі креми або масла, захисні креми (за призначенням лікаря); графік зміни положення пацієнта, годинник.

Послідовність виконання профілактики пролежнів:

1. Міняють положення пацієнта кожні 2 години, якщо дозволяє його стан. Пацієнту, що знаходиться в інвалідній колясці або в кріслі допомагають кожні 15-20 хвилин підніматися або нахилятися.

Запам’ятайте! Вибір положення та їх чергування залежить від захворювання пацієнта та його стану

2. Стежать за тим, щоб постіль була чиста, суха, рівна, щоб на білизні не було складок і крихт. Усувають грубі шви на постелі та одязі.

3. Перевіряють стан постелі 3-4 рази на добу, а у пацієнтів з нетриманням сечі – кожну годину.

4. Під сідниці важкохворого підкладають надувний гумовий круг, покритий пелюшкою. Під лікті та п’ятки підкладають ватно-марлеві круги.

5. Двічі на день здійснюють часткову обробку шкіри.

6. Місця можливого утворення пролежнів протирають ватним тампоном, змоченим одним із нижчеперерахованих розчинів: 10% розчин камфорного спирту, 1% розчин саліцилового спирту, 40% розчин етилового спирту, слабкий розчин оцтової кислоти (1 столова ложка оцту на склянку води).

7. Щодня кварцують шкіру спини та сідничних ділянок.

8. Дезінфікують використане обладнання

9. Роблять запис про виконання процедури.

Обробка та лікування пролежнів

1. Початкові пролежні в стадії мацерації обмивають холодною перекип’яченою водою з милом, висушити, протерти 70% етиловим спиртом і припудрити тальком.

2. При почервонінні шкіри періодично розтирають її сухим рушником для поліпшення кровообігу і змазують 5% розчином калію перманганату.

3. Пухирі змазують 1% розчином діамантового зеленого, потім накладають суху асептичну пов’язку.

4. При некрозі змертвілі тканини видаляють, рану закривають стерильною серветкою, змоченою розчином фурациліну 1:5000. В міру очищення рани накладають мазеві пов’язки (10% синтоміцинова мазь, 10% стрептоцидові мазь та інші).

Запам’ятайте! Занесення інфекції у таких хворих може призвести до сепсису і стати причиною смерті. Поява пролежнів у хворих є незаперечним свідченням поганого догляду.

Поиск по сайту: