|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Застосування у хворих з порушеною функцією нирокУ хворих з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну ≤ 30 мл/хв) виведення сульбактаму та ампіциліну порушується однаково, тому співвідношення їх у плазмі не змінюється. Таким хворим Уназин®слід вводити рідше, відповідно до звичайної практики застосування ампіциліну. Несумісність Сульбактам натрію/ампіцилін натрію та аміноглікозиди слід розчиняти та вводити окремо, оскільки аміноглікозиди in vitro ін активуються будь-якими аміно пеніцилінами. Інструкції щодо розчинення Сульбактам натрію сумісний з більшістю розчинів для внутрішньо венного введення, однак ампіцилін натрію й, отже, Уназин® менш стійкий у розчинах, що містять декстрозу та інші вуглеводи; його не слід змішувати з препаратами крові чи білковими гідролізатами. Ампіцилін, а, отже, й Уназин®внутрішньом’язово, внутрішньо венно не сумісні з аміноглікозидами, тому їх не слід змішувати в одній посудині. Концентрований розчин для внутрішньом’язового застосування слід використати протягом 1 години після розчинення. Час використання препарату для внутрішньо венної інфузії, залежно від типу обраного розчинника, зазначено нижче:
Побічна дія. Як і при застосуванні інших парентеральних антибіотиків, найчастіша побічна реакція – біль у місці ін’єкції, особливо при внутрішньом’язовому введенні. У невеликої кількості хворих після внутрішньо венного введення розвивається флебіт. Імунна система – анафілактоїдні реакції та анафілактичний шок. Центральна та периферична нервові системи – дуже рідко судоми. Шлунково-кишковий тракт – нудота, блювання, діарея, псевдомембранозний коліт. Кровотворна та лімфатична системи – анемія, гемолітична анемія, тромбоцит опенія, еозинофілі я та лейкопенія. Ці реакції були минущими і зникали при відміні лікування, вони розглядались як реакції гіпер чутливості. Печінка/жовч – спостерігались оборотне підвищення активності аланінової (АЛТ) та аспарагінової (АСТ) амінотрансфер аз, білірубінемія, порушення функції печінки та жовтяниця. Шкіра/структури шкіри – висипання, свербіж, інші шкірні реакції, дуже рідко синдром Стівенса-Джонсона, епідермальний некроліз та мультиформна еритема. Сечовидільна система – дуже рідко інтерстиціальний нефрит. Небажані явища, пов’язані із застосуванням ампіциліну, можуть бути характерні і для застосування сульбактаму натрію/ампіциліну натрію.
Протипоказання. Застосування комбінованого препарату протипоказане пацієнтам, які перенесли алергічну реакцію до пеніциліні в в анамнезі.
Передозування.Інформація щодо гострої токсичності сульбактаму натрію/ампіциліну натрію обмежена. Посилення ступеня тяжкості небажаних явищ, характерних для препарату, можна розглядати як передозування. Високі концентрації b-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині можуть викликати неврологічні ефекти, що включають судоми. Оскільки й ампіцилін, і сульбактам виводяться з циркуляторного русла за допомогою діалізу, ця процедура може прискорити виведення препарату з організму, якщо передозування виникло у пацієнтів з недостатністю функції нирок.
Особливості застосування. При наявності інфекції мононуклеозу вірусного походження, препарат не повинен застосовуватись для лікування. У значного відсотка пацієнтів з мононуклеозом, які застосовували ампіцилін, мало місце ускладнення у вигляді висипу на шкірі. У деяких пацієнтів, які застосовували сульбактам натрію/ампіцилін натрію були зареєстровані серйозні, а іноді фатальні реакції. Такі реакції частіше зустрічаються у пацієнтів, які перенесли алергічні реакції на пеніциліни або мають множинні алергени в анамнезі. Відомі також випадки тяжких реакцій при лікуванні цефалоспоринами хворих, у яких в анамнезі спостерігались реакції гіпер чутливості до пеніциліні в. Якщо виявлена алергічна реакція на лікарський засіб, слід припинити лікування препаратом та надати хворому відповідне лікування алергічної реакції. Перед призначенням пеніциліну слід детально розпитати хворого стосовно реакцій гіпер чутливості до пеніциліні в, цефалоспоринів та інших алергенів, які він переніс. Серйозні анафілактичні реакції вимагають негайного лікування адреналіном. За необхідності призначають кисень, стероїди внутрішньо венно, а також заходи, спрямовані на поліпшення прохідності дихальних шляхів, включаючи й інтубацію. Як і при застосуванні будь-якого антибіотика, важливе значення має постійне спостереження з метою виявити ознаки надмірного росту нечутливих організмів, включаючи гриби. Якщо розвивається суперінфекція, препарат слід відмінити та/або призначити відповідну терапію. Як і під час прийому будь-якого сильного парентерального препарату, під час тривалої терапії рекомендується періодично контролю вати показники функцій внутрішніх органів, включаючи нирки, печінку та систему кровотворення. Це особливо важливо для новонароджених (перш за все – для недоношених) та маленьких дітей. Вагітність та лактація. При дослідженні сульбактаму та ампіциліну на тваринах не було виявлено ознак погіршення плодючості чи шкідливого впливу на плід. Сульбактам проникає крізь плацентарний бар’єр. Безпечність препарату для вагітних жінок та жінок, які годують груддю, не встановлено. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |