ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЯВІВ КОСООКОСТІ У ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУКИЇВМІСЬКРАДИ

(КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ)

КИЇВСЬКЕ ТЕРИТОРАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

(КИЇВСЬКА МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК)

відділення:

секція:

базова дисципліна: біологія

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЯВІВ КОСООКОСТІ У ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ

РОБОТУ ВИКОНАВ:

кандидат

Святогорова Марія Борисівна

7 квітня 2000 р.

9 клас

Гімназія №179 міста Києва

Голосіївський район

Домашня адреса:

Контактний телефон:

Науковий керівник:

Алєєва Наталя Миколаївна,

звання: лікар-офтальмолог

Педагогічний керівник:

Присяжнюк Наталія Володимирівна

вчитель біології

гімназія №179 міста Києва

Пр. 40-чя Жовтня 120-В

моб. тел. 0968399583

КИЇВ – 2014

Дослідження проявів косоокості у дітей шкільного віку

Святогорова Марія Борисівна, 9-Б клас, гімназія №179, Голосіївського району міста Києва; науковий керівник: Алєєва Натіля Миколаївна – лікар - офтальмолог, педагогічний керівник: Присяжнюк Наталія Володимирівна – вчитель біології і основ здоров’я.

Зір – це дивовижне відчуття, дароване нам природою. За допомогою зору ми отримуємо величезну кількість інформації про навколишній світ, можемо насолоджуватися красою природи і творінням рук людини. Процес бачення – справжнє диво. Знання про зір – це сплетіння законів фізіології, фізики, хімії.

Метою роботи є дослідження проявів косоокості у дітей шкільного віку, оскільки в цей час косоокість негативно впливає на формування психіки, сприяючи розвитку замкнутості, дратівливості, а також накладаючи обмеження на вибір професії та сфери діяльності людини. Слід знати, що косоокість в дитячому віці не обмежується тільки зовнішніми проявами, проблема значно глибша.

Актуальність даної теми у сучасному суспільстві відіграє надзвичайно важливу роль, оскільки із швидким темпом науково – технічного прогресу люди більше часу проводять за комп’ютерами, планшетами та іншими технологічними засобами незважаючи на втому очей та всього організму.

Завдання роботи полягає у дослідженні проявів косоокості, проведенні діагностики та методів дослідження даного захворювання зорової сенсорної системи.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЯВІВ КОСООКОСТІ У ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

ОГЛЯД ЛІТКРАТУРИ.

РОЗДІЛ 1. ОКО ЯК ОПТИЧНА СИСТЕМА………………………….….………5

1.1. Анатомічна будова ока………………………………………………………5

1.2. Симптоми та причини виникнення косоокості у дітей шкільного віку….9

ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА.

РОЗДІЛ 2. Об’єкти і методи досліджень………………………………………...12

2.1. Класифікація косоокості та її діагностика – як об’єкти дослідження……..12

2.2. Методи досліджень косоокості……………………………………………….16

2.3. Визначення кута косоокості…………………………………………………..19

РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ.

РОЗДІЛ 3. Профілактика косоокості та сучасні методи її лікування ………….21

Висновок…………………………………………………………………………....23

Список використаних джерел…………………..………………………….…….25

Додатки…………………………………………………………………………..….27

ВСТУП

Зорова сенсорна система людина забезпечує проведення до мозку 90% інформації про події, що відбуваються у зовнішньому середовищі, тому її значення важко переоцінити. Наші очі бачать усе: маленьке і велике, чорно-біле і кольорове, радісне і сумне. Вони бувають лагідні, сердиті, глибокі, рідні, байдужі, чужі. Від погляду добрих очей хочеться посміхнутися і дарувати людям тепло. Зір – це дивовижне відчуття, дароване нам природою. За допомогою зору ми отримуємо величезну кількість інформації про навколишній світ, можемо насолоджуватися красою природи і творінням рук людини. Процес бачення – справжнє диво. Знання про зір – це сплетіння законів фізіології, фізики, хімії.

Зір – це біологічний процес, що обумовлює сприйняття форми, розмірів, кольору предметів, що оточують нас, орієнтування серед них. Воно можливе завдяки функції зорового аналізатора, до складу якого входить сприймаючий апарат – око. Його значення для людини просто неоціненне. Саме завдяки очам ми здатні бачити світ у всьому його різноманітті: розпізнавати форму предметів, їхню відстань від нас і один від одного, колір та багато інших характеристик.

Метою роботи є дослідження проявів косоокості у дітей шкільного віку, оскільки в цей час косоокість негативно впливає на формування психіки, сприяючи розвитку замкнутості, дратівливості, а також накладаючи обмеження на вибір професії та сфери діяльності людини. Слід знати, що косоокість в дитячому віці не обмежується тільки зовнішніми проявами, проблема значно глибша.

Завдання роботи полягає у дослідженні проявів косоокості, проведенні діагностики та методів дослідження даного захворювання зорової сенсорної системи.

Об’єктом дослідження є складові частини ока. Предметом дослідження виступають прояви косоокості.

Актуальність даної теми у сучасному суспільстві відіграє надзвичайно важливу роль, оскільки із швидким темпом науково – технічного прогресу люди більше часу проводять за комп’ютерами, планшетами та іншими технологічними засобами незважаючи на втому очей та всього організму.

Основна причина виникнення косоокості – неузгодженість роботи м’язів ока. Найчастіше воно розвивається в ранньому дитячому віці через неправильний розвиток бінокулярного зору. Тому дуже важливо виявити косоокість у дітей якомога раніше, оскільки діти дуже легко адаптуються. Слід пам’ятати, чим раніше проблема буде виявлена і почнеться лікування, тим більше шансів повернути нормальний зір. Думка, що косоокість може пройти сама по собі – помилкова. Більше того, при відсутності спостереження та належного лікування амбліопії можливий розвиток різних ускладнень. Повністю нормалізувати функції ока можна лише в дитинстві, коли зорова система ще не сформувалась і має значні резерви

РОЗДІЛ 1

Око, як оптична система

1.1. Анатомічна будова ока

Орган зору людини - око - це унікальний і дуже складний витвір природи. У людини два ока, і тому зір бінокулярний, або стереоскопічний. Кожне око розташоване в очній ямці черепа (орбіті), має кулясту форму з опуклою передньою частиною і тому ще називається очним яблуком. Така форма ока дає змогу йому рухатися в певних межах очної ямки. Око має три оболонки: зовнішню (білкову), середню (судинну) і внутрішню (сітківку).

Зовнішня оболонка ока включає білкову оболонку, або склеру, і рогівку.

Білкова оболонка, або склера, - найщільніша й найміцніша в усьому оці оболонка, що складається зі сполучної тканини, в якій переплелися колагенові та еластичні волокна. Ця оболонка надає очному яблуку форми, тобто виконує опорну функцію. Спереду білкова оболонка переходить у прозору рогівку.

Рогівка - це передня прозора частина ока, лінза. Через рогівку всередину ока проникають світлові промені. Вона має здатність їх заломлювати. Рогівка містить механорецептори, тому дотик до неї спричинює безумовний рефлекс, яки й проявляється морганням. Отже, зовнішня оболонка захищає око від механічних і хімічних пошкоджень, від мікроорганізмів, пропускає і заломлює промені світла.

Райдужка розташована спереду судинної оболонки і містить пігмент меланін, який зумовлює її забарвлення - від блакитного до темно-коричневого, має вигляд диска з круглим отвором всередині - зіницею. Завдяки гладеньким м'язам зіниця здатна змінювати свій діаметр, регулюючи кількість світла, що потрапляє в око. Якщо освітлення яскраве - зіниця звужується, в темноті вона розширюється. Діаметр зіниці змінюється і в результаті емоційних реакцій: за стану страху зіниця розширюється, а за гніву - звужується.

У середній частині судинної оболонки міститься ціліарне тіло, що складається з війкового м'яза і зв'язок, до яких прикріплюється кришталик. Власне судинна оболонка - це густа сітка кровоносних судин, які забезпечують безперервне живлення всього ока.

Внутрішня оболонка ока - сітківка є світлосприймальною. Вона перетворює світлову енергію (подразнення) на нервовий імпульс і здійснює первинну обробку зорового сигналу.

У порожнині ока містяться кришталик і склисте тіло. Кришталик - частина світлозаломлювального апарата ока. Розташований між райдужною оболонкою і склистим тілом, має форму двоопуклої лінзи. Промені світла, що проходять через кришталик, заломлюються. Між рогівкою і райдужкою, а також між райдужкою і кришталиком є невеликі простори, які відповідно називають передньою і задньою камерами ока. Вони заповнені вологою, що постачає рогівку і кришталик поживними речовинами, оскільки вони не мають кровоносних судин.

Велику роль відіграє допоміжний апарат ока, до нього відносять брови,повіки з віями, слізні залози та м’язи ока.

Завдяки бровам піт, що стікає з лоба, не потрапляє в очі. Повіки з віями захищають око від пилу, яскравих променів. Повіки мимовільно, періодично, рефлекторно змикаються та розмикаються, рівномірно змочуючи поверхню ока слізною рідиною. Це має захисне значення. Захисні реакції ока ґрунтуються і на мигальному рефлексі, який спрацьовує під час дії подразника (доторкання до вій, раптове різке освітлення). При цьому око рефлекторно примружується. Внутрішня частина повіки, а також передній відділ очного яблука вкриті сполучнотканинною оболонкою – кон’юнктивою. Запалення кон'юнктиви спричиняє захворювання – кон’юнктивіт.

Слізний апарат складається зі слізної залози, розташованої у верхньому зовнішньому куті орбіти, слізного мішка і носослізного каналу. Слізна залоза виділяє секрет (сльози) - рідину, яка має певний склад (вода та речовини, що мають антимікробну дію). Сльози зволожують, очищають й дезінфікують рогівку ока, збираються в слізному мішку, а їхній надлишок постійно стікає із внутрішнього кута ока по носослізному каналу у носову порожнину. Слізний апарат ока утворений слізними залозами, слізним мішком і слізно-носовим протокою. Слізні залози – це серозні складні трубчасті залози, секрет яких містить 98% води, 1,5% хлориду натрію, 0,5% альбуміну і слиз. У слізної рідини є бактерицидна речовина – лізоцим. Стінки слізного мішка й слізно-носової протоки вистелені двох- і багаторядним епітелієм очей.

Завдяки м'язам око постійно рухається в очній ямці. Повіки розвиваються з шкірних складок, що утворюються догори і донизу від очного келиха. Вони ростуть у напрямку один до одного і спаюються своїм епітеліальним покривом.. Завдяки узгодженням їх взаємодії світлові промені проходять через рогівку, передню камеру ока, зіницю, кришталик, склоподібне тіло, сітківку і збуджують фоторецепторні клітини. На сітківці виникає зображення предметів. Практично всі види трудової діяльності здійснюються за участю зору. На сьогодні вважається визнаним фактом, що в оці людини містяться 2 категорії фоточутливих елементів - рецепторів: високочутливі палички (рецептори) - такі, що відповідають за сутінковий (нічний) зір, і менш чутливі колбочки (рецептори) - такі, що відповідають за кольоровий зір.

У сітківці ока людини є 3 види колбочок, максимум чутливості яких припадає на червону, зелену і синю ділянки видимого спектру, тобто відповідає трьом "основним" кольорам. Криві їх спектральної чутливості частково перекриваються, що забезпечує розпізнавання тисяч кольорів і відтінків у спектральному діапазоні довжин світлових хвиль 400-700 нм. Дуже сильне світло подразнює всі 3 типи рецепторів і тому сприймається як випромінювання сліпучо-білого кольору.

1.2. Симптоми та причини виникнення косоокості у дітей шкільного віку

Різноманітні порушення зору є надзвичайно поширеними. Переважна більшість із них пов’язана з недотриманням гігієнічних правил, травмами ока, порушеннями обміну речовин. Найбільш небезпечний період з точки зору можливості розвитку косоокості – два-три роки, коли у дитини починає неправильно розвиватися бінокулярний зір. До того ж спровокувати прояв косоокості можуть різного роду травми і захворювання. В основному косоокість виникає через проблеми із зором – далекозорості,короткозорості, астигматизму, амбліопії, захворювань, викликаних інфекціями (грип, скарлатина, дифтерія, кір та ін).

Косоокість — це періодичне або постійне відхилення зорової осі одного або обох очей від загальної точки фіксації, яке супроводжується порушенням бінокулярного зору і значним зниженням гостроти зору на оці, що косить. Найчастіше це захворювання є вродженим, може з'явитися і в ранньому віці. У випадку, якщо ви помітили у дитини патологію до 1 року, це говорить про її придбання. Захворювання може з'явитися навіть в 7 років, але найчастіше перші симптоми помітні з одного до трьох років. В кожному оці в наявності по шість м'язів, що забезпечують очам рух. Всі ці м'язи контролюються мозком, що забезпечує погляд обох очей в одному напрямку. А для об'єднання зображень важливо, щоб робота всіх м'язів була узгодженою. В результаті постійного або періодичного відхилення одного з очей від спільної точки фіксації відбувається порушення найбільш досконалої функції органу зору – бінокулярного, просторового зору. Це накладає певні обмеження на сприйняття зовнішнього світу і на вибір майбутньої професії, що вимагає точної оцінки третього виміру (Рис.1.1.).

Головним симптомом косоокості є відхилення очей в сторону, до носа або до скроні. Найчастіше у хворих косоокістю зустрічаються й інші симптоми хвороби: постійний поворот або нахил голови, двоїння в очах. Щоб визначити наявність косоокості у дітей, слід якомога раніше провести скринінгові дослідження дитячого зору. Важливо врахувати, що раннє виявлення косоокості дає значно більше шансів на повернення дитині нормального зору.

Основна причина виникнення косоокості — неузгодженість роботи м'язів ока. Найчастіше вона розвивається в ранньому дитячому віці через неправильній розвиток бінокулярного зору. Тому дуже важливо виявити косоокість у дітей якомога раніше, оскільки діти дуже легко адаптуються. Якщо виникає косоокість, мозок дитини починає отримувати два зображення, які він не може зіставити в одне. Виникає роздвоєння. Поступово мозок пригнічує одне зображення, як правило, з ока, що косить, щоб працювати з іншим. Розвивається амбліопія.

Амбліопія або «ліниве око» — це порушення зору, при якому одне з двох очей бере меншу участь в процесі зору. Амбліопія — це зворотне зниження гостроти зору. Вона розвивається при таких захворюваннях, як косоокість, далекозорість, астигматизм, катаракта та ін. При амбліопії очі отримують неоднакове зорове навантаження, і відбувається поступове вимкнення з процесу зору одного з очей. Основні зміни відбуваються в головному мозку, в зоровому відділі. Від очей дитини надходить перекручена інформація, а мозок сприймає картинку тільки «ведучого» ока. Розвиток нейронів, що відповідають за зорову функцію, гальмується, бінокулярний зір порушується. Діти скаржаться на головні болі, різь або дискомфорт в очах, швидку стомлюваність. Хворі амблиопією погано орієнтуються в незнайомому місці і незвичних умовах. Координація їх рухів порушена, вони незграбні. При читанні або перегляді один з очей відхиляється або закривається (Рис.1.2).

Лікування амбліопії — основний первинний етап лікування косоокості, тому що від його ефективності залежить результат хірургічного лікування косоокості. Лікування амбліопії можна проводити в домашніх умовах виконуючи спеціальні вправи під контролем офтальмолога.

РОЗДІЛ 2

Об’єкти і методи досліджень

2.1. Класифікація косоокості та її діагностика – як об’єкти дослідження

Незалежно від вікової категорії людей косоокість класифікується:

- в залежності від часу виникнення патології косоокість може бути вроджена або набута. У першому випадку косоокість проявляється відразу ж після народження або протягом перших шести місяців життя дитини. У другому – хвороба виникає до трирічного віку.

- відхилення очей можуть відбуватися в горизонтальній площині (езотропія, або косоокість, яка сходиться і екзотропія, або косоокість, яка розходиться) і у вертикальній площині (гіпертропія, якщо око відхилене догори, та гіпотропія, якщо око відхилене донизу);

- в залежності від причини виникнення косоокість буває співдружня або паралітична. Косоокість співдружня проявляється у дітей. При такій формі хвороби зберігається повний обсяг рухливості очних яблук, відсутнє двоїння і немає порушення бінокулярного зору. Косоокість паралітичнеа виникає внаслідок паралічу ушкоджених м'язів, які відповідають за рух очей. Такий стан в основному проявляється через патології, які вражають мозок, нерви або безпосередньо м'язи. При даному стані спостерігається обмежена рухливість ока, що косить в ту сторону, за яку «відповідає» уражений м'яз.

- за характером прояву косоокість може бути періодична або постійна. Періодичне косоокість до 6-місячного віку не є аномалією, та якщо очі дитини косять (постійно або періодично) після 6 місяців, то слід звернутися до лікаря для детального обстеження.

- в залежності від залучення одного або обох очей розрізняють односторонню або переміжну (альтернуюча) косоокість. Це більш складна форма косоокості, тому що внаслідок постійного відхилення одного ока доволі швидко розвивається амбліопія. При двосторонній (альтернуючій)косоокості перемінно косять обидва ока.

Дуже важливо якомога раніше діагностувати косоокість у дітей. Зважаючи дуже легкої адаптації людини в дитячому віці мозок дитини, хворої косоокістю, буде отримувати постійно дві картинки, і в одну він їх зіставити не зможе. Через виникнення двоїння мозок почне пригнічувати одне зображення, і працювати тільки з однією картинкою. У результаті в порівняно короткий термін у дитини відбувається непоправне придушення зору з ока, який косить. Також косоокість у дітей може спровокувати розвиток повороту або нахилу голови для компенсації косоокості. У той же час у тих дорослих, які набули косоокість не в дитячому віці, як правило, є двоїння зважаючи на обмеженою пристосовності мозку у зрілої людини.

Виявити косоокість можна в процесі професійного огляду дитини. Після проведення первинного огляду проводиться ретельне офтальмологічне дослідження, при якому використовуються тести на бінокулярний зір і призматичні лінзи.

У процесі діагностики косоокості у дітей лікар в першу чергу проводить опитування батьків з метою визначення, як саме почалося косоокість, і виявлялося воно раптово або поступово. Вроджене захворювання, як правило, пов'язують з травмами в процесі пологів, хворобами ЦНЗ. Набута форма косоокості зв'язується з аномаліями рефракції.

Оглядаючи дитину, лікар визначає, чи має місце вимушене положення голови, асиметрія обличчя, очних щілин. За допомогою огляду з боковим освітленням, офтальмоскопії визначають стан передніх відділів очей, очного дна, прозорих середовищ (Рис.2.1.). Також фахівець досліджує первинний і вторинний кути відхилення. Керуючись анамнезом і об'єктивними даними, лікар встановлює розгорнутий діагноз

При косоокості необхідно комплексне офтальмологічне обстеження з проведенням тестів, біометричним дослідженням, оглядом структур ока, дослідженням рефракції.

Для дослідження бінокуляру зору проводиться проба з прикритих очей: косить око, при цьому відхиляється убік; за допомогою апарату синоптофоре оцінюється фузіонна здатність (здатність до злиття зображень). Проводиться вимірювання кута косоокісті (величини відхилення косять очі), дослідження конвергенції, визначення обсягу акомодації.

Основа діагностики - огляд у окуліста та визначення причини, види косоокості і кута відхилення. Для встановлення точної причини і супутніх порушень зору необхідно комплексне обстеження на багатьох приладах, які допомагають лікарю визначити тактику, як лікувати косоокість у кожному конкретному випадку. Щоб визначитися з тактикою лікування, необхідно проведення тестів на бінокулярний зір. Це дасть уявлення, як виправити косоокість - консервативно або за допомогою операції.

2.2. Методи досліджень косоокості

На сьогодні косоокість лікують як терапевтичним, так і хірургічним методом. Існує цілий ряд дуже ефективних методик, по яких і здійснюється лікування косоокості. Так, метод плеоптичного лікування полягає в посиленні зорового навантаження на око, яке косить. Око, яке бачить гірше, стимулюють за допомогою терапевтичного лазера, спеціально розроблених лікувальних комп’ютерних програм.

За допомогою ортоптического лікування косоокості відновлюється бінокулярна діяльність очей завдяки застосуванню комп’ютерних програм і синоптичних апаратів. Диплоптическое лікування припускає відновлення за природних умов. При лікуванні косоокості у дітей застосовується також метод заклеювання. Для цього око, яке бачить краще, закривається з метою стимулювати роботу мозку з оком, що бачить гірше. Через певний час зір починає покращуватися. Проте слід врахувати, що ефект від подібного методу буде помітний тільки у разі застосування його в дуже ранньому віці у дітей, у яких ще не розвинулася амблиопия. Іноді дитині з паралельним діагнозом «астигматизм», «короткозорість», «далекозорість» лікар виписує відповідні окуляри. В окремих випадках їх постійне носіння позбавляє і від косоокості.

Після підбору оптимальної тактики лікування фахівцем терапію слід продовжувати до того віку, коли у людини закінчується формування органу зору, тобто до 18-25 років. Застосування апаратних методів доцільно використати до трьох-чотирьох раз на рік. Такі методи лікування косоокості дозволяють позбавитися від амблиопии і відновити мости між очима. Дуже важливо щоб косоокість у дорослих і у дітей лікували з урахуванням усіх індивідуальних особливостей. Лікар визначає, яку саме тактику лікування необхідно використати тільки після ретельного огляду і обстеження хворого, в процесі якого з’ясовується і причина ураження зору. В основному результат лікування залежить від того, наскільки своєчасно воно було зроблене, і які причини косоокості у хворого. Якщо усі методи консервативного лікуваннякосоокості не приносять належного результату, то слід удатися до хірургічного лікування. Як правило, оперативні методи лікування пропонуються пацієнтам тоді, коли ефекту від консервативної терапії не спостерігається упродовж 1,5-2 років. Оперативне втручання допоможе усунути косоокість, проте хворому слід врахувати, що відновити нормальне функціонування очей можна буде тільки після тривалого виконання спеціального комплексу вправ. Трапляється, що операція є тільки методом усунення косметичного дефекту, а бінокулярний зір навіть після хірургічного втручання не повертається.

Крім того, дуже важливими є додаткові методи дослідження: визначення ступеня інтелектуального розвитку дитини (затримка психічного розвитку — ЗПР; затримка психічного та мовного розвитку — ЗПМР; дебільність), визначення фактичного інтелектуального віку дитини (за висновком психоневролога й олігофренопедагога), оцінка стану моторики рук (за висновком невропатолога), оцінка уваги (за висновком психоневролога або за орієнтовними тестами, які можна здійснити в кабінеті офтальмолога). Важливе значення мають нейрофункціональні методи обстеження: електоенцефалографія (ЕЕГ), реоенцефалографія (РЕГ), ехоенцефалоскопія (ЕХО), дослідження зорових викликаних потенціалів (ЗВП), за показаннями — магнітно-резонансна томографія головного мозку. Дані обстеження дозволять здійснити індивідуальний підбір методів плеопто-ортоптичного лікування з урахуванням психоневрологічних і моторних уражень дитини (Рис.2.3).

Як показав наш дослід, у більшості дітей можуть бути проведені основні види плеоптичного лікування, які умовно можна розподілити на 2 групи. Одна група включає відомі стимулюючі методики: монохроматичне імпульсне світло, стимуляцію макули панорамними «сліпучими» полями. До другої групи належать загальновідомі методи, що покращують розрізняльну здатність сітківки: вправи на макулотестері, амбліотренері, ортоптичному тестері, КЕМ-стимуляція, малювання з підсвіткою в умовах поступового підвищення та зниження контрасту, обведення контурів малюнків, комп’ютерні програми EYE, «Тир», «Павучок», «Квітка» та ін.

Комплексне застосування вказаних методик є дуже важливим, оскільки вони поєднують подразнення різних органів чуттів (органа зору, органа слуху та пропріоцептивного відчуття). Такий синергізм сприятливо впливає на розвиток гостроти зору. Бажано індивідуально підбирати об’єкти, кольори та сюжети для малювання, що значно підвищує зацікавленість дитини при проведенні лікування та його ефективність.

Для діагностики, формування й удосконалення тривимірності сприйняття простору на заключному етапі лікування дітей із косоокістю доцільно застосовувати лікувально-діагностичні комп’ютерні програми «Чибіс», «Клинок» та ін. Обов’язковою умовою для застосування цих вправ є симетричне положення очей (при куті косоокості, близькому до нуля).

2.3. Визначення кута косоокості

По напрямку відхилення косоокість буває збіжна, коли очі відхиляються до носа, розбіжна - до скроні, і вертикальна. Несприятливий прогноз, якщо косить тільки одне око. Це говорить про функціональну нерівність очей і загрожує слабкозорістю. Зустрічається такий вид косоокості, який повністю виправляється окулярами. Він називається акомодаційним. Якщо кут косоокості в окулярах стає меншим, то це частково-акомодаційна, якщо не змінюється - то неакомодаційна косоокість. Останнє частіше підлягає хірургічному лікуванню.

Величина кута косоокості визначає тактику ведення. Якщо спочатку кут косоокості більше 15 градусів, то хірургічне лікування практично неминуче. Якщо кут косоокості 20 градусів і більше, то операція рекомендується як один з послідовних етапів лікування. При малих кутах косоокості - менше 10 градусів, часто обмежуються тільки апаратним лікуванням. У будь-якому випадку ведення пацієнта припускає логічну послідовність лікувальних дій з метою відновлення бінокулярного зору (Рис.2.2).

Функція бінокулярного зору дуже складна і формується перші 7 років життя. Удосконалення нейронних зв'язків очей з мозком триває до 12 років. При косоокості бінокулярний зір відсутній і в процесі лікування треба сформувати зорову функцію, яка ще не склалася від природи. Ця особливість захворювання представляє найбільшу трудністю в лікуванні. Щоб її подолати розроблений етапний підхід:

- оптичний - передбачає дослідження рефракції очей, виявлення дефектів зору і їх оптичну корекцію. Іншими словами, підбір окулярів. У дітей він має свої особливості, істотно відрізняється від дорослих і повинен проводитися виключно дитячим офтальмологом.

- плеоптичний - це лікування амбліопії (слабкозорість, «ліниве» око). Поки не буде підвищена гострота зору, поки не буде виправлена нецентральна фіксація, рухатися далі неможливо. Плеоптичне лікування включає в себе апаратний комплекс (лікування амбліопії) і такий непопулярний метод, як оклюзія або «заклеювання» одного ока, що викликає опір, як у батьків, так і у дітей.

Дослідження кута косоокості за Гіршбергом проводиться таким чином: лікар – офтальмолог знаходить навпроти хворого, джерело світла розміщує зліва від себе. В правій руці у лікаря розміщений офтальмоскоп, він направляє світловий рефлекс на око, що косить. Якщо рефлекс розміщений по краю зіниці, кут косоокості дорівнює 15°, в центрі радужної оболонки – 25° - 30°, на лімбі - 45°, за лімбом - 60° і більше.

Також проводиться дослідження по визначенню обєму рухів очних яблук, в даному дослідженні потрібно посадити дитину перед собою. Мати повинна утримувати голову дитини непорушною. Дитині слід показувати предмет, переміщуючи його догори, вниз, в сторону, по діагоналі і слідкувати за рухом його очних яблук. В нормі зовнішній край рогівки повинен доходити (при максимальному відведенні) до зовнішнього кута очної щілини. Внутрішній край рогівки – до внутрішнього кута ока.

Батьків лякає ситуація, коли спочатку косить тільки одне око, а в процесі лікування обидва ока починають відхилятися черзі. Цей перехід від монокулярної косоокості до альтернуючої (змінної) не означає погіршення, а свідчить про те, що очі стали рівні по гостроті зору і готові працювати разом.

РОЗДІЛ 3

Профілактика косоокості та сучасні методи її лікування

Для профілактики косоокості дуже важливо вчасно робити лікування всіх хвороб, пов’язаних з патологіями зору, а також недуг інфекційного характеру. З метою зміцнення очних м'язів розроблений спеціальний комплекс вправ для очей, які аналогічно рекомендують застосовувати з метою профілактики виникнення проблем із зором (Рис.3.1.).Кожне з описаних вправ слід повторити до 15 разів. Руку підніміть вгору, витягніть вказівний палець і повільно наблизьте його до кінчика носа. При цьому очима стежте за пересуванням пальця. Аналогічно присувайте палець посередині і знизу. Опишіть очима кола, «вісімки», посувайте поглядом зліва вправо, зверху вниз.

Для тренування м'язів очей підходять всі ігри, де задіяний м'ячик або воланчик. При подібних іграх погляд завжди стежить за пересувається предметом. Ці вправи до вподоби і дорослим і дітям, з метою профілактики їх можуть виконувати і особи, в яких немає проблем із зоровою системою.

Також є спеціальні вправи для очей при косоокості:

1) Потрібно стати до сонця спиною і відкрити косе око, а те око, яке дивиться прямо, прикрити рукою. Голову повертати в бік сонця до того моменту, поки на хворе око не впаде промінь сонця. За одне тренування необхідно проробляти десять ритмічних поворотів;

2) Закинувши голову назад потрібно якийсь час дивитися на кінчик носа. Якщо вправи від косоокості робить дитина, то можна сказати їй, щоб представляла муху на кінчику носа. Так їй легше буде дивитися в одну точку;

3) Витягнувши руки вперед потрібно доторкатися по черзі вказівним пальцем кожної руки до носа, при цьому вести погляд за пальцем. Таку вправу варто робити довго й інтенсивно доти, поки очі не почнуть боліти або не з'являться сльози;

Якщо ви тривалий час працюєте за комп'ютером або невідривно читаєте, то періодично робіть перерву і дивитеся у вікно або на навколишні предмети. При цьому спочатку фокусуйте погляд на далеко розташованих предметах, а потім на тих, які знаходяться близько. Подібні прості вправи слід робити регулярно.

Крім того, у лікуванні косоокості дітей шкільного віку велику роль відіграє очна гімнастика – це малювання, ліплення різноманітних мозаїк, складання конструктора. У процесі цих занять діти розвивають не тільки доібну моторику, але і зір.

Саме в дитинстві найлегше впоратися з більшістю захворювань зорової системи. Правильно поставлений діагноз і своєчасно розпочате лікування дозволяє поліпшити зір дитини, не вдаючись до оперативного втручання в дорослому віці.

Ортоптичне лікування полягає в тому, що за допомогою офтальмологічних апаратів проводиться вплив на зоровий центр кори головного мозку, який має з’єднувати два окремих зображення. Таким чином дитину привчають сприймати світ двома очима.

Компютерні методики допомагають позбутися деяких видів косоокості. Поставивши діагноз лікар підбирає для дитини комп’ютерну програму, за допомогою якої око, яке косить навчиться правильно фокусувати зображення предметів. Через деякий час проводиться діагностика і підбирається черговий комплекс вправ.

Виправлення косоокості в деяких випадках можливо терапевтичними засобами, але найбільш радикальним та ефективним методом є хірургічне лікування косоокості. Вибір методу залежить від причини косоокості, а також від його виду. Через ризик розвитку амбліопії і втрати зору на одне око, що неминуче спричинить погіршення зору й другого, здорового ока, лікування косоокості повинне бути почате як можна раніше. Якщо причина косоокості в захворюванні очей (міопія, астигматизм т.і.), необхідно лікувати в першу чергу дане захворювання. Часто корекція гостроти зору й міри, прийняті по усуненню амбліопії є достатніми для виправлення косоокості у дітей шкільного віку, тому що нервова система легко перебудовується. Необхідно знати, що не хірургічні методи лікування косоокості вимагають завзятого, послідовного й тривалого застосування протягом декількох місяців або років, а також при деяких формах, які не підлягають консервативній корекції, застосовується хірургічне лікування косоокості (Рис.3.2).

Основними формами корекції короткозорості в дитячому віці (до 18 років) є окуляри, контактні лінзи і спеціальний курс тренування зорової системи — терапевтичні методики лікування. Після досягнення 18-річного віку рекомендується лазерна корекція зору, яка здатна повністю усунути цю проблему. У будь-якому випадку важливо знати, що чим раніше розпочати лікування короткозорості, тим краще буде результат її корекції.

Кінцевою метою при лікуванні косоокості є відновлення бінокулярного зору і нормального положення очей (ортотропія).

ВИСНОВОК

Як говорить народна мудрість: «Краще один раз побачити, ніж 100 разів почути». Здатність бачити, мати хороший зір це означає, насолоджуватись красою навколишнього світу у всій його барвистості при всьому різноманітті. Більше того, хороший зір це ознака здоров’я людини.

Природа обдарувала людину здатністю сприймати різноманітні подразники навколишнього та внутрішнього середовищ: запахи, звуки, кольори, світло, температуру тощо. Завдяки цьому вона може відчувати та сприймати явища, що відбуваються в довкіллі чи у власному організмі, й відповідно реагувати на них.

З усіх органів чуття людини найбільше навантаження має орган зору. Це зумовлено читанням, письмом, переглядом телепрограм та іншими видами отримання інформації й роботи.

Око — це парний сенсорний орган зорової системи людини і тварин, що володіє здатністю сприймати електромагнітне випромінювання в видимому діапазоні довжин хвиль і забезпечує функцію зору. Крізь очі надходить ≈ 90% інформації з навколишнього світу.

Слід пам’ятати, що яскраве світло спричинює погіршення гостроти зору. Тому потрібно уникати дивитись у бік джерел яскравого світла, як штучних, так і природних, без світлозахисних окулярів.

Для запобігання погіршенню зору в зв'язку з високим навантаженням на очі потрібно виконувати певні правила: під час читання й писання освітлення має бути достатньо рівномірним, щоб не викликало втоми; відстань від очей до предмета читання, писання або дрібних предметів, з якими працюють, має становити близько 30—35 см. Предмети, з якими виконують роботу, слід розміщувати зручно для очей. Телепередачі дивитись не ближче ніж за 2—3 м від екрана. При цьому слід обов'язково підсвічувати приміщення прихованим джерелом світла. Інтенсивність освітлення робочого місця повинна відповідати характеру виконуваної роботи: чим точніші виконувані рухи, тим інтенсивнішим має бути освітлення. Воно не повинно бути яскравим і тим більше слабким, а саме таким, що потребує найменшого напруження зору і сприяє ефективній роботі.

У даній роботі описане дослідження проявів косоокості у дітей шкільного віку, згідно проведеного дослідження в роботі висвітленні причини та симптоми виникнення косоокості, а також профілактика та методи її лікування. У разі погіршення зору слід, не зволікаючи, звертатися до лікаря - офтальмолога, виконувати його рекомендації, щоб уникнути подальшого розвитку хвороби. Велике значення для підтримання нормального зору відіграє харчування вітамінізованою їжею взагалі і особливо наявність ретинолу (вітамін А), якого багато в тваринних продуктах, а провітаміну — у моркві, гарбузах. Здоровий спосіб життя, у тому числі правильне чергування режиму праці та відпочинку, харчування, відмова від шкідливих звичок, таких як паління і вживання алкогольних напоїв, значною мірою сприяють збереженню зору і здоров’я взагалі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Глезер В. Д., Цуккерман І. І. «Інформація і зір» М. - Л., 1961; с.46

2. Грегори Р. Л., «Глаз и мозг. Психология зрительного восприятия», пер. с англ., М., 1970

3. Грейс Крайг «Особливості зорового сприйняття у дітей» М., 2000.-992с.

4. Краснов В.М. «Фізіологія сенсорних систем» ч. 1, Л., 1971 с.97.

5. Нагель А. «Аномалії, рефракції і акомодації ока» (1881, переклад з німецького д-ра Добровольського); Longmore, «Керівництво до дослідження зору для військових лікарів» (перероблене Лаврентьєвим, 1894);

6. Присяжнюк М.С. «Біологія людини 8 клас». К.,1999 р; с.447.

7. Рибалко В. Ф. «Зоровий аналізатор». Л., 1990. - С.330-345

8. Страшко С.В., Горяна Л.Г. «Біологія 9 клас», вид. «Грамота», К. – 2009.

9. Хювярінен Л. «Зір у дітей». Пер. з англ. - СПб.: С. 136.

10. Чайченко Г.М., Цибенко В.О., Сокур В.Д. (2004). «Фізіологія людини і тварин». Київ: Вища школа. с. 463. ISBN 966-642-013-9.

11. https://www.google.com.ua

12. http://www.yandex.ua

ДОДАТКИ

Рис.1.1. Косоокість

Рис.1.2. Розвиток амбліопії на фоні косоокості

Рис.2.1. Таблиця для дослідження гостроти зору

Рис.2.2. Біомікроскопія – визначення кута косоокості

Рис.2.3. Кольоротест

Рис.3.1. Лікування косоокості

Рис.3.2. Виправлення косоокості оперативним методом

Поиск по сайту: