Госпіталізація, санітарна обробка та транспортування хворих дітей

Хворі діти надходять до стаціонару за направленням дільничних лікарів поліклінік, лікарів швидкої допомоги, лікарів-консультантів спеціалізованих клінік тощо. У разі виникнення невідкладного стану дитина може доставлятися батьками без направлення (самозвернення).

Показання до стаціонарного лікування, а також профіль дитячого стаціонару визначає лікар, який оглядає дитину. Дітей раннього віку госпіталізують з одним із батьків. При розподілі хворих дітей, які надходять до стаціонару, необхідно дотримуватися поетапного заповнення палат, що передбачає відсутність контакту з дітьми, які знаходяться в періоді одужання.

У випадку наявності в дитини інфекційного захворювання (кір, скарлатина, кашлюк, вітряна віспа, кишкові інфекції та ін.) дитина госпіталізується в інфекційну лікарню.

Діти з неінфекційною патологією (вроджені вади розвитку, гіпотрофія, рахіт, хронічні захворювання серця, шлунково-кишкового тракту, нирок, порушення обміну та ін.) госпіталізуються в профільні соматичні відділення.

При необхідності надання допомоги у випадку гострої хірургічної патології або для проведення планової операції дитина госпіталізується в дитяче хірургічне відділення багатопрофільної лікарні або спеціалізоване: кардіохірургічне, урологічне, торакальне, тощо.

Санітарно-гігієнічна обробка хворої дитини в приймальному відділенні проводиться з урахуванням тяжкості її стану.

На санпропускнику приймального відділення є оглядова кімната, де дитину підготовлюють до гігієнічної ванни. Ванну, перед обробкою дитини, ретельно миють.

Мити хвору дитину потрібно в певній послідовності: спочатку голову, потім тулуб і нижні кінцівки. Особливо ретельно миються місця, де звичайно скуплюється піт та виділення, що призводить до попрілостей (пахова область, промежина). Якщо хворому за станом здоров’я ванна протипоказана, призначають душ. Після кожної хворої дитини ванну миють з мочалкою і обробляють дезинфікуючим розчином.

Огляд на педикульоз. Педикульоз(вошивість) передається при безпосередньому контакті з хворим та при використанні його білизни та одягу. Виникненню педикульозу сприяють: неохайність, порушення санітарно-гігієнічних правил, велика скупченість людей (вокзали і т.п.), погана організація санітарно-освітньої роботи.

У разі виявлення педикульозу проводиться спеціальна санітарна обробка: не роздягаючи хворого обробляють волосся одним із інсектицидних розчинів:

– суспензія водно-мильна бензилбензоату 20 % (10-30 мл);

– мазь бензилбензоату10-20 %;

– лосьйон «Нітіфор»;

– крем-шампунь «Нок» -1% р-н перметрину;

– емульсія або шампунь «Педілін» - 0,5 % р-н малатіону;

– аерозоль «Пара плюс» - комбінований препарат, який містить малатіон, перметрин, піпероніла бутоксид;

– шампуні «Рід» та «Анти-біт» - 0,5 % р-н малатіону;

– пінистий лосьйон або аерозоль «Ітакс» - 3 % р-н фенотрину;

– шампунь «Нікс» (3 % р-нперметрину );

– шампунь «Бубіл» (р-ни піретрину та оцтової кислоти).

Термін експозиції складає 10-30 хв. залежно від обраного засобу (за інструкцією, що додається). Після обробки спеціальним засобом голову дитині миють гарячою водою зі звичайним шампунем. Волосся розчісують густим гребінцем. Процедуру повторюють через 7-10 днів. Виявлення педикульозу відмічається в історії хвороби, а інформація передається в районну санітарно-епідемічну станцію.

У разі зараження одягу, необхідно прокип’ятити його в 2% розчині кальцинованої соди протягом 15 хв., після чого направити в окремому мішку на дезінфекцію шляхом прожарювання в спеціальних камерах.

При огляді на коросту приділяють увагу ділянкам тіла найбільш схильним до ураження: кисті рук, нижня частина живота, внутрішня поверхня стегон. У дітей зустрічаються нетипові локалізації коростявого кліщу. При виявленні корости проводять обробку спеціальними засобами згідно з інструкцією:

- аерозоль «Спрегаль» – есдепалетрин і піпероніла бутоксид;

- аерозоль «Спрей-пакс» – екстракт піретрума і піпероніла бутоксид;

- лосьйон або аерозоль «Ітакс» – 3 % р-н фенотрину;

- шампунь «Нікс» – 3% р-н перметріна;

- шампунь «Бубіл» – р-ни піретрину та оцтової кислоти;

- суспензія водно-мильна бензилбензоату 20 % (10-30 мл);

- мазь бензилбензоату 10-20 %;

З приймального відділення хворі діти транспортуються у відділення з урахуванням їх загального стану.

Транспортування хворої дитини у відділення здійснюється декількома шляхами:

а) пішки, у супроводі медпрацівника;

б) в кріслі-каталці;

в) на носилках;

г) на руках батьків або медперсоналу.

Питання про вид транспортування вирішує лікар, залежно від стану хворої дитини. Якщо стан задовільний, дитина старшого віку направляється у відділення у супроводі медичного працівника. Деяких хворих доцільно доставити у відділення в кріслі-каталці. Важких хворих транспортують на носилках, застелених чистим простирадлом і ковдрою (залежно від пори року) і встановлених на спеціальну каталку. Хворих дітей, що знаходяться в шоковому стані, без попередньої санітарної обробки, направляють в реанімаційне відділення або в палату інтенсивної терапії.

У палаті дитину, що знаходиться у важкому стані, з носилок перекладають на ліжко. Якщо дитину старшого віку переносить одна людина, то треба підвести одну руку під лопатки, а другу -–під стегна, при цьому бажано, щоб дитина охопила за шию того, хто її несе. Якщо хвору дитину переносять 2 людини, то одна з них підводить руки під лопатки дитини, ближче до шиї і поперек, друга - під сідниці і гомілки. При перенесенні різко ослаблених і тяжкохворих потрібна третя людина: перший тримає голову і груди, другий – поперек і стегна, третій - гомілки. Носилки ставлять під прямим кутом до ліжка так, щоб ніжний кінець носилок був ближче до головного кінця або навпаки.

Поиск по сайту: